Відео дня
Блог | Пропагандисти, які мають бути притягнені до кримінальної відповідальності за підбурювання до геноциду
Ще донедавно росія та її представники встигли скоїти 3 з 4 міжнародних злочинів: злочин агресії, воєнні злочини та злочини проти людяності. Ще у перші дні повномасштабного російського вторгення в Україну були надії, що на території нашої держави вдасться уникнути четвертого і найстрашнішого злочину – геноциду.
Однак жахливі фотографії з Бучі, Ірпеня, Гостомеля та інших населених пунктів України паралельно з цинічним бомбардуванням Маріуполя та інших міст підняли дискусії в експертному середовищі: чи не становлять дані діяння російських окупантів геноцид.
Перш за все, потрібно розібратися, що таке геноцид. Ст. 2 Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього та ст. 6 Римського статуту Міжнародного кримінального суду визначають геноцид наступним чином: “будь-яке із наступних діянь, які здійснюються із наміром знищити, повністю або частково, яку-небудь національну, етнічну, расову або релігійну групу як таку:
а) вбивство членів такої групи;
b) нанесення тяжких тілесних або психічних ушкоджень членам такої групи;
c) навмисне створення членам групи життєвих умов, які розраховані на повне або часткове знищення групи;
d) дії, розраховані на унеможливлення народження дітей в середовищі групи;
е) насильницька передача дітей цієї групи іншій групі”.
Один з ключових елементів злочину геноциду – це наявність наміру повністю або частково знищити яку-небудь національну, етнічну, расову або релігійну групу як таку. Про цей намір можуть свідчити численні заяви путіна, в яких він заперечує існування українців як окремого народу.
Численні факти вбивств, катувань і згвалтувань цивільних осіб, блокад населених пунктів та інших воєнних злочинів можуть бути складовою політики держави-агресора щодо геноциду Українського народу.
Стаття у російських пропагандистскому ЗМІ “РИА Новости” “Что россия должна сделать с Украиной” містить чимало висловлювань, які можуть кваліфікуватися як пряме і публічне підбурювання до здійснення геноциду відповідно до ст. 3 (c) Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього та ст. 25 (3)(e) Римського статуту Міжнародного кримінального суду.
У даній публікації містяться численні пропозиції, які спрямовані на знищення української національної ідентичності:
• Звинувачення значної частини українців у тому, що вони є “пасивними нацистами, пособниками нацизму”,
• Заклик “денацифікації” у формі “перевиховання, яке досягається ідеологічними репресіями (придушенням) нацистських установок та жорсткою цензурою: не лише в політичній сфері, але й також у сфері культури та освіти”;
• Заперечення право України бути суверенною держави та називатися Україною;
• Заклик, щоб “денацифікація” тривала “не менше, ніж одне покоління, яке повинно народитися, вирости та здобути зрілість в умовах денацифікації”;
• Заклик до “деукраїнізації” південних та східних областей України;
• Заклик до “деєвропеїзації” України”
• Заклик ліквідувати “бандерівську верхівку” України, а її прихильників піддати “лихам війни”;
• Заклик піддати люстрації та примусовій праці прихильників “нацистського режиму”, до яких не буде застосована смертна кара або позбавлення волі.
У цьому зв’язку, автор цієї статті Тимофій Сергейцев (Тимофей Сергейцев) та головний редактор пропагандистської видання “РИА Новости” Анна Гаврилова “заслуговують“на почесне місце на лаві підсудних за можливими звинуваченнями у підбурюванні до геноциду Українського народу. Як показує історія, пропагандистські ЗМІ неодноразово підбурювали населення до геноциду та інших звірств до відношенню до різних національних, етнічних, релігійних та інших груп.
Так, Міжнародний кримінальний трибунал щодо Руанди висунув звинувачення директору “Вільного радіо і телебачення тисячі пагорбів” (Radio Télévision Libre des Mille Collines) за підбурювання до геноциду народності тутсі в 1994 р., внаслідок чого загинуло близько 800 тис. представників цієї групи.
Притягненням до кримінальної відповідальності російських пропагандистів за підбурювання до геноциду можуть правоохоронні органи України, іноземні держави в рамках механізму універсальної юрисдикції щодо найтяжких порушеннях міжнародного права та Міжнародний кримінальний суд.
Навіть якщо національні правоохоронні органи чи Міжнародний кримінальний суд не побачать складу геноциду на території України, то Тимофій Сергейцев та Анна Гаврилова можуть бути притягнені до кримінальної відповідальності за підбурювання до вчинення іншого міжнародного злочину (воєнних злочинів, злочинів проти людяності), якщо мав місце даний злочин або замах на нього відповідно до ст. 25 (3)(b) Римського статуту Міжнародного кримінального суду.
КримSOS сподівається, що Офіс Прокурора України, Національне поліція України, Міністерство закордонних справ та інші компетентні органи візьмуть до увагу даний факт у своїй роботі.
Важливо: думка редакції може відрізнятися від авторської. Редакція сайту не відповідає за зміст блогів, але прагне публікувати різні погляди. Детальніше про редакційну політику OBOZREVATEL – запосиланням...