Відео дня
Кремль готується до зупинення війни по лінії зіткнення. Інтерв'ю з Курносовою
Офіційний Кремль заявляє, що сценарій заморожування війни, зупинення бойових дій по лінії розмежування є для нього неприйнятним. Насправді це не більше ніж гра на підвищення ставок. Адже одночасно з подібними меседжами російська окупаційна армія намагається просунутися якнайдалі в Україні – очевидно, до 20 січня, дати, на яку призначено інавгурацію обраного президента США Дональда Трампа.
Ким для Кремля є Трамп? Другом? Ворогом? Союзником чи суперником? Небезпечною і сильною темною конячкою, від якої можна очікувати чого завгодно, зокрема зниження світових цін на нафту. Якщо це справді відбудеться, глава Кремля Володимир Путін втратить один із найголовніших важелів своєї війни – економічний – і буде змушений домовлятися.
Таку думку в ексклюзивному інтерв'ю OBOZ.UA висловила російська опозиціонерка Ольга Курносова.
– Спікер Кремля Дмитро Пєсков заявив, що сценарій замороження "воєнного конфлікту" в Україні по лінії розмежування є неприйнятним для керівництва РФ. Так у Кремлі відреагували на ідею, яку нібито може запропонувати президент Туреччини Ердоган. Ми також знаємо, що подібні припущення озвучуються і щодо обраного президента США Трампа. На вашу думку, чому Москва проти такого варіанта закінчення війни?
– Я вважаю, що зараз це така собі спроба підняти ставки. Тому що, з одного боку, ми чуємо слова Пєскова, а з іншого боку, бачимо явне посилення бойових дій з боку Кремля і спробу максимально просунутися до дня інавгурації Дональда Трампа. Це видно неозброєним оком.
Тож вони тримають у голові таку можливість заморожування конфлікту по лінії зіткнення, тому й намагаються відсунути її якнайдалі.
– Досі залишається загадкою, яку саме модель врегулювання конфлікту обере Трамп. Але якщо він за певних умов вимагатиме від Путіна виведення російських військ із території України, чи буде Путін згоден виконати цю вимогу? Чи достатньо великим авторитетом для Путіна є Трамп?
– Як мені здається, Трамп насамперед робитиме ставку на економічне ослаблення Росії. Якщо справді йтиметься про збільшення видобутку нафти (у США. – Ред.) і в такий спосіб світова ціна на нафту впаде, то ті економічні проблеми, які сьогодні має Росія, посиляться кратно. У Путіна різко скоротиться економічна можливість ведення війни. І це змусить його так чи інакше про щось домовлятися.
– Як ви вважаєте, хто сьогодні Трамп для Путіна? Авторитет? Друг? Ворог? Суперник?
– На мою думку, сьогодні Трамп для Путіна – незрозумілий сильний гравець. Путін погано розуміє, як гратиме Трамп, в який бік і чого від нього чекати. І це його нервує.
– Ситуація у Курській області Росії розвивається досить динамічно. Путін кинув додаткові сили, включно з військовими КНДР, щоб витіснити ЗСУ. Чи припускаєте ви варіант, за якого Путін погодиться на те, що ці території РФ залишаться під контролем України, якщо повністю витіснити ЗСУ не вдасться?
– Якщо територія у Курській області залишиться непідконтрольною, це буде для Путіна дуже болючим. Але й те, що відбуватиметься далі, залишається великим питанням. Припустімо на секунду, що там буде спроба якогось іншого державного будівництва Росії – це може також бути додатковим джерелом головного болю для Кремля.
Поки що дуже багато незрозумілих моментів, надто багато питань залишається відкритими. Але в будь-якому випадку це дуже болюче питання, яке сьогодні Кремль не розуміє, як вирішити, тим більше, як ми бачимо, жителі Курської області, обурені тим, як поводиться російська влада, почали виходити на протести.
– Чи вважаєте ви, що Україна, ЗСУ можуть використати Курську область як козир у ситуації, коли, як ви сказали, Курська область була б більш болісною втратою для Путіна, ніж втрата тимчасово окупованих українських територій?
– Безумовно, це може бути одним із козирів. Інша річ, як цей козир розігруватиметься. Давайте подивимося, як розвиватимуться події.
– Ви знаєте, що сьогодні озвучуються різні варіанти закінчення війни, зокрема, і такий: під контролем РФ залишаються тимчасово окуповані території, а підконтрольні українському уряду території приймають до складу НАТО. Чи вважаєте ви, що такий варіант можливий з погляду логіки Кремля?
– Тут проблема не так у логіці Кремля, як у НАТО. Ми не знаємо прикладів, щоб країна, яка має територіальні проблеми, була прийнята до НАТО до вирішення цих проблем. Ми розуміємо, що рішення НАТО ухвалюються консенсусом. Відповідно, є низка країн, які максимально гальмуватимуть це питання.
Тому теоретично така можливість могла б існувати, але мені здається, що не варто думати про неї у найближчій перспективі.
– Ми бачимо, що Кремль практично програв у Молдові – там перемогу на виборах здобула проєвропейська президентка Мая Санду. Ми бачимо, як Кремль намагається поглинути Абхазію, як хоче відвернути від Європи Грузію. Чи можна сказати, що на тлі цих подій тільки Україна залишається єдиною можливістю для Путіна досягти результатів на пострадянському просторі протягом його нескінченної президентської каденції чи навіть життя?
– Я б таки розглядала це під дещо іншим кутом зору. Ми чудово розуміємо, що проблема Путіна полягає не так у територіальних захопленнях, як у політичному контролі, принаймні над усім пострадянським простором, а краще – над усією Східною Європою. Це його головне завдання, і він рухається саме до нього.
Тому і в Грузії, і в Абхазії в нього швидше вийшло, ніж ні, бо сьогодні проросійські сили підтасували вибори й намалювали собі перемогу. У Молдові майже вийшло. Щобільше, ситуація там дуже й дуже нестабільна, тому що, крім Придністров'я, яке вже практично виведено зі складу Молдови, ситуація в Гагаузії стає дуже складною.
Це стандартна схема, за якою вони йдуть. Так само як це було на Донбасі, так це сьогодні відбувається в Гагаузії. Спочатку вони намагаються перекупити регіональних політиків, перетягнути їх на свій бік і так розгойдувати ситуацію в країні. Тому, на мою думку, ситуація в Молдові дуже складна. Москва намагається продовжувати там вести гру.
Європа має розуміти: доки Путін перебуває при владі, жити спокійно нікому не вдасться. Тому найголовнішим завданням має бути політичне усунення Путіна від влади. Доки не буде поставлено таке завдання, ситуація розвиватиметься у більшому чи меншому масштабі, але негативно.