Блог | Мати "Сатани", або Чи не полетить "Сармат" на Москву?
Дві нещодавні новини спонукали мене на цю публікацію. По-перше, 1 вересня РІА "Новости" з посиланням на главу Роскосмосу Юрія Борисова повідомило, що поставлено на бойове чергування стратегічний комплекс "Сармат". По-друге, 20 вересня в ГУР повідомили, що невідомі особи на аеродромі Чкаловський у Московській області 18 вересня пошкодили бойовий гелікоптер Мі-28Н і два літаки: Іл-20 та Ан-148.
Чкаловський аеродром – військовий, суворо охороняється, навколо скрізь військові частини і на ньому базуються стратегічно важливі літаки, наприклад, повітряні командні пункти, відомі як "літаки судного дня". Мало того. там стоять лайнери та VIP-джети російського керівництва!
Незважаючи на це, невідомі змогли пронести вибухові пристрої на борт літаків 354 авіаполку спецпризначення. Іл-20 (за кодифікацією NATO: Coot – "Лисуха") цінна машина, він призначений для радіоелектронної розвідки та електронної боротьби. Ан-148 пасажирський. Мі-28Н використовувався для знищення безпілотних апаратів у Московській області – 8 вересня у Росії заявили про створення гелікоптерних загонів із цією метою, оскільки ППО не здатна прикрити країну від українських дронів.
У Росії інформацію ГУР оголосили фейком, у мене теж є деякі сумніви - російський бардак, звичайно, феноменальний, але такий оглушливий казус підриває навіть його рамки. Однак аеродром мені знайомий, оскільки служив я в частині, що розташовувалась неподалік, у Щелково, і наших солдатиків часом залучали до розвантаження транспортних бортів. Аеродром знаменитий. З Чкаловського відлітали папанинці на свою крижину, вилітали Чкалов, Громов, а Буковського відвозили міняти на Корвалана. Звідси і Гагарін відлетів в останній політ.
Ракети моєї молодості
Ну а влітку жаркого та димного 1972 року (навколо Москви горіли торфовища) відлітав з цього аеродрому і я. До Сибіру. Справа в тому, що підрозділи нашої частини тягнули енергію до ШПУ МБР по всій Росії. Ви не знаєте, що означають ці абревіатури?! Гм, а тоді їх знав кожен школяр. Це шахтні пускові установки міжконтинентальних балістичних ракет.
ШПУ... Між іншим, Америка багато разів могла стерти СРСР з землі без надмірних наслідків для себе самої. Натомість вона за п'ять років з 1962-го по 1966-й збудувала понад тисячу ШПУ. Деколи шахти здавали щодня! Ціною в 10 млн. доларів кожна, а тоді долар був набагато дорожчим, ніж зараз. Хоча радянські ракети не мали тієї точності, щоби загрожувати американським ракетним позиціям, їхньою метою були великі міста.
Та й взагалі, незважаючи на балачки Хрущова, мовляв, в СРСР печуть ракети як сосиски, ми сильно відставали від США за їхньою кількістю, і восени 1962 р. СРСР мало не нарвався на нищівний ядерний удар. Його ракети середнього радіусу дії на Кубі стояли без боєголовок: Кеннеді оголосив блокаду острова Свободи (ось уже півстоліття нею там і не пахне), і американський флот загорнув додому радянські кораблі з боєзарядами, а також швидко виловив і видворив наші підводні човни. Усі чотири…
І чим накажете погрожувати Америці? Двома полками янгелівських Р-16 (два з лишком десятки ракет) і чотирма штуками Р-7? Борис Черток, соратник Корольова, згадує, як прибирали зі старту ракету, націлену на Марс, і готували до пуску бойову "сімку". Її метою був Нью-Йорк... Це і всі козирі, що були на руках, не рахуючи авіації, у якої, говоритимемо чесно, не було жодного шансу долетіти до мети.
У відповідь США, крім тисячі відмінних стратегічних бомберів, привели в бойову готовність 180 МБР "Атлас" і "Титан", в Англії – 60 "Торів", в Італії – 30 і в Туреччині – 15 "Юпітерів". І ще 144 "Полариси" на атомних підводних човнах! По-доброму, ми повинні молитися на Джона Кеннеді і не забувати ставити свічки за упокій його душі – лише мудрість та витримка великого президента врятували наші міста від долі Хіросіми та Нагасакі. Будь президентом Трумен чи Рейган…
Але до 1971 року, коли я почав чи то кувати ракетний щит Батьківщини, чи то заточувати її меч, ситуація змінилася. Вже до 1968 р. на земляних роботах з будівництва наших ШПУ видали на гора 120 млн. кубометрів! Порівняйте: на Красноярській ГЕС – п'ять мільйонів кубів, на Дніпрогесі близько трьох. У будівництві та введенні в експлуатацію ракетних комплексів було зайнято 650 тисяч робітників, учених, військових, і до 1969 року збудували 940 шахт для "сотки". Ця легка 50-тонна ракета за заплутаною радянською класифікацією називалася і РС-10, і 8К84, і 15А20, а за натовською SS-11 Sego.
При мені додалося ще п'ятдесят "точок", і відділення нашої частини працювали в Костромській області, в Тейково Іванівській області, в Бологому, стояли в Ярославлі, в Ростові Великому (у келіях монастиря!), у Володимирі – справді "золоте кільце" ракет, якщо врахувати їхню вартість! А в Хакасії навколо Ужура вони обладнали шахти для величезних Р-36. Між іншим, це мати знаменитої Р-36М, тобто "Сатани"!
У Хакасії (а там усі потомствені мисливці) наші орли тягли по тайзі енергію до чергової "точки", а у вихідні вибиралися на "Уралі" у сільський клуб на танці. І якось посварилися з місцевими через дівчат. Слово за слово, і "...коли цивільні відкрили вогонь, особовий склад частини розвіявся по тайзі". Це я цитую пояснювальну одного з героїв битви. Тиждень вони ховалися лісами, тріщали терміни постановки ракет на бойове чергування, і в результаті довелося висилати літак з офіцерами і солдатами нашої частини, і виловлювати особовий склад із тайги. Ось від чого інколи залежить оборона великої країни!
Але треба сказати кілька слів про ту стару ракету, тим більше, що я маю з нею деякі родинні зв'язки: вона створювалася в Дніпропетровську (нині Дніпро), у знаменитому КБ "Південне", де саме в той час працював мій двоюрідний брат. Система управління розроблялася харківським НВО "Електроприлад" (нині "Хартрон").
Ракетний комплекс Р-36
Так, вона була величезною, ця двоступінчаста Р-36 (власне, так називався комплекс, ракета ж була 8К67, а за класифікацією НАТО — SS-9 "Scarp"): 32,2 метри заввишки і важила 184 тонни! Спробуйте уявити габарити її шахти. Потужність заряду до 20 мегатонн. Дальність 15200 км (для боєголовки легкого класу) та 10200 км (для боєголовки важкого класу). У хвостовому відсіку другого ступеня стояли контейнери із засобами подолання системи ПРО противника, з них у момент відділення головної частини відстрілювалися хибні цілі. До складу комплексу входило шість розосереджених стартових позицій із ШПУ. Плюс командний пункт, пов'язаний лініями системи бойового керування та зв'язку зі стартовими позиціями. Комплекс передбачав заходи захисту від факторів ядерного вибуху.
І головне у зв'язку з темою згаданого "Сармата": у процесі випробувань Р-36 було проведено 85 пусків, із них 14 відмов, 7 із яких припадають на перші 10 пусків. Всього ж було проведено 146 пусків усіх модифікацій ракети, а серед модифікацій були і з боєзарядами, що розділяються, і навіть з орбітальною боєголовкою. Серйозний підхід. Але й час був ще серйозний – комплекс почали розробляти у 1962 році, а прийняли на озброєння у 1967-му. Ми під Ужуром ставили, мабуть, вже нову 8К67П – з головною частиною (РГЧ), що розділяється, їх почали ставити на чергування якраз у 1971-му.
Небезпечний "Сармат"
А тепер порівняйте: перше льотно-конструкторське випробування "Сармата" було проведено у квітні 2022 року, а в листопаді того ж року, після цього єдиного успішного випробування, ракета була запущена в серію. Друге випробування провели у лютому 2023 року, напередодні виступу Путіна перед парламентаріями (і під час перебування у Києві Байдена), але воно виявилося провальним, про що одразу повідомили всі західні агенції новин.
Проте ракета величезної руйнівної сили, яка може вибухнути в шахті або полетіти будь-куди, в тому числі й на Москву, поставлена на бойове чергування! Жахливий технічний авантюризм. І політичний також. Росія небезпечна для всього світу. Вкрай небезпечна.
