Відео дня
Губернаторопад, втрата робочих місяць і зменшення впливу ТБ: головні події та тренди в РФ за минулий тиждень
Український інститут майбутнього проаналізував що цікавого і важливого відбувалося в Росії, які наслідки матимуть ці події і як на це реагувала аудиторія.
Події та тренди в РФ за 09.05 – 13.05
Події в РФ дозволяють робити висновки про початок процесу, який може призвести до послаблення впливу групи "Роснефти" на чолі з Ігорем Сєчіним та можливої зміни ядра "методологів" у визначенні політики російської держави. При цьому посилюється група умовних "технократів", а її представник Сергій Кирієнко почав зміцнювати свої позиції та набувати суб’єктності в оточенні Путіна.
Дані Федеральної служби державної статистики Росії щодо втрат РФ у війні в Україні свідчать про те, що жителів Бурятії вбивають в Україні в 420 разів більше, ніж жителів Москви.
Путін не збирається йти на ніякі переговори. Переговори з Путіним, які йдуть не з точки зору сили, не мають жодного значення для нього. Тільки страх публічного приниження дозволить змусити його сісти за стіл переговорів.
Ситуація на ринку праці в Росії залишається доволі складною. До кінця 2022 року під загрозою закриття є 2 млн робочих місць в РФ.
У РФ впродовж цього тижня спостерігалася незвичайна тенденція – було зафіксоване зменшення рівня впливу телевізора на мізки росіян аж на 10%. Крім того, цілком очікувано посилювався "нацистський дискурс" – радикальні висловлювання цього разу звучали з вуст депутатів Держдуми.
1. Губернаторопад чи перестановки у російських елітах
У минулому огляді ми наголошували на початку перестановок у російських елітах, яка проявилася через відхід у тінь Суркова, передачі функцій Дмитра Козака (за українським напрямом) Сергію Кирієнку. Але без формалізації, наприклад, указом Путіна. Ми зробили висновки, що новий призначенець буде проводити аудит попередньої політики впливу РФ на сусідні держави. А також про початок процесу, який може призвести до послаблення впливу групи "Роснефти" на чолі з Ігорем Сєчіним та можливої зміни ядра "методологів" у визначенні політики російської держави.
Минулий тиждень підтвердив прогнози – незважаючи на відсутність формального статусу, група умовних технократів (до якої входить Кирієнко) починає посилювати свої позиції в РФ. А сам Сергій Кирієнко починає набувати суб’єктності на російському політичному полі.
Події
Відразу п’ять керівників Суб’єктів Федерації РФ (Республіка Марій Ел, Рязанська, Саратовська, Кіровська та Володимирська область) заявили про свою відставку або небажання балотуватися на новий термін на виборах осені 2022 року.
Володимир Путін оперативно змінив керівництво зазначених вище регіонів (навіть тих, хто публічно заявляв не про відставку, а про небажання в майбутньому йти на вибори) та призначив на їх місце "виконувачів обов’язків".
Колишній міністр економічного розвитку РФ Олексій Улюкаєв, засуджений за отримання хабара (нібито вимагав його у "Роснефти"), засуджений на 8 років позбавлення волі вийшов за "умовно-достроковим звільненням". Улюкаєв належить до тієї ж групи еліт, що й Кирієнко.
Аналіз
Усі перелічені новини є проявами одного процесу. Зміна губернаторів у перерахованих областях навряд чи пов’язана з провалами у розвитку регіону — всі п’ять суб’єктів Федерації є класичними "середняками" за основними економічними показниками. Приміром, середня зарплата населення там коливається не більше 61%…71% від середньо російського рівня. Це нормальний показник, якщо врахувати, що вищі доходи лише на Півночі РФ, у регіонах видобутку копалин, а також у Москві та Санкт-Петербурзі.
Однак, враховуючи попередню політику Кремля щодо зменшення впливу російських регіональних еліт і масову ротацію губернаторів, проведену в 2012-18 роках, важливим стає аналіз зв’язків як керівників суб’єктів Федерації, що пішли, так і тих, хто прийшов їм на зміну. Нижче представлена порівняльна таблиця.
Привертає увагу продовження практики Кремля по посиланню "парашутистів" як керівників регіонів. Після 2010 більшість призначених губернаторів є вихідцями з інших регіонів і, відповідно, не мають зв’язків з місцевими номенклатурними кланами. Але всі вони після 5-6 місяців перебування у статусі "в.о." дивовижним чином перемагали під час виборів. Ці призначення не стали винятком — на зміну "парашутистам" першої хвилі призначень прийшла друга хвиля. Винятком стала Саратовська область, де рівносильний вплив двох ключових держкомпаній (керівники яких входять до конкуруючих номенклатурних груп) — "Роснефть", "Росатом" (і "Россети"). Тому місцеві еліти в області і так є скоріш частиною загальноросійських груп, ніж самостійними групами. Новий призначенець Роман Бусаргін раніше працював в уряді області та займався питаннями ЖКГ та ПЕК: якраз на стику інтересів груп "Роснефти" та "Росатома".
Інші чотири нових призначенця так і інакше, але пов’язані з умовною групою "технократів" в оточенні Путіна (Греф, Кирієнко, Набібуліна, Силуанов, Мішустін та інші). Троє з них є випускниками "Школи губернаторів", яка була заснована з ініціативи Германа Грефа. Причому в.о. губернатора Калузької області А. Авдєєв закінчив "перший набір", де добором претендентів займався навіть керівник "Сбербанку".
Цікавою є і кандидатура Павла Малкова в Рязанській області. Формально призначення колишнього керівника Росстату ВРІО губернатора вважатимуться зниженням. Але насправді це посилення впливу з огляду на те, що за посадою він буде членом Держради. У зв’язку з цим варто згадати, що початком свого кар’єрного зростання на держслужбі (у Мінекономрозвитку) він зобов’язаний насамперед Елвірі Набібуліній та Олексію Улюкаєву. Тому самому Улюкаєву, який був засуджений внаслідок конфлікту з Січіним і вийшов на волю 12 травня, за тиждень після виходу на сцену Сергія Кирієнка.
Таким чином, вже через 10-12 днів після направлення Кирієнка на важливий для Путіна український напрямок, розпочався процес різкого посилення групи "технократів" та ослаблення впливу групи Сечіна (до якої так само належать Сергій Чемезов, Олексій Міллер, Дмитро Медведєв та інші).
На даному етапі поки що рано робити висновки про масштаб процесу. Перші кадрові рішення після посилення Кирієнка свідчать лише про те, що він намагається розширити базу своєї підтримки в оточенні Путіна, просуваючи "потрібних" людей на посади з реальними важелями впливу на ситуацію. Але з огляду на те, що згаданий політик курирував усі останні електоральні кампанії в РФ, сьогодні виконує роль "аудитора" українського напряму російської політики.
Прогноз
Призначення нових губернаторів (виконувачів обов’язків) та звільнення Улюкаєва свідчить про прагнення групи умовних "технократів" посилити свій вплив. При цьому її новим "лідером" найімовірніше буде Сергій Кирієнко. Він, у перспективі, може перейняти функції "методолога" російської політики, тим більше, що вже протягом чотирьох останніх років саме до Кирієнка від Суркова переходило кураторство над електоральними кампаніями.
Проте, поки що говорити про масштабний переділ сфер впливу в оточенні Путіна, як і раніше, зарано. Кирієнко проводить "аудит" та намагається посилити свої позиції. Для спроб ефективного тиску на інші номенклатурні групи йому необхідно, як мінімум, виробити рекомендації на українському напрямі та посилити кадрами свої "тили" – призначенням ще 5-7 нових губернаторів та просуванням близьких собі людей в уряді РФ. Цей процес може тривати від 2-3 тижнів до місяця.
Серед регіонів, де можливі зміни в керівництві варто стежити за областями, якими керують ставленики "Роснефти" (крім регіонів видобутку нафти і газу) а також Суб’єкти Федерації з найбільшою часткою (у відношенні до кількості населення) визнаних втрат у війні з Україною.
У будь-якому випадку можна стверджувати, що Сергій Кирієнко почав зміцнювати свої позиції та набувати суб’єктності в оточенні Путіна.
Детальніше про Сергія Кирієнко
Обіймає посаду Першого заступника керівника Адміністрації Президента Російської Федерації з 2016 року. В Кремлі відповідає за внутрішню політику. До нього за цей напрямок відповідали В.Сурков та В.Володін.
С.Кирієнко – досвідчений управлінець. У 1998 році протягом чотирьох місяців очолював Уряд РФ, коли і оголосив дефолт. Після того п’ять років працював представником Президента у Приволзькому федеральному окрузі, де досконало опанував специфіку роботи регіональної влади. Тривалий час працював генеральним директором держкорпорації "Росатом".
На відміну від попередників, у внутрішній політиці почав більше застосовувати адміністративні методи роботи, менше уваги приділяючи стратегічному плануванню та побудові складних смислових конструкцій.
На президентських виборах 2018 року "опонентами" В.Путіна були висунуті К.Собчак та директор радгоспу П.Грудінін, результати виборів задовольнили переможця. Якщо на виборах губернаторів виявлялася реальна конкуренція, то кандидати від влади могли отримати поразки, або результати виборів викликали масові протести населення. Проблемними стали вибори у Владимирській області, Хакасії, Хабаровському і Приморському краях, а також вибори Московської міської думи. За часів С.Кирієнка був створений проєкт "школа губернаторів", де кандидатів на посади проводили через серйозні системні тренінги та командні ігри.
До функціоналу С.Кирієнка повинен був належати проєкт "наступник Путіна", проте ефективна конструкція не була побудована і після початку війни актуальність проєкт втрачена. Одне із стратегічних завдань зараз – організація комплексу політичних перемог до 70-річчя В.Путіна та 100-річчя утворення СРСР. С.Кирієнко проводить оцінку готовності до розширення та ребрендингу Російської Федерації до певного симулякра Радянського Союзу. Проте, тут існує ряд труднощів навіть із асиміляцією Республіки Білорусь, Абхазії чи Придністров’я.
Після початку війни проти України 2022 року і виходу Росії з "Мінських домовленостей" С.Кирієнко активніше включився у процеси кураторства окупованих територій, а Д.Козак був усунений від українського напрямку. Розглядаються варіанти створення на окупованих територіях нових квазіутворень, об’єднання їх у єдиний анклав "Новоросія" або навіть приєднання до Російської Федерації. Проте, на сьогодні оцінка суспільних настроїв на окупованих територіях показує, що навіть видимість референдуму з будь-якого проросійського питання організувати не вдасться. Призначені окупаційними військами так звані керівники місцевих адміністрацій з числа небагатьох колаборантів не мають жодного авторитету та здатності керувати територіями. Анонси рішень про приєднання територій до РФ поки що виглядають більше як інструменти шантажу і "підняття ставок" у політичних іграх щодо зняття санкцій, перемир’я та військової допомоги.
Як показав виступ В.Путіна на параді 9 травня, комунікаційна політика Кремля з приводу війни є проваленою. Результати проведених в Росії фокус-груп свідчать, що населення не розуміє цілей війни, причин її затягування і подальших планів керівництва. Пропагандистська машина поки утримує високий рівень підтримки дій збройних сил в агресії проти України, проте це базується на особистому високому рейтингу В.Путіна, і не підкріплюється цільовими змістовними кампаніями з боку відповідального підрозділу Кремля.
2. Смерті в РФ: які регіони Росії найбільше відчувають наслідки війни в Україні?
За даними Росстату про населення можна вивести ТОП-10 регіонів щодо втрат на 100 тисяч жителів. Отже, маємо лідерів:
1. Бурятія – 99 осіб на 100 тисяч;
2. Тива – 87 осіб на 100 тисяч;
3. Північна Осетія-Аланія – 84 особи на 100 тисяч;
4. Костромська область – 58 осіб на 100 тисяч;
5. Севастополь – 47 осіб на 100 тисяч;
6..9 Єврейське АТ – 45 осіб на 100 тисяч (не очікував там такого %);
6..9 Псковська область – 45 осіб на 100 тисяч;
6..9 Республіка Алтай – 45 осіб на 100 тисяч;
6..9 Забайкальський край – 45 осіб на 100 тисяч;
10. Дагестан та Марій Ел – в обох регіонах 43 особи на 100 тисяч.
Для балансу зазначимо ті регіони, яких втрати торкнулися найменше (або ті, де найменше за все визнали втрати й співвідношення втрат до кількості жителів мінімальне). Лідерами є Ненецький та Ямало-Ненецький Автономні округи. Там жодного визнаного трупу (хоча, можливо, звідти до армії і не брали).
Далі місто Москва із показником 0,23 особи на 100 тисяч. Це в 420 разів менше, ніж у лідера рейтингу – Бурятії. Або в 59 разів нижче, ніж у середньому по РФ. Наступне – Санкт Петербург (2 особи на 100 тис) та Московська область (3).
Якщо стежити за визнаними втратами, то саме по кількості втрат на одиницю населення це впливає на:
а) ймовірність зростання невдоволення кількістю трун (з поправкою на регіон – у депресивних регіонах та національних автономіях поріг вищий);
б) можливе майбутнє губернатора, який допустив витік інформації (якщо дані були спущені з Москви).
АЛЕ, важливе застереження, сподіватися на проблеми в РФ поки що не варто – поріг чутливості занадто великий. А от зосередити зусилля ІПСО на вибраних регіонах (де мешканці бачать трупи) можна було б спробувати".
3. Путін не збирається йти на переговори
9 травня 2022 року пролунала одна з найбільш нудних промов Путіна, але у ній була ключова фраза: "Мы воюем на своей исторической земле". Це означає, що він не збирається йти на ніякі перемовини, і не збирається нічого змінювати у своїй політиці. Єдине, що можна зараз точно сказати, що у Кремлі поки що немає чіткого рішення про те, що далі робити з окупованими територіями: чи створювати так звані "народні республіки", чи приєднувати їх до РФ, чи утворювати з них умовну Новоросію.
Водночас, достатньо багато політиків, політологів, представників бізнесу, зокрема, російський міліардер Олег Тіньков, роблять заяви на кшталт "Путин в глухом угле, нужно думать, как его вывести из своего глухого угла". Такий підхід є глибоко неправильним, він не дає дійсного розуміння того, як мислить Путін. Окрім цього, такий підхід може бути абсолютно провальним й зіграти на руку Путіну.
Будь-які подібні слова і вирази Путін сприймає виключно, як слабкість супротивника. Все своє політичне життя він грав найбільшого божевільного на планеті та використовував лише один, варто наголосити, що саме один переговорний прийом: він підіймати ставку, супротивник лякався і відступав в обмін на умовну економічну угоду. Коли хтось говорить, що Путіну треба дати шанс вийти з "гарним обличчям", Путін це сприймає виключно як слабкість, і це лише підтверджує його думку, що гра в підняття ставок спрацювала.
Путін розуміє тільки силу. І боїться він насправді тільки сили. З ним можна вести діалог про компроміси чи "збереження обличчя" тільки з точки зору сили. Іншої мови він не знає. Свого часу Гіларі Клінтон сказала, що Путін "дуже крутий хлопець з тонкою шкірою" (в оригіналі "tough guy with a thin skin"). Тобто в душі він переляканий і боїться, що його публічно принизять. І готовий іти на все, щоб цього не сталося. В логіці нормальної людини – це дати спокійно вийти з гри. В логіці Путіна – це, навпаки, підняти градус і пригрозити йому публічним приниженням. Тільки тоді він піде на переговори та вже там можна буде обговорювати модальності "збереження обличчя".
Станом на зараз, Путін не вважає, що він загнаний в кут. Один із психологів, свого часу, характеризуючи Путіна сказав про надважливість в його лінгвістичних конструкціях слова "план". Але це не план в нашому розумінні, як чітка послідовність дій. План для Путіна – це впорядкованість дій його оточення, простіше кажучи, впорядкованість процесів. Зараз, міняючи Герасимова, викидаючи з політичної гри Козака, обрізуючи можливості групи Роснафти та надаючи певну, поки обмежену, суб‘єктність Кірієнку, Путін забезпечує свій "план" по ствердженню "історичної справедливості". Він не мислить категорією розвалу ЄС, він мислить категоріями відновлення СРСР, де побічним позитивним ефектом може бути розвал ЄС чи НАТО. Тому, ще раз слід наголосити: поки він не в глухому куті. І так не вважають російські еліти.
Підсумовуючи, варто сказати чи, точніше, повторити лише одну річ: переговори з Путіним, які йдуть не з точки зору сили, не мають жодного значення для Путіна. Тільки страх публічного приниження дозволить змусити його сісти за стіл переговорів.
4. Росія може втратити до 2 млн робочих місць
Накладені на Росію економічні санкції змушують західні компанії одну за одною йти з російського ринку або оголошувати про зупинення роботи.
За даними Bloomberg, безробіття в Росії за підсумками 2022 року може зрости більш ніж удвічі та перевищити 9% уперше за останні 10 років. За оцінками експертів, у зоні ризику близько 2 млн робочих місць. Однак поки що роботодавці заявляють, що "не хочуть нікого звільняти".
Так, деякі іноземні компанії беруть тайм-аут, не звільняючи працівників:
H&M Group – 3 500 співробітників. Виплачує повну зарплату
IKEA – 15 000 співробітників. Виплачуватиме повну зарплату протягом 3 міс.
McDonald’s – 62 000 співробітників. Виплачує повну зарплату. Також мережа має понад 160 постачальників, які створили понад 100 000 робочих місць.
Volvo – 700 співробітників. Виплачує повну зарплату
Volkswagen – понад 4000 співробітників, які отримають короткострокові робочі виплати
Не дивлячись на призупинення роботи компаній голова Мінпраці РФ заявив, що наразі ситуація на ринку праці є досить стабільною, кількість безробітних у країні не зростає.
У березні 2022 року рівень безробіття складав 4,1% (3,1 млн осіб віком від 15 років), у січні – 4,4%, у 2021 році — 4,8%.
Однак це не означає, що проблеми на ринку праці вдасться уникнути.
Експерти Bloomberg вважають, що криза на ринку праці розвиватиметься поступово: замість звільнень компанії, перебуваючи "під тиском влади", можуть почати скорочувати зарплати, переводити працівників на неповний робочий день або відправляти у неоплачувану відпустку.
Російські експерти також вважають, що безробіття буде зростати, у тому числі приховане, і держава активно застосовуватиме амортизатори для її стримування. На системотворчих підприємствах перейдуть на так звану субсидовану зайнятість, де держава доплачуватиме працівникам таких підприємств заробітну плату, їх скорочуватимуть в останню чергу. Деякі підприємства переведуть персонал на скорочений робочий день і відправлять працівників у відпустки або з ініціативи роботодавця, або самого працівника.
Також можливе застосування механізмів, випробуваних під час пандемії: полегшений вхід у безробіття, коли допомога призначається відразу ж після реєстрації, доплата до виплат по безробіттю за рахунок суб’єктів Федерації та інших.
Кількість нових вакансій в РФ у березні 2022 скоротилася на 20% порівняно з лютим, найбільш різке зниження припало на Москву і Санкт-Петербург.
Пропозиція на ринку праці РФ також може скоротитися. За даними ФСБ, в першому кварталі 2022 територію РФ покинуло 3,9 млн осіб, але кількість емігрантів серед них підрахувати неможливо, частина з них вже повернулись або повернуться в Росію.
За іншими даними, тільки в Узбекистан та Таджикистан повернулось близько 200 тис. мігрантів з початку 2022 року, у тому числі через безробіття.
Урядом РФ було виділено майже 40 млрд руб. на підтримку ринку праці. 25,5 млрд руб піде на створення в регіонах тимчасових робочих місць для громадян, що знаходяться під ризиком звільнення, а також на організацію оплачуваних громадських робіт для тих, хто зареєструвався на біржі праці для пошуку нового місця роботи, 7 млрд руб. – на реалізацію регіональних програм, майже 6 млрд руб – на гранти некомерційним організаціям для курсів перекваліфікації.
Економічні новини Росії за минулий тиждень та що вони означають
У квітні Росія недоотримала 133,1 млрд рублів нафтогазових доходів порівняно з очікуваним місячним обсягом (798,4 млрд рублів). Це показник того, що санкції починають діяти, при цьому енергетичні доходи в Росії, як і раніше, зберігаються на високому рівні.
Заборона на транспортування російської нафти більше не входить до шостого пакету санкцій Європейського союзу проти Росії. Це вказує на те, що ЄС здав назад і відмовився застосовувати найважливіші санкції. Гроші для ЄС, як і раніше, є більш важливим аргументом, ніж обмеження агресії та припинення смертей.
За даними порталу "Електронний бюджет", з січня по 30 квітня 2022 профіцит федерального бюджету Росії склав 800 млрд рублів. Наразі такий профіцит бюджету пов’язаний зі скасуванням дії бюджетного правила, за яким надприбутки від ціни на нафту понад 44,2 дол. за барель спрямовуються до Фонду національного добробуту.
Частину нафтогазових доходів у 2022 році у розмірі 791,6 млрд рублів направлять в резервний фонд уряду РФ і будуть використовувати на організацію заходів, спрямованих на забезпечення стабільності економіки.
Ці факти лише підтверджують недостатність санкцій та низьку ефективність уже застосованих. Основні санкції – ембарго на енергетичний експорт з Росії, як і раніше, не застосовані і Росія має надприбутки для продовження агресії проти України.
Росія запропонувала Індії відновити практику подання "паперових акредитивів", прагнучи забезпечити безперебійний імпорт з Індії за допомогою механізму державного боргу в рупіях. У такий спосіб Росія намагається обійти існуючі обмеження, накладені країнами Заходу на фінансові операції з РФ.
Товарообіг між Росією та Китаєм за підсумками перших чотирьох місяців 2022 року зріс на 25,9% порівняно з аналогічним періодом минулого року та склав 51,1 млрд дол. Таким чином Росія все сильніше переорієнтовує свою економічну активність на Схід, посилюючи свою залежність від Китаю.
Міністерство торгівлі США розширило обмеження на експорт до Росії товарів промислового призначення. Раніше вони поширювалися на обладнання для нафто- та газовидобутку, наразі під санкції потрапило 205 категорій обладнання для промислового сектору. Зокрема, вантажівки, трансформатори, морозильники, верстати тощо. Це системне продовження політики обмеження виробничих можливостей російської економіки.
Великобританія запровадила новий пакет санкцій щодо Росії та Білорусі. Імпортні мита (35%) торкнуться товарів на суму 1,4 млрд фунтів стерлінгів, серед яких платина та паладій, а заборона на експорт – товарів на суму 250 млн фунтів стерлінгів (хімікати, пластмаса, гума та машинне обладнання), це складає 10% британського експорту в РФ.
У відповідь на санкції Росія намагається розвивати імпортозаміщення.
Планується залучити понад 100 млрд рублів інвестицій у розвиток імпортозамінних підприємств біля Московської області, це дозволить створити у регіоні близько 14 тис. робочих місць.
"Кургандормаш", машинобудівне підприємство, що спеціалізується на виробництві дорожньо-будівельної та комунальної техніки, планує налагодити виробництво сміттєвозів без використання іноземних комплектуючих у рамках імпортозаміщення.
Уряд РФ направить у фонди соцстрахування та в Пенсійний фонд 1,7 трлн рублів на компенсації за відстрочення сплати страхових внесків.
Влада Краснодарського краю передбачила 3,5 млрд рублів у регіональному бюджеті для допомоги бізнесу в умовах санкцій.
Зростають витрати бюджету, але при надприбутках від експорту енергоресурсів це не створює додаткового навантаження на бюджет.
Путін підписав указ про заходи підтримки дітей військових, які брали участь у "спеціальній військовій операції" в Україні. Зокрема, для них передбачено квоту на прийом на бюджетні місця до вузів, а діти загиблих та поранених зможуть вступати до них без іспитів. Так Москва створює додаткові стимули для того, щоб росіяни йшли воювати з Україною.
У квітні 2022 року в Росії продажі нових легкових і легких комерційних автомобілів впали в річному вимірі на 78,5% – до 32,7 тис. проти 152 тис. у квітні 2021 року. Це означає, що в Росії знижується як купівельна спроможність, так і пропозиція якісної техніки.
У березні в РФ було відхилено до 75% заявок на позики. Цей факт свідчить як про падіння доходів росіян, так і про зростання невизначеності, що впливає на рішення банків.
Індекс конфліктності ділового середовища в Росії в першому кварталі 2022 досягнув історичного максимуму за всю історію його спостережень з 2017 року, склавши 2,23.
Як ми бачимо, санкції у відповідь на агресію Росії проти України вже почали впливати на життя росіян, але вплив все одно не є достатнім. Росія все ще зберігає можливості субсидувати економіку та штучно підтримувати зайнятість, насамперед на держкомпаніях.
5. Росія налагоджує мости з Близьким Сходом
11 травня міністр закордонних справ РФ С. Лавров здійснив два важливі візити — до Алжиру та Оману. Обидві країни мають важливе значення для взаємовідносин Москви та регіону Близького Сходу та Північної Африки. Але обидві країни мають різне значення для РФ, а отже — різний набір обговорюваних тем.
Візит до Алжиру був пов’язаний із темою енергетичних поставок у Європу. Країна має тісні військово-політичні та торгово-економічні зв’язки з Росією, і є одним з ключових партнерів РФ у Північній Африці. Разом із тим, Алжир — один з найбільших постачальників газу в ЄС. На нього припадає болизько 10 % поставок. Війна в Україні підштовхнула ЄС шукати альтернативні шляхи імпорту енергоносіїв. Алжир є однією з країн, яка потенційно може замінити частку російського газу в Європі. Саме з цією метою наприкінці березня до країни приїжджав держсекретар США Ентоні Блінкен. У квітні Алжир підписав угоду з Італією про збільшення на 40% експорту газу в цю країну, а ЄС і США розглядають можливість збільшення своїх інвестицій в алжирську енергетичну галузь, щоб допомогти їм збільшити видобуток. Наразі в Алжиру немає достатньо газу, щоб постачати його у великих обсягах в ЄС, а тим більше конкурувати з російським. Здебільшого, через зростання власного попиту та недофінансування.
Візит С. Лаврова вочевидь має на меті перехопити ініціативу у Заходу в питаннях енергетичних поставок. Він планувався ще минулого року, але постійно відкладався. Після візиту в Алжир американців та європейців, Москва вирішила організувати візит якомога скоріше. Головна ціль — не допустити втягування Алжиру в енергетичну гру Заходу проти Росії, його перетягування на бік США та ЄС. Окрім самого візиту, Лавров передав президенту Алжиру запрошення до Москви.
Візит С. Лаврова в Оман був більше пов’язаний із політичними та регіональними справами. Оман традиційно є посередником у близькосхідних справах. Відтак, в центрі уваги були питання, пов’язані з ситуацією в Сирії, де останнім часом посилюється роль Ірану та аравійських монархій Затоки, ситуація в Ємені, де був перезапущений мирний процес за підтримки США, і Росія не хоче відставати від цієї історії. Візит Лаврова мав на меті переконати Оман, а через нього країни регіону, що по-перше, вони все ще в зоні уваги Москви, попри війну в Україні, а по-друге, що їхнє позиціонування відносно війни в Україні є правильним і змінювати його не варто.
6. Нацизм міцнішав, телевізор слабшав
Упродовж тижня в Росії цілком очікувано посилювався нацистський дискурс – радикальні висловлювання цього разу звучали з вуст депутатів Держдуми. Але з іншого боку було зафіксоване зменшення рівня впливу телевізора на росіян на 10%.
Події:
Віце-спікер Держдуми Петро Толстой в інтерв’ю італійському виданню La Repubblica 3 травня зазначив, що війна проти України триватиме доти, доки "Росія вважатиме необхідним", і закінчиться лише тоді, коли росіяни "дійдуть до кордонів з Польщею".
Двічі відзначився депутат Держдуми від "Єдиної Росії" Олег Матвейчев. 4 травня він заявив, що в Україні "остаточно встановився фашистський режим". А 9 травня – що "денацифікація" має відбуватися за радикальним сценарієм, і що понять "Україна" та "українець" "не повинно існувати в майбутньому".
9 травня російський прем’єр Михайло Мішустін "обнулив", тобто зробив безкоштовним газ для Вічних вогнів по всій країні.
Під час промови на параді 9 травня Володимир Путін 6 разів згадав Донбас і жодного – Україну. При цьому він заявив, що на Донбасі російська армія воює "на своїй землі". У відповідь протягом тижня кілька міст: Брянськ, Грозний, Еліста, Перм та інші, – оголосили про наміри назвати свої вулиці на честь ватажка т.зв. "ДНР" Олександра Захарченка.
11 травня стали відомі результати дослідження GroupM Accelerate research, згідно з яким відсоток росіян, які головним ЗМІ вважали телебачення, за місяць упав з 34% до 24%.
Бантики: 9 травня на концерті на Першому каналі тлом для пісні "Если б не было войны" поставили фото американських гангстерів Бонні та Клайда, а 11 травня оголосили в розшук знаменитого гравця "Что? Где? Когда?" Ровшана Аскерова за пост про маршала Жукова, в якому той був названий "убивцею у погонах" та "мародером зі стажем".
Аналіз і висновки
Головною новиною тижня є падіння довіри до телебачення в Росії. Питання було сформульовано так: "Якщо подія висвітлюється декількома типами ЗМІ по-різному, якому з них ви насамперед довіряли б?". 17 березня 33% респондентів назвали телебачення найбільш достовірним джерелом інформації, 27 квітня так вважали лише 23% опитаних. Ці результати цілком вкладаються у довготривалий тренд. За даними опитувань ФОМ, якщо у 2011-2012 рр. 92% росіян дізнавалися про новини з телепередач, то у серпні 2020 р. – лише 62%. Отже, телевізор дуже повільно, але невідворотно втрачає владу над росіянами, особливо – молодими.
Аналогічним чином впала популярність інтернет-ЗМІ та офіційних веб-сайтів: надійними джерелами 17 березня їх називали 26% опитаних, а 27 квітня – 23%. Такі синхронні зміни можуть свідчити про падіння довіри росіян не просто до певного типу носіїв інформації, а до владного дискурсу як такого. Найвірогідніше, кризу цієї весни викликала кричуща невідповідність офіційних заяв реальному стану речей – "спецоперація" в Україні, вочевидь, розгортається не за планом, а внутрішня стабільність в Росії існує лише на папері.
Тому не дивно, що в цілому виросла довіра росіян до соцмереж, блогів та Telegram-каналів: частка тих, хто обирає це джерело інформації, збільшилася з 19% до 23%. Там населення шукає альтернативних точок зору, витіснених на маргінес або взагалі заборонених в публічному просторі.
Це звісно не означає негайну перемогу антивоєнного чи, тим більше, проукраїнського дискурсу, але розширення кругозору росіян, пошук ними додаткових джерел інформації та обмеження монополії телебачення – це крок у правильному напрямі.
Друга за важливістю новина пов’язана із святкуванням 9 травня. Побоювання щодо оголошення війни чи мобілізації не справдилися. Натомість риторичні фігури промови Путіна та лавина вулиць Захарченка можуть означати перехід до більш тісної інтеграції Донбасу з Росією. Кремль, де-факто, відмовляється від стратегії "нас там нема" і оголошує про свою відкриту присутність. У цьому ж ключі може повернутися й історія з анексією Херсонщини, прохання про яку уже висловили місцеві колабораціоністи, але рішення про яку ще не ухвалене.
Хід із газом для Вічних вогнів має символічне значення – буквально підкидання палива у топку культу 9 травня. Але можливо, що це і сигнал назовні – про наявність в Росії надлишку газу, який дозволить пережити західні санкції.
Ну і нарешті цілком очікуваним є посилення нацистського дискурсу в російському публічному просторі. Перші такі тексти хоч і були опубліковані державною інформагенцією "РИА Новости", все ж належали перу приватних осіб. Це дозволяло частині коментаторів на Заході проводити межу між ними та офіційними особами і заперечувати, що такі погляди лежать в основі політики сучасної Росії. Однак заяви депутата та віце-спікера Думи не залишають підстав для таких маневрів.
Прогноз
У найближчому майбутньому за відсутності реальних перемог на полі бою буде і далі підвищуватися градус пропаганди, а радикальні заяви лунатимуть все гучніше. Так само підвищуються шанси формальної анексії українських Донбасу та Херсонщини. Тож, можна з обережність прогнозувати, що рівень довіри до телебачення, як головного джерела інформації, продовжить падіння.