Відео дня
Коли ворожа ракета влучає по житловому будинку, інколи важко зрозуміти, скільки під'їздів у ньому було. Інтерв'ю з рятувальником із Запоріжжя Олексієм
Росіяни нещадно обстрілюють Запорізьку область із перших годин повномасштабного вторгнення. Місцевим рятувальникам довелося дуже швидко адаптуватися до нових реалій, і вже зараз на місці влучання ракети чи бомби вони точно знають, як і в якій послідовності діяти, аби якнайшвидше врятувати людей, котрі можуть перебувати під завалами.
Про роботу рятувальників у прифронтовому регіоні OBOZ.UA розповів начальник 1 державної пожежно-рятувальної частини ГУ ДСНС України у Запорізькій області Олексій Сухоруков.
Після періодів "затишшя" прильоти можуть бути кожної зміни
Від початку повномасштабного вторгнення постало дуже багато нових завдань, пов'язаних із ракетними обстрілами. Це вже зовсім інші умови роботи та ліквідації пожеж. Багато випадків, коли люди під завалами і їх треба звідти діставати. Але часто через загрозу повторних обстрілів не виходить це зробити швидко. Для того, щоб дістати людей з-під завалів, необхідно виконати певні дії, а для цього потрібен час. Наприклад, пошкоджені конструкції можуть поводитися по-різному, під час рятувальної операції може виникнути загроза обвалу, і нам треба це попередити, але для цього потрібен час.
До початку повномасштабного вторгнення ми з таким не працювали – прильоти та ракетні обстріли для нас щось нове.
Спочатку нас постійно обстрілювали С-300, а зараз КАБи. І від того, чим ворог нас обстрілює, сенс не змінюється: на місці прильоту теж можуть бути загиблі та поранені, люди можуть перебувати під завалами, можуть бути повторні обстріли як С-300, так і КАБів – і все це загрожує життю людей.
Час від часу були й періоди "затишшя", але це було ще страшніше. Після періодів "затишшя" потім обов'язково щось ставалось – прильоти кожної зміни, наприклад.
Ми не залишимо людину під завалами, навіть знаючи, що ракета може прилетіти знову
Якщо під час аварійно-рятувальних робіт, коли ми вже виїхали на місце ліквідації наслідків ракетного обстрілу, з'являється загроза повторного обстрілу, рятувальникам доводиться перебувати в укритті. Проте траплялись випадки, коли частина особового складу залишалася на місці ліквідації обстрілів, продовжували рятувальні роботи. Була ситуація, коли п’ятеро рятувальників, незважаючи на загрозу повторного обстрілу, залишились й продовжили деблокувати людину, а решта особового складу була в укритті. Ми не могли залишити цю людину саму, знаючи, що ракети можуть знову прилетіти.
Кожен виїзд різний. З останнього запам'яталося: у районі мого виїзду, недалеко від нашого підрозділу, у житловий п’ятиповерховий будинок прилетів КАБ і сталася руйнація однієї з кімнат. Під час розвідки ми виявили жінку, вона перебувала під уламками, між перекриттям другого та третього поверхів. І там була така ситуація: ми не могли на поверх вище її дістати, оскільки була загроза обвалу верхніх поверхів, і треба було чекати на інженерну техніку, а це зайняло б певний час. Тому ми вирішили працювати на один поверх нижче.
Через загрозу обвалу, аби убезпечити себе та цю жінку, ми робили підпори, що також зайняло час. На жаль, не виходить так швидко все робити, як хотілося б. І коли ми вже почали деблокувати жінку, нам передали, що знову КАБи летять на місто. Але все одно ми продовжували її порятунок. Постійно із нею спілкувалися, аби тільки вона не втратила свідомості, оскільки сил у неї майже не було. Жінка перебувала у такому положенні, що могла лише ворушити очима. Вона працювала у дитячій лікарні й жила якраз біля роботи. У цей день у неї був вихідний і вона з родиною мала їхати за місто на відпочинок. Про це все ми у неї розпитали, поки рятували, – у такий спосіб відволікали від поганих думок.
Найскладніше працювати, якщо є руйнування житлових будинків
А взагалі самі руйнування різні бувають і стаються по-різному. Буває, коли ракета прилетіла біля будинку і стався обвал стіни або вікна повилітали. А буває, що ракета прилетіла прямо всередину будинку – ти приїжджаєш і навіть не розумієш, скільки під'їздів зруйновано. Дивишся на будинок, де має бути 3-4 під'їзди й просто не можеш зрозуміти, зруйновано один під'їзд чи два. Але вже і по-іншому сприймаєш це, порівняно із тим, коли були перші обстріли, ти вже знаєш, що треба робити, де потрібно шукати людей, навіть під завалами. Це вже напрацьовано, в особового складу є розуміння, як діяти у таких ситуаціях, є злагодженість.
До того ж постійно проводяться навчання, на яких ми відпрацьовуємо дії у разі влучання ворожих снарядів по об’єктах інфраструктури чи по житлових будинків. Найскладніше працювати, коли є руйнація житлових будинків, там де є люди, а ти не знаєш точної їхньої кількості. Ми не знаємо, чи була сім'я вдома у той момент, коли у будинок прилетіла ракета. Або сусіди кажуть, що у квартирі мешкало троє чи четверо, але ми ж не знаємо, чи були вони вдома. Тому шукаємо, поки не з’ясується, що люди на той момент перебували в іншому місці. Коли все-таки отримуємо інформацію, що їх там не було, то думаєш, слава Богу.
Це непросто працювати із руйнаціями, з жертвами, навіть якщо це не загиблі, а поранені – це все одно важко. І їх багато.