Відео дня
Марив хокеєм і збирався стати тренером після війни: у Запоріжжі російська авіабомба вбила двох спортсменів
Запоріжжя продовжує прощатися із загиблими під час російського авіаудару по місту 6 грудня, на день Святого Миколая. Тоді КАБ розірвався в одному зі жвавих районів міста, загинуло десятеро людей, серед них дві школярки, які з батьками перебували в машинах.
Також у автівці загинули двоє хокеїстів місцевої аматорської команди "Аврора" – Богдан Титов та Максим Брагін, обом було по 27 років.
Докладніше про це читайте в матеріалі OBOZ.UA.
Спортсмени їхали на тренування
Росіяни вдарили авіабомбою по Запоріжжю 6 грудня близько 18 години, це час, коли містяни повертаються з роботи, їдуть у своїх справах. Місце, куди влучила ворожа бомба, було жвавим. Тут розміщувалось велике СТО, супермаркет, магазини, до того ж це перехрестя, де було багато авто. Серед них і машина 27-річного хокеїста, капітана аматорської команди "Аврора" Богдана Титова. Він їхав разом із товаришем, теж 27-річним хокеїстом Максимом Брагіним на тренування. Обидва загинули.
Максим Брагін був військовослужбовцем, з першого дня повномасштабного вторгнення добровольцем вирушив на фронт. Його мама Наталія Брагіна розповіла OBOZ.UA, що 24 лютого в Максима якраз був день народження.
"Але того дня, коли почалася війна, ми не святкували. Син, як завжди, сам ухвалив рішення, зібрався і пішов у військкомат. А потім уже мене з батьком поставив перед фактом. Сказав, що йому треба зібрати речі, завтра він вирушає", – каже Наталія Брагіна.
Максим служив у Національній гвардії. Спершу захищав Запорізький аеропорт, який обстрілювали російські окупанти.
"Потім був у районі Малої Токмачки, далі – навчання в Києві, потім знову Токмачка. Останнє місце його служби – Оріхове, Роботинський напрямок. Ми за нього переживали, адже він у нас єдина дитина, але водночас дуже пишалися своїм сином. Двічі він був поранений, вперше легко, вдруге вже лежав у шпиталі, у нього було два уламки, один лікарі дістали, а другий ні. Він якраз був удома на реабілітації після поранення", – зітхає мама.
Незадовго до його загибелі мама розмовляла з Максимом, але чомусь він не сказав їй, що поїде на каток. Можливо, рішення було спонтанним, Богдан заїхав за ним машиною, і вони вирушили на тренування.
Машина з хокеїстами зупинилася на світлофорі, там дорогу переходили пішоходи, і тим часом прилетів російський КАБ. Їхнє авто було в першому ряду праворуч, якраз у самому епіцентрі, машину охопило полум'я і Богдан із Максимом загинули...
Мріяв стати тренером після війни
По-справжньому захоплюватись хокеєм Максим почав, коли йому було 10 років. Тоді він із батьками прийшов на каток. Хоча вік для початку занять хокеєм уже був великим, але йому дозволили розпочати тренування. З того часу Максим буквально марив хокеєм. Навіть коли отримав серйозний перелом стегна та п'ять місяців провів у гіпсі, все одно повернувся до спорту.
Поки був вдома з травмою, набрав вагу, але щойно стало можливим, почав двічі на день займатися бігом і розроблювати ногу. Весь час казав батькам, що відстав від хлопців по команді, тому хоче їх наздогнати та перегнати. Так і сталося – Максим та Богдан були найкращими гравцями.
"Машини в нас не було, і він з величезним баулом зі спортивним спорядженням та ключкою в руках через усе місто з пересадкою їхав на тренування. А вже в 11-му класі він вирушив до Харкова, там було вище училище фізкультури та спорту і якраз відкрили відділення хокею. Після нього здобув першу вищу освіту в університеті радіоелектроніки. Йому було майже 25 років, він міг би вже не проходити строкову службу в армії, але знову сам вирішив відслужити. А після служби пішов на другу освіту вже в Інститут фізкультури. Він хотів стати тренером, навчати дітей, але завадила війна", – розповідає Максимова мама.
Свої плани Брагін відклав, вирішив, що буде тренером після перемоги.
В обох хокеїстів із рідних залишилися батьки. У Богдана ще є дівчина на ім'я Ліза, з якою він жив кілька років. А в Максима своєї сім'ї не було.