"Кожну ніч ліквідовували по 10 окупантів": учасники руху спротиву в Херсоні розповіли, як у місті "полювали" на загарбників

Після того, як 2 березня Росія захопила Херсон, місто з населенням 290 000 осіб до вторгнення, місцеві жителі чітко висловили свою думку, вийшовши на головну площу для щоденних акцій протесту під синьо-жовтим прапором України. Але єдина обласна столиця, яку окупанти спромоглися зайняти, була для Кремля важливим символом, і незгоду там загарбники допустити не могли.

Протестувальників російські військові зустріли сльозогінним газом і пострілами, організаторів і найбільш відвертих жителів заарештували або катували. Але коли мирні демонстрації не спрацювали, херсонці вдалися до підпільного спротиву. Одним із багатьох партизанів були Арчі та Ігор, які у коментарі CNN розповів, як вони полювали на загарбників.

"Двоє російських солдатів йшли вулицею Херсона весняним вечором на початку березня, всього через кілька днів після захоплення міста. Температура тієї ночі все ще була нижчою нуля, а електрика відключена, і місто залишалося в повній темряві, коли солдати поверталися в табір після кількох напоїв. Коли один спіткнувся, інший зупинився, щоб справити потребу на узбіччі тротуару. Раптом йому глибоко в правий бік шиї встромився ніж. Він упав на траву. За кілька миттєвостей та ж доля спіткала й другого солдата, п'яного і нічого не підозрюючого", – описали журналісти історію від Арчі.

Боєць українського опору зізнався, що сам "одразу прикінчив" першого окупанта, а потім "наздогнав другого і вбив його на місці". За його словами, він рухався на чистому інстинкті.

"Я побачив орк*в у формі і подумав, а чому б і ні? Не було ні людей, ні світла, і я скористався моментом", – додав Арчі, використовуючи принизливий термін для російських військових.

Зазначається, що цей 20-річний хлопець – тренований боєць змішаних єдиноборств, зі спритними ногами та гострими рефлексами, котрий раніше завжди носив із собою ніж для самооборони, але ніколи нікого не вбивав. Журналісти CNN у матеріалі називають українця позивним, щоб захистити його особистість.

"Адреналін зіграв свою роль. У мене не було ні страху, ні часу подумати. Перші кілька днів мені було дуже погано, але потім я зрозумів, що вони були моїми ворогами. Вони прийшли до мене додому, щоб забрати його у мене", – розповів він про свої переживання.

За даними видання, інформацію Арчі було підтверджено українськими військовими та джерелами у розвідці, які підтримували зв'язок із ним та іншими партизанами.

"Я був не єдиним у Херсоні. Розумних партизанів було багато. Щоночі вбивали не менше 10 росіян", – підкреслив Арчі.

За його словами, спочатку цієї поодинокі операції, а далі жителі-однодумці почали об'єднуватися у групи, координуючи свої дії з українськими військовими та розвідкою за межами міста.

"У мене є друг, з яким ми їздили містом, вишукуючи скупчення російських солдатів. Ми перевірили маршрути їхнього патрулювання, а потім передали всю інформацію хлопцям на передовій, і вони знали, кому передати далі", – зазначив він.

Цілями вбивства були не тільки російські солдати. За вісім місяців окупації мішенями стали кілька призначених військами РФ урядових "чиновників". Їхні обличчя були надруковані на плакатах, розклеєних по всьому місту, обіцяючи відплату за співпрацю з Кремлем у психологічній війні, що тривала протягом усієї окупації.

Багато з цих обіцянок партизанами було виконано: деяких із колаборантів застрелили, а інших підірвали в їхніх автомобілях під час інцидентів, які проросійська місцева влада назвала "терористичними атаками".

Арчі окупанти заарештували 9 травня – після участі у параді до дня перемоги у Другій світовій війні. На російську урочистість хлопець вийшов із жовто-синьою стрічкою на футболці.

За словами Арчі, його доставили до місцевого слідчого ізолятора, який підпорядковувався Федеральній службі безпеки (ФСБ) Росії і використовувався для тортур українських солдатів, співробітників розвідки та партизанів.

"Вони били мене, катували струмом, штовхали ногами й кийками. Не можу сказати, що мене морили голодом, але їжі особливо не давали. Нічого хорошого там не трапилося", – згадав він.

Йому пощастило бути відпущеним через дев'ять днів після того, як його змусили записати відео, в якому йшлося про те, що він "погодився працювати" з окупантами. Його версія про те, що відбулося в установі, була підтверджена українськими військовими джерелами та іншими затриманими.

Але багато інших так і не вийшли з катівні. 

Ігор, який попросив CNN не називати його прізвище для його захисту, також утримувався в цій установі.

"Мене протримали тут 11 днів, і весь цей час я чув крики з підвалу. Людей катували, били палицями по руках та ногах, батогами для худоби, навіть підключали до батарей і били струмом чи водою", – розповів 29-річний чоловік.

Його спіймали на транспортуванні зброї і він каже, що "на щастя", лише побили.

"Я приїхав після того часу, коли тут людей забивали до смерті. Менt били електрошокером по ногах, використовуючи це як вітання. Один із них запитав, за що мене привезли, і ще двоє стали бити мене по ребрах", – згадав українець.

Ігор зміг приховати, що він був учасником херсонського опору та займався не лише перевезенням зброї. За його словами, він також постачав розвіддані українським військовим – така діяльність могла б спричинити набагато жорстокіше покарання з боку окупантів.

"Якщо ми щось знаходили, бачили, то фотографували чи знімали відео, відправляли українським силам, а потім вони вирішували, завдавати удару чи ні", – пояснює він.

Серед координат, які Ігор повідомив українським військовим, є склад у Херсоні, де російські військові жили та тримали від 20 до 30 одиниць техніки, бронетранспортери, бронетранспортери.

Російські війська, відходячи, швидко зруйнували те, що залишилося від цінних інтер'єрів, але на зруйнованій будівлі залишилися сліди сильного удару. Більшість даху обвалилася, стіни зруйновані, а бите скло досі покриває частину підлоги. Конструкція залишилася на місці, але подекуди її метал був пошкоджений вибухом.

Ігор використав додаток для обміну повідомленнями Telegram, щоб повідомити координати будівлі своєму військовому куратору, якого він називав "Димом". Разом із інформацією він надіслав відео, яке таємно записав.

"Я ввімкнув камеру, направив її на будівлю, а потім просто пішов і розмовляв по телефону, поки камера знімала. Після цього я, звичайно, видалив відео, бо якби мене десь зупинили і перевірили мої файли, були б б питання…" – пояснив він.

Херсонець надіслав інформацію у середині вересня, і вже через добу об'єкт був обстріляний українською артилерією.

"За оцінками США та НАТО, коли Росія почала вторгнення в Україну, Кремль очікував, що її війська будуть зустрінуті як рятівники з розкритими обіймами. Реальність не виправдала очікувань не лише на територіях, де війська Москви були відкинуті, а й на тих, які вдалося захопити. Удар по складу, з яким допоміг Ігор, – один із багатьох, організованих українськими партизанами в Херсоні, які невпинно працюють і перебувають під загрозою зриву дій росіян у місті", – пише CNN.

Через вісім місяців після того, як Росія окупувала Херсон, тепер він знову в руках українців, а армія РФ відстає, змушена відступити із західного берега Дніпра.

Але незважаючи на перемогу тут, Україна продовжує майже щодня зіштовхуватися з руйнівними ракетними ударами практично скрізь, тоді як російські війська продовжують наступ на сході.

Так, озираючись назад, Ігор, батько тримісячної доньки, каже, що йому пощастило, що його не зловили.

"Це було нескладно, але небезпечно. Якби вони спіймали мене на зйомках такого, вони б взяли мене і, мабуть, не дозволили б мені вийти живим", – підсумував учасник херсонського руху спротиву.

Як повідомляв OBOZREVATEL, український партизан зі звільненого села Широка Балка Станіславської громади на Херсонщині 23-річний Олексій проходить складне лікування після того, як окупанти прострелили йому ногу. Чоловік допомагав Силам оборони України й координував удари нашої артилерії, хоча ризикував власним життям.

Лише перевірена інформація в нас у Telegram-каналі Obozrevatel та Viber. Не ведіться на фейки!