УкраїнськаУКР
EnglishENG
PolskiPOL
русскийРУС

Коваленко: Сили оборони України створюють зону для польотів над Кримом. Скільки у ворога залишилося комплексів ППО

4 хвилини
89,1 т.
ППО Крим

17 квітня по аеропорту в Джанкої було завдано удару, який вибив з боєздатного стану один із дивізіонів 18-го зенітно-ракетного полку окупантів. Новина багатьох потішила, і тоді низка експертів зробила обережний висновок, що це лише початок процесу вибивання російської ППО з Криму – щоб розкрилося небо над тимчасово окупованим півостровом. І станом на першу половину червня вже можна сміливо констатувати – так, цей процес іде повним ходом.

Докладніше про це – у матеріалі спільного проєкту OBOZ.UA та групи "Інформаційний спротив".

З середини квітня Сили оборони України вивели на системний рівень удари по території тимчасово окупованого півострова Крим балістичними ракетами M39А1 (ATACMS Block I) вартістю трохи менше півтора мільйона за одну ракету, які завдають гарантованої шкоди комплексам ППО вартістю понад мільярд доларів.

Наприклад, Китай придбав у Росії чотири дивізіони С-400 за 3 мільярди доларів у 2015 році, а Туреччина у 2019 р. за ті ж чотири дивізіони заплатила 2,5 мільярди доларів. Таким чином, вартість одного дивізіону (у складі восьми пускових установок і двох-трьох радіолокаційних станцій) становить від 650-700 мільйонів доларів.

Відео дня

На сьогодні у Криму знищено, пошкоджено та загалом виведено з боєздатного стану щонайменше три дивізіони С-400. І не тільки їх, адже командування російських окупаційних військ зараз намагається компенсувати втрати на півострові "Тріумфів", які "не мають аналогів у світі", радянськими "Фаворитами" – комплексами С-300.

Коваленко: Сили оборони України створюють зону для польотів над Кримом. Скільки у ворога залишилося комплексів ППО

Але про це трохи пізніше, а поки що для розуміння глобального значення процесів, що відбуваються, трохи цікавих цифр про те, а що ж собою являє російське ППО в компоненті великого радіуса дії. А точніше, скільки в голого короля пускових установок?

Потенціал С-300 та С-400 Росії

Згідно з відкритими даними, Росія має на озброєнні таку кількість засобів протиповітряної оборони великого радіуса дії (станом на початок 2024 року):

С-400

Повітряно-космічні сили РФ – 248 пускових установок, або 31 дивізіон, або 12 полків;

Морська авіація РФ – 104 ПУ, або 13 дивізіонів;

С-300 всіх модифікацій

Війська ППО – 90 ПУ, або 11 дивізіонів;

ПКС РФ – 310 ПУ, або 39 дивізіонів;

Морська авіація РФ – 96 ПУ, або 13 дивізіонів.

Від деяких із цих цифр може кинути в холодний піт: це скільки ще потрібно вибивати весь цей потенціал, на перший погляд – нескінченний! Але насправді ні.

Поясню у форматі жанру "ця цікава математика". Тимчасово окупований півострів Крим прикривали два полки, а саме 18-й та 12-й ЗРП. Тобто півострів площею 27 000 км² неефективно прикривався двома полками, оснащеними спочатку С-400.

Територія Російської Федерації – 17 098 246 км². Тобто щоби закрити її хоча б на тому рівні, на якому донедавна було закрито Крим, комплексів полкового комплекту великого радіуса дії необхідно щонайменше 1 266. А їх всього – що "тих, які не мають аналогів у світі" С-400, що застарілих С-300 – 44!

Так, всього 44 полки на всю "неосяжну Росію", більша частина якої, як можна зробити висновок – це одна суцільна біла пляма у питаннях захисту ППО.

Але є ще один нюанс цих ударів, про який обов'язково слід згадати.

Радіолокаційні станції

Зазвичай, коли ми говоримо про С-300 або С-400, у багатьох виникає картинка з парадів на Красній площі в Москві, де бруківкою пафосно роз'їжджають ці комплекси, а диктори з придихом розповідають, що вони можуть збивати все і вся. Але переважно росіяни показували транспортно-пускові установки 5П85ТЕ2, які є не найголовнішою ланкою у всьому комплексі.

Коваленко: Сили оборони України створюють зону для польотів над Кримом. Скільки у ворога залишилося комплексів ППО

А ось найважливішими елементами С-400 є: панорамна дециметрова РЛС 91Н6E, багатофункціональна РЛС 92Н6Е або 48Я6 К1 "Підліт" – якщо пощастить з такою комплектацією.

Без радіолокаційної станції будь-яка ППО – ніщо, безглузда та марна. І в той час, як на виробництво пускових установок особливо багато часу не витрачається, виробництво РЛС – це найбільш ресурсно- і енерговитратний процес. Причому він напряму залежить від поставок контрабандою електроніки.

І Сили оборони України насправді б'ють не стільки по тачанках з контейнерами, в яких знаходяться ракети 5В55, а саме по тому, ЩО ці ракети спрямовує і ними керує. І якщо після знищення кількох тачанок окупанти зможуть забрати їм на заміну пару-трійку з району Брянська, Курська або Бєлгорода (можна подумати, їм дуже важливо – дві чи чотири пускові установки їх прикриватиме), то от з РЛС так не вийде.

Удари завдаються по найболючішій, вразливій до найменших пошкоджень і вкрай складно компенсованій компоненті у всьому комплексі!

А тепер повернімось до Криму.

Небо над АРК

Ще станом на початок 2024 року Крим був на другому місці після Москви за рівнем захищеності та ешелонованості систем протиповітряної оборони. Але станом на початок червня це вже не так.

Внаслідок удару в ніч на 10 червня в районі Джанкоя було вибито вже не тільки комплекси С-400, а і С-300. Тобто після квітневих втрат дивізіон 18-го зенітно-ракетного полку постаралися спішно відновити, але зайвих С-400 під рукою не виявилося.

А чому? Напевно тому, що у 2024 році і С-300, і С-400 стали виноситися Силами оборони України в режимі нон-стоп так, ніби це не високотехнологічна система ППО, яка не має аналогів у світі, а середньовічна катапульта.

Удари по мережі систем ППО у Криму значно розширюють можливості для майбутньої перспективи вивести на системний рівень застосування по півострову не лише балістичних ракет, а й дозвукових крилатих (авіаційного та наземного базування). Це стосується як Storm Shadow та Scalp EG (можливо, навіть у перспективі AGM-158 JASSM), так і Р-360МЦ "Нептун".

Тобто через вибивання російської ППО над Кримом не тільки створюється польотна зона для наших ракет (а можливо, і не тільки для них), а й паралельно "організується" ще більший дефіцит як пускових установок С-300 і С-400, так і вкрай проблематичних у виробництві РЛС.

Демілітаризація Росії на всіх рівнях йде суворо за планом.