Огризко: в Ірану можна відбити бажання давати ракети Путіну. Інтерв’ю
Визнання Росії країною-терористом має практичний вимір. Зокрема, це полегшує роботу міжнародних кримінальних структур, що розглядають численні воєнні злочини армії глави Кремля Володимира Путіна. Якщо таке рішення ухвалять і США, санкційна машина запрацює ще ефективніше.
В Ірану, який постачає Росії дрони-камікадзе та балістичні ракети, можна відбити таке бажання. Боротися з поплічником країни-терориста можна двома шляхами – дипломатичним та воєнним. Якщо не спрацює перший, може бути застосовано другий. Таку думку в ексклюзивному інтерв’ю OBOZREVATEL висловив ексміністр закордонних справ України Володимир Огризко.
– Ми пам’ятаємо, як нещодавно ПАРЄ рекордною кількістю голосів ухвалила резолюцію про визнання російського режиму терористичним. Наприкінці листопада в Європарламенті будуть голосувати за резолюцію, що визнає Росію державою-терористом. Що дають такі рішення міжнародних інституцій на практиці нам у нашій війні?
– Вони формують політичну позицію країн. І це дуже важливо, тому що тоді легше працювати в міжнародних кримінальних структурах, де так чи інакше питання про злочини Російської Федерації будуть розглядатися. Звичайно, найважливішим аргументом для судів є докази воєнних злочинів Росії, але такі резолюції додають у скарбничку всіх тих речей, які будуть потрібні суду для того, щоб обґрунтовувати свої рішення.
Це підштовхує й інші країни. Я думаю, якщо таку резолюцію ухвалила ПАРЄ, якщо її ухвалить Європарламент, то це впливатиме і на наших американських партнерів. І думаю, що не забариться і тематичне рішення Конгресу США. І тут вже йтиметься про дуже конкретні санкції щодо тих країн, які продовжують думати, що вони можуть обійтися лише якимись заявами.
Отже, практичний вимір цих резолюцій хоча й опосередкований, але він все одно є.
– Ми бачимо, що Іран постачає Росії так звані дрони-камікадзе, має намір постачати ще й балістичні ракети. США вже довели той факт, що це дійсно дрони іранського виробництва. Яким чином можна притягнути до відповідальності цю країну й припинити ці постачання?
– Як завжди, є два шляхи: дипломатичний і воєнний. Якщо йти дипломатичним шляхом, то це посилення санкцій, щоб відбити в Ірану бажання робити такі речі. Інший воєнний шлях неодноразово демонстрував Ізраїль, коли Ізраїль завдавав ракетних ударів по іранській ядерній інфраструктурі, коли йшлося про те, що Іран наближається до створення ядерної бомби.
Власне, відповідь саме така. Якщо не спрацює один шлях, то залишиться інший.
– DerSpiegel опублікував статтю про те, що німецькі спецслужби звинуватили Путіна. За їхнім переконанням, напавши на Україну, він фактично напав на весь Захід, завдав удару по системі безпеки демократичного світу, і це є прямою загрозою для безпеки Німеччини. Там також не виключають політичних вбивств у Європі російськими спецслужбами. Чи погоджуєтесь ви із такими оцінками ситуації, що склалася?
– Тут є два аспекти. Один – політична оцінка того, що тепер Захід є ворогом Росії навіть публічно. Раніше Путін казав: "наші західні партнери". Тепер ця риторика зникла. Він публічно визнав, що бореться проти Заходу і вважає його уособленням усього світового зла.
Щодо другої частини питання, то тут, напевно, треба говорити із спеціалістами, які займаються спецслужбами. Але очевидним є те, що Росія справді наводнила Захід своїми агентами, так званими сплячими агентами, так званими консервами, які можуть бути розконсервовані в будь-який момент та залучені Путіним до будь-яких операцій.
Тому я думаю, що до цієї заяви представників німецьких спецслужб треба дослухатися. Але так само треба зробити дуже серйозні висновки. Бо досить вже Заходу займатися лише констатаціями. Треба вже діяти, і діяти жорстко.
Наскільки я розумію з посилань на німецькі засоби масової інформації, німецькі спецслужби мають достатньо джерел, які підтверджують, де, хто і як працює на Російську Федерацію. Тому, мабуть, треба робити щось на зразок операції з виявлення цих агентів і їхньої депортації з Німеччини або засудження, якщо доведено, що вони вчиняли кримінальні злочини на території цієї країни. Іншого шляху немає.