Ворог згортає активність на "висілках", у Криму наростає паніка. Інтерв'ю з Селезньовим

Через постійні ракетно-дронові атаки Сил оборони по російських військових об'єктах на півдні материкової України та в Криму російська окупаційна армія зазнає дедалі більших труднощів із забезпеченням своїх підрозділів на "висілках" – тих, які розташовані на віддалі від великих логістичних магістралей, зокрема на Кінбурній косі, та вимушена істотно скорочувати їхню активність, а також інтенсивність наступальних дій. Проте, говорити, що українській армії вдалося повністю зірвати літню наступальну кампанію ворога, поки що зарано. Завдяки наявним ресурсам останніми днями противник зміг активізуватися на Запоріжжі та Донеччині.

Водночас, постійна "бавовна", прильоти по об'єктах нафтозберігання вже призвели до панічних настроїв серед населення Криму, яке, побоюючись ще більшого погіршення ситуації, почало скуповувати продукти довгострокового зберігання. Про це в ексклюзивному інтерв'ю OBOZ.UA розповів військовий експерт Владислав Селезньов.

– У партизанському русі "Атеш" повідомили, що з території Кінбурнської коси почалося виведення російських окупаційних військ. Причина – серйозні проблеми з постачанням угруповання. Як ви думаєте, що там відбувається насправді?

– Ми в інформаційному спротиві, в інформаційній війні ще з 2014 року, з подій, що сталися в Криму, тому прекрасно розуміємо, що будь-яка інформація потребує верифікації, факт-чекінгу. Тому, коли ми з вами говоримо про ті чи інші досить резонансні епізоди, ми відчуваємо необхідність перевірки цієї інформації з інших незалежних джерел, яких має бути, як мінімум, три.

У цьому випадку йдеться тільки про одне джерело інформації, партизанський рух "Атеш". Речник Сил оборони Півдня України Владислав Волошин цю інформацію не підтверджує. Тому, я думаю, слід почекати на підтвердження інформації з інших джерел щодо рухів на Кінбурнській косі.

Те, що в росіян виникає дедалі більше складнощів із забезпеченням логістикою своїх частин і підрозділів, особливо тих, що розташовані "на висілках", а Кінбурнська коса – це такий собі апендикс, що перебуває осторонь від основних транспортних маршрутів і магістралей – це факт. Але також очевидно, що росіяни все ще мають достатню кількість ресурсів, щоб продовжувати утримувати рубежі та позиції.

Тим паче, що для росіян Кінбурнська коса є одним із важливих елементів їхньої позиції, бо перебування тут російського контингенту буквально закриває нам вихід із Південного Бугу та де-факто з Дніпра. У нас є серйозна проблема через те, що супротивник тримає під контролем цю частину Миколаївської області – а Кінбурнська коса територіально належить Миколаївській області.

Не думаю, що ситуація для росіян настільки ахова, але те, що вони перебувають там у некомфортних умовах, це очевидно. І цей дискомфорт пов'язаний з тим, що українська армія, використовуючи дрони, регулярно завдає ударів по російських підрозділах, які перебувають на Кінбурнській косі. А час від часу, українські розвідники й спецпризначенці проводять заходи, пов'язані зі знищенням фортифікацій і особового складу противника, що діють на Кінбурнській косі.

Загалом нинішні процеси, які відбуваються на полі бою, пов'язані з руйнуванням військової логістики росіян, є вельми симптоматичними. Противник, не маючи достатньої кількості ресурсів, змушений згортати активність та інтенсивність своїх наступальних дій, хоча про повну стагнацію говорити поки що зарано.

Ми з вами минулого разу говорили про те, що кінець червня буде визначальним у плані можливостей росіян інтенсифікувати свої бойові дії. Я думаю, що ми дуже мудро вчинили, оцінюючи ситуацію саме так, тому що впродовж останнього тижня чи півтора, противник досить серйозно активізував свої дії і на півдні Запорізької області, і на території Донецької області.

Тому однозначні робити висновки про те, що весняно-літня кампанія російського наступу повністю схлопнулася, гадаю, передчасно. Оцінки низки військових експертів, пов'язані з тим, що, мовляв, зруйнувавши міст у районі Чонгара, українська армія змогла максимально ослабити логістику російської армії, зокрема, тих її підрозділів, які діють у районі Гуляйполя, не відповідають дійсності.

Попри те, що сьогодні (9 червня. – Ред.) по Чонгарському мосту прилетіло вдруге за два дні, не можна забувати, що поруч із цим мостом, по якому прилітало і раніше, у 2023-2024 роках, росіяни ще в той період часу звели понтонно-мостову переправу, яку противник може використати для переміщення вантажів військового призначення.

Крім того, як ми пам'ятаємо, на територію Криму з півночі заходять щонайменше три автомобільні дороги: одна – Чонгарська, друга – через пункт пропуску Каланчак і третя – через пункт пропуску Чаплинка. Ці три дороги противник може використовувати для забезпечення своїх угруповань, що діють як на півдні Херсонської області, так і на півдні Запорізької області. Тому тішити себе ілюзіями, що удари по Чонгарському мосту повністю заблокують ворожу логістику, буде передчасно.

– Давайте ще згадаємо про Кримський, або Керченський міст.

– Минулого тижня з'явилася інформація від низки джерел про те, що була спроба атаки на Керченський міст за допомогою ракети "Нептун". Атака була невдалою, противник силами протиповітряної оборони цю ракету відбив.

Думаю, що нині українські Сили оборони готують наступні атаки, використовуючи дроново-ракетну компоненту, щоб вразити інфраструктурну одиницю під назвою Керченський міст, бо вона наразі є одним із основних джерел відносно безпечного переміщення вантажів військового призначення через Керченську протоку з території Російської Федерації на територію тимчасово окупованого Криму.

Думаю, що росіяни продовжують докладати дуже багато зусиль для того, щоб цю інфраструктурну одиницю зберегти, бо вона для них вкрай важлива, адже залізничне поромне сполучення противник використати не може – внаслідок українських атак за допомогою дронів і ракет воно зазнало серйозних пошкоджень і потребує довготривалого ремонту.

Автомобільні пороми вельми невеликі у плані можливостей переміщення вантажної техніки, оскільки надто багато охочих переміщатися з їхньою допомогою, бо почався туристичний сезон, і якісь чудові росіяни все ще мріють наостанок відпочити на території тимчасово окупованого Криму.

Інших варіантів небагато. Так, є дорога, причому не тільки дорога Р-280, так звана "Новоросія", яка йде від Таганрога до Мелітополя. Є й другорядні дороги, які противник також використовує, але по них активно працюють українські Сили оборони, які в рамках концепції міддл-страйків завдають ураження, насамперед, по ворожій військовій техніці, а також тій, яка перевозить нафтопродукти.

Говорити про те, що ми маємо тотальний контроль над цією дорогою, передчасно. Періодично завдаються удари, за різними оцінками, було знищено 200 або 300 одиниць автомобільної техніки противника, які зафіксовані на узбіччях цієї дороги, але кардинально, критично на ситуацію з логістикою цією дорогою не впливає. Потрібно набагато більше дронових систем, щоб мати тотальний контроль над дорогою. Так, це неприємний епізод для росіян, але критично на наступ російських військ, які діють на півдні Запорізької та Херсонської області, ці процеси не впливають.

Вони створюють складнощі для жителів тимчасово окупованих територій, бо очевидно, що російська логістика насамперед спрямована на те, щоб забезпечити дії російської армії. Цивільне населення забезпечується за залишковим принципом. Саме тому на території Криму й Севастополя панує легка паніка, пов'язана з відсутністю низки продуктів у соціально значущому сегменті. Є проблеми з постачанням пального, бензину, дизельного пального для придбання його в роздрібній торгівлі звичайними жителями Криму і Севастополя.

Причому, на території Севастополя ситуація набагато гірша, а у східних регіонах тимчасово окупованого Криму ситуація трохи краща. У Судаку і Феодосії, в принципі, паливо можна купити. Буквально днями я отримав інформацію з Білогірська, що там теж паливо є доступним і його можна купити, не влаштовуючи суперсерйозного квесту.

Так, місцеве населення, піддаючись загальній паніці, починає активно скуповувати продукти тривалого зберігання – крупи, цукор, соняшникову олію, – але я думаю, що це лише рефлексія на певні панічні настрої. Логістика в частині забезпечення цивільного населення в Криму продовжує працювати.

А от які проблеми насправді є в росіян? Вони пов'язані з тим, що українська армія продовжує методично знищувати всю нафтозберігаючу інфраструктуру регіону, а саме в Криму і Севастополі. У Криму є три великі нафтобази. Феодосійський нафтотермінал знищений практично повністю – із 33 ємностей, які перебувають там, уціліло тільки три. Є велика нафтобаза у чинних інтересах російського Чорноморського флоту на північній стороні Севастопольської бухти, але вона досить серйозно захищена. Низка об'єктів узагалі розташована у скелях, дістатися до них неможливо. Досить велика нафтобаза є на сході, у районі Керчі, Семиколодезянська база заощадження нафтопродуктів. Усе це для нас законні цілі, і по них прилітає.

Я думаю, буде прилітати і по інших об'єктах, бо в Криму працюють наші розвідники, працюють українські партизани, які досліджують важливі об'єкти нафтозберігання, насамперед, залучені в забезпеченні цією продукцією російської армії.

Тому "бавовна" в Криму й надалі лунатиме, і лунатиме досить часто. Мої джерела із Севастополя повідомляють, що останнім часом ситуація нагадує свого роду треш. У районі Качі, у районі Новофедорівки, аеродрому "Саки" постійно лунають вибухи. У Севастополь постійно пролітають дрони, по них працює система протиповітряної оборони, але не завжди вона здатна відбити масовані атаки. Дрони прилітають на військові об'єкти Севастополя, об'єкти військової інфраструктури. При цьому, виділяється територія мису Тарханкут, де розміщено багато військових об'єктів, і бухти Козачої.

У інших місцях Севастополя також досить голосно, бо не просто так Севастополь вважається головною морською базою російського чорноморського флоту. Військових об'єктів та інфраструктури там досить багато. Але робота української армії зосереджена на тому, щоб це "багато" перетворити на купу згорілого металу.