"Чорна мітка" від Путіна: російські окупанти влаштували флешмоб "сімейних традицій" та загинули в Україні
Під час повномасштабного вторгнення армії Російської Федерації в Україну на території нашої країни "вантажем 200" із завидною сталістю стають продовжувачі "сімейних традицій". Це родичі тих, хто раніше втратив своє життя, знищуючи Чечню, а також дорослі сини російських військових та топчиновників. Прихильність до злочинних путінських амбіцій стала вже справжньою чорною міткою.
Докладніше про це читайте в матеріалі OBOZREVATEL.
На той світ слідом за батьком
Єфрейтор російської армії Олександр Тутрінов із Сисольського району Республіки Комі безславно загинув в Україні. Окупант, чий батько раніше "загубився" в Чечні, фактично продовжив "сімейну традицію".
"У найкращих традиціях родини Тутрінових. У Саші батько Семен "захищав країну" в Чечні, де і був ліквідований у 2002 році, ймовірно, так і не побачивши свого сина. Сімейну традицію продовжив молодший Тутрінов", – повідомив OSINT-розслідувач Іраклі Комахідзе.
Виховала окупанта і ще двох його молодших сестер та брата мати, яка працює кухарем у дитячому садку. В армію майбутній загарбник потрапив у 2019 році, служив у військовій частині №71717 (Сертолово Ленінградської області). Через рік підписав контракт, після чого й потрапив на війну в Україну – був навідником-оператором танкового взводу.
Тутрінов знайшов свою смерть на українській землі 2 липня, а 9-го його поховали у рідному селі.
За руйнування українських населених пунктів та вбивства мирних громадян на батьківщині окупанта посмертно нагородили "орденом мужності".
Брат за брата, але підсумок один
Знайшов свою смерть в Україні і старший сержант Олексій Давидов із селища Чуфарове Вешкаймського району Ульянівської області РФ, який служив за контрактом у 31-й ОДШБр. Його брат Володимир Аржуков загинув 26 років тому під час Першої чеченської війни.
"26 років тому чуфарівці зустрічали труну з тілом земляка Володимира Аржукова, який загинув у Першу чеченську війну. Ховало все село, ридали всі, але найбільше плакав десятирічний зведений брат Альошка. Наприкінці травня надійшла ще одна страшна звістка: в Україні 23 травня загинув той самий Альошка – Олексій Давидов, який наплакався на похороні старшого брата і присягнув стати військовим", – поділився Комахідзе.
Потрапити в армію Давидову справді вдалося, а ось вижити – ні. Зазначимо, його було нагороджено трьома медалями, зокрема за окупацію українського Криму. У нього залишилися дружина та троє дітей.
Під "каток" потрапив син ФСБвця
Загинув в Україні у розквіті літ і син заступника губернатора Ненецького автономного округу Російської Федерації Георгій Дудоров. Він був заступником командира розвідувальної роти з військово-політичної роботи 137-го полку 106-ї Тульської гвардійської парашутно-десантної дивізії.
"Ще хлопчиськом Георгій захоплено дивився на батька – випускника Вищого прикордонного військово-політичного Червонопрапорного училища КДБ", – писали росЗМІ. У багажі тата ще й Голіцинський прикордонний інститут Федеральної служби безпеки РФ, а також академія державної служби за президента Російської Федерації.
Юного Георгія батько відправив до Кадетського корпусу Слідчого комітету Росії імені Олександра Невського. А після служби в армії Георгій став кадровим військовим.
Колона роти, де служив Георгій Дудоров, потрапила під артилерійський удар українських захисників. "Елітна" російська дивізія зазнала значних втрат – син віцегубернатора разом із товаришами по службі стали "вантажем 200".
Таких продовжувачів "сімейних традицій", які не думають своєю головою, а обов'язком вважають підтримувати злочинні рішення путінського режиму, у Росії чимало. Однак варто запам'ятати: сунутися в Україну – це означає з великою ймовірністю повернутися додому "вантажем 200" (щодня про окупантів, які зробили "крок доброї волі" з демілітаризації, пише Анатолій Штефан ("Штірліц").
За воєнні злочини доводиться платити. За даними Генерального штабу ЗСУ, за п'ять місяців повномасштабного вторгнення армія Росії втратила вже майже 40 тис. особового складу.