Відео дня
Чи загрожує окупація Сумській області та який потенціал Курського угруповання РОВ: аналіз ситуації
Президент України Володимир Зеленський 15 березня заявив, що РОВ готуються до удару по Сумській області. А напередодні у низці прикордонних населених пунктів було оголошено про евакуацію місцевих жителів. У зв'язку з цим виникла хвиля конспірологічних теорій про те, що після "провалу" Курської операції ми нібито "спровокували" російські війська і саме тому вони вирішили окупувати Сумщину. Давайте розберемося, що відбувається.
Трохи передісторії
Для початку – "про пташок", точніше, про дятлів. Я дивуюся тому, як люди, які стали свідками вторгнення в Україну, зокрема через Сумську область у 2022 році, можуть говорити, що зараз це якась українська операція призвела до активізації російських військ по кордону із Сумщиною. А у 2022 році що призвело до вторгнення? Не ті кліматичні умови? Повня?
У 2024 році Курська операція створила буфер безпеки і на довгі сім місяців нейтралізувала можливість проведення російськими окупантами диверсійних операцій у прикордонній зоні, а також повторення харківського "перформенсу" РОВ. Саме завдяки курському буферу загрозу активних бойових дій РОВ у Сумській області було зведено до мінімуму.
Нині буферна зона в Суджанському районі Курської області РФ зберігається, але противник намагається зайти на Сумщину. Це робиться для демонстрації сили та за вказівкою військово-політичного керівництва країни-агресора для імітації потенціалу угруповання та можливої загрози.
Потенціал Курського угруповання
На сьогодні у Курській області зосереджено близько 60 тисяч особового складу російських військ. Чи цього достатньо для проведення загальновійськової наступальної операції на території супротивника з метою захоплення цілої області або лише обласного центру – такого великого міста, як Суми?
Для початку нагадаю, що у 2022 році РОВ не змогли захопити Суми і навіть створити фактор оточення міста. Хоча діяли тоді російські підрозділи в набагато кращій комплектації, але в меншій кількості. Просто цікаво, з урахуванням нинішнього забезпечення російських підрозділів, на чому вони штурмуватимуть Суми? На самокатах?
Інший приклад – це Харківська область та Бєлгородське угруповання. У травні 2024 року воно розпочало епічний наступ на Харківщині, про який багато хто говорив як про загрозу окупації обласного центру. І я це 24/7 спростовував – пояснюючи, що таким складом вони зможуть хіба що у сірій зоні влаштувати перформанс, без вирішення оперативного та оперативно-тактичного значення завдань. Так і вийшло.
На сьогодні Бєлгородське угруповання в 55 тисяч людей продовжує стирчати на півночі Харківщини, сковане і методично перемелюване, яке так і не дісталося до невеликого населеного пункту Липці і вбилося рогом у Вовчанськ.
Ось і виникає питання: а що ж тоді Курське угруповання?
А Курське угруповання зараз основним своїм складом зосереджено в районі Суджі та біля неї по лінії Плехово – Махновка – Заолешенка. Тобто, створюючи щось, що має вимальовуватись у майбутньому для РОВ у стабільну лінію бойових зіткнень. Адже українські війська продовжують контролювати частину Суджанського району Курської області як буферну зону. І це значно ускладнює формування ударної тактичної групи для наступу – у межах наявності в районі угруповання 60 тисяч осіб.
А все тому, що одночасно потрібно контролювати сиру лінію бойових зіткнень і готувати якийсь епічний наступ з метою окупації великого міста – обласного центру площею понад 95 км². Для порівняння: Суми втричі більші за Авдіївку, у наступі на яку було зосереджено угруповання з двох груп військ та кількох загальновійськових армій, які становили лише для виконання цього завдання 80 тисяч особового складу.
Є ще один дуже цікавий момент щодо розподілу сил і засобів уздовж кордону. Справа в тому, що диверсійна діяльність, як з боку Росії, так і з боку України вздовж усього кордону, регулярна, у цьому немає секрету. І саме тому вздовж кордону зберігаються сили, які можуть здійснювати контрдиверсійні дії.
Тобто з урахуванням того, яке зосереджене угруповання в Курській області, та ступеня його зосередження як по ЛБЗ, так і по кордону з метою запобігання заходу ДРГ, на формування ударного угруповання у російських окупантів потенційний ресурс може бути хіба що для оперування у сірій зоні. І, як не дивно, але саме це ми й могли спостерігати з кінця лютого, коли РОВ спробували закріпитися на околицях Новенького – 1 кілометр від кордону з Росією.
Зараз підрозділи РОВ метушаться невеликими групами в лісопосадках по адміністративному кордону Хотінської та Юнаківської сільських громад зі спробами виходу вниз по річці Локня на Басівку. Їхні дії більше схожі саме на класичну диверсійну діяльність, ніж на наступальну загальновійськову операцію. Спочатку метою було перерізання траси Н-07.
Загалом їхні дії найближчим часом справді можуть бути посилені, але не настільки, щоб становити загрозу для окупації Сумської області чи міста Суми. Сил і засобів у РОВ для цього фізично не вистачатиме, оскільки, поки існує буферна зона в Суджанському районі, у генерала Лапіна тривають судоми. Цю зону ми тримаємо під нашим повним вогневим контролем, що ускладнює дії Курського угруповання.
Проте ворог може створити імітацію, на що, можливо, і робить ставку російське командування. Тобто йдеться не стільки про саму можливість проведення складної операції, скільки про її імітацію та згодовування "ось цього всього" тим, хто не розуміється на військовій науці.
Причому це стосується не лише низових споживачів інформаційного фастфуду, а й представників владних структур деяких наших партнерів: не так довіряючим здоровій аналітиці розвідувальних служб, як конспірологічним теоріям місцевих "ванг".
Матеріал опубліковано в межах спільного проєкту OBOZ.UA та групи "Інформаційний спротив".