Відео дня
Путін уже фактично робить "санітарну зону" з нашого прикордоння: куди треба спрямувати дрони. Інтерв'ю із Селезньовим
Російська армія взялася нищити українське прикордоння. Свіжий приклад – масовані атаки керованими авіабомбами на Сумщину. Можна провести аналогію з тією самою "санітарною зоною", про яку згадав Путін.
Ворог намагається зрівняти цю територію із землею, перетворивши на безлюдну пустелю, де неможливо буде розмістити підрозділи і переміщатися, залишаючись непоміченим.
Щоправда, під час цієї "зачистки" окупаційна армія знищує і свої прикордонні села, але ці втрати не беруться до уваги.
Що робити у цій ситуації Україні? Активно атакувати аеродроми ворога на його території, навіть якщо такі операції мають менш ефектний вигляд, ніж підрив чергового НПЗ. Таку думку в ексклюзивному інтерв'ю OBOZ.UA висловив військовий експерт Владислав Селезньов.
– Головком ЗСУ Олександр Сирський заявив, що нині Генштаб перебуває у пошуку асиметричних рішень. За його словами, українській армії потрібна якісна перевага в ситуації, коли у ворога є перевага кількісна. Що він має на увазі?
– Щодо асиметричних дій, то їх реалізацію ми спостерігаємо вже зараз. Це й дії повстанських підрозділів проти путінського режиму. Я маю на увазі РДК, легіон "Свобода Росії" та "Сибірський батальйон". А також атаки на об'єкти енергетичної інфраструктури і на військові об'єкти на території Росії. Тобто перенесення бойових процесів на територію РФ.
Але не в межах повномасштабної інтервенції, а саме в межах, які нам зараз доступні з використанням армії ударних дронів-камікадзе та дружніх формувань.
Що стосується технологічної чи якісної переваги української армії над російською окупаційною армією, то тут йдеться насамперед про сучасні високоточні системи озброєнь. Це далекобійні високоточні ракети, снаряди, радіотехнічна розвідка, не менш ефективна радіоелектронна боротьба, засоби вогневого ураження, зокрема з авіаційною компонентою – я маю на увазі винищувачі F-16, які, сподіваюся, у короткостроковій перспективі ми таки отримаємо для застосування на полі бою.
Усі ці речі озвучував попередній головком, генерал Залужний, і нічого нового у рамках масштабної російсько-української війни вигадати неможливо. Саме за рахунок якості, техніки, технологій, їхнього синхронізованого та ефективного використання можна досягти успіху на полі бою. Тому що тактика м'ясних штурмів, яку використовує РФ, – це фактично шлях у нікуди. Зрештою, колись у росіян просто фізично закінчаться громадяни.
– Ви згадали про російські добровольчі підрозділи у складі ЗСУ, які перенесли війну на територію РФ. Чи вважаєте ви, що ці дії суттєво відволікають сили ворога від українського фронту? У цьому контексті хотіла б згадати про "санітарну зону", яку планує створити Путін.
– Що стосується дій повстанських підрозділів на території РФ, то, безумовно, радикально вони не можуть вплинути на стан речей на інших ділянках фронту. На території Брянської, Курської та Бєлгородської областей російська армія має контингент чисельністю до 27 тисяч військовослужбовців. Плюс бронетехніка, авіація, артилерія. Фактично цей контингент зараз виконує завдання із стримування повстанських підрозділів.
Їхня кількість кратно менша, ніж ті 27 тисяч, які розмазані вздовж кордону між Україною та Росією на території цих трьох областей.
Вбити представника РДК, "Сибірського батальйону" чи легіону "Свобода Росії" ворогу вкрай складно, вони постійно маневрують. А російська армія традиційно намагається вирішити всі питання за допомогою артилерійських та авіаційних систем.
І тут я маю звернути увагу нашої аудиторії на дуже важливий аспект. Те, що росіяни розносять у тріски свої російські села, які розташовані у прикордонні, – це їхній головний біль. Але хочу звернути увагу на територію Сумської області, на яку 18 березня росіяни скидали керовані авіаційні бомби. Усього їх було понад сотню, і третину було скинуто саме на цю область. Чому? Росіяни системно і методично знищують наше прикордоння, використовуючи авіабомби та артилерію.
Тобто фактично так вони намагаються формувати ту саму "санітарну зону", про яку говорить Путін. Він намагається створити територію неживого простору, де неможливо розмістити армію, забезпечити більш-менш пристойний побут, непомітно переміщатися.
Я думаю, що ця діяльність російських окупантів є геноцидом. Килимові бомбардування за допомогою артилерії та авіації – це знищення всього живого. І це є серйозним викликом. І нам потрібно шукати варіанти протидії цьому виклику.
Том Купер, австрійський експерт, вважає, що ті невеликі запаси дронів, які ми зараз активно використовуємо в межах асиметричних дій для знищення російських НПЗ, треба передусім спрямовувати на російські військові аеродроми, де перебувають літаки, носії КАБів, керованих авіабомб. І я з його позицією солідарний.
– Тобто, на вашу думку, необхідно насамперед знищувати російську військову авіацію. Але чи маємо необхідні можливості? Чи можемо ми лише за рахунок дронів вирішити цю проблему?
– У перспективі – так. Ми збільшуємо зусилля, і це дає результати. Але тут є питання пріоритету. Справа у тому, що медійність та резонанс від знищення ворожих нафтопереробних заводів грає тут злий жарт. Думаю, знищення кількох одиниць бойової техніки на аеродромі, напевно, не викличе такого яскравого відгуку в серцях українців.
Таке зміщення акцентів не дуже раціональне з військового погляду. Безумовно, рішення про те, де саме концентрувати дронові атаки, ухвалюють представники українських Сил оборони, але я більше солідарний з позицією австрійського експерта про те, що пріоритетом має бути знищення військового потенціалу повітряної компоненти російської окупаційної армії.
– Міністр оборони РФ Шойгу з'їздив з "робочою поїздкою" до Севастополя. Як думаєте, навіщо?
– У росіян серйозна проблема кризового рівня. Вони не знають, що робити, щоб зберегти залишки свого Чорноморського флоту. Вони не можуть запропонувати нічого ефективного для боротьби з нашими Magura і Seababy.
Якісне планування таких операцій у взаємодії з нашими партнерами, які дають нам оперативну розвідувальну інформацію, фактично заганяє в глухий кут російські кораблі. Це означає, що росіянам потрібно шукати шляхи вирішення.
На посаду командувача російського військового флоту вони призначили колишнього командувача Чорноморським флотом. Думаю, на місці у Севастополі ухвалюються певні організаційні та кадрові рішення, щоб вирішити проблему. Думаю, що на будь-яку дію є протидія, і наші спецслужби, СБУ, військова розвідка знайдуть варіанти, зокрема, яким чином протистояти рішенням, які будуть ухвалені за підсумками візиту Шойгу до Севастополя.
Адже, очевидно, що така стратегія дає серйозні результати. Росіяни не тільки не показують свої кораблі в північно-західній частині акваторії Чорного моря. Вони, в принципі, сховали всі свої бойові кораблі, носії ракет "Калібр" у бухтах Новоросійська, бо переживають, що в Севастополі з ними може статися лихо.
– Глава комітету збройних сил США Джек Рід заявив, що якщо військова допомога США для України буде схвалена, до кінця поточного року наші Сили оборони зможуть почати відтісняти російські війська на передовій. Але, за його оцінками, тільки на початку 2025 року може бути наступальна операція, яка "дасть змогу встановити вогневий контроль над Кримом". Ви із цим згодні?
– Ми з вами неодноразово обговорювали такий факт: війна – це насамперед війна ресурсів. Відповідно, говорити про те, як довго вона триватиме, з якою динамікою і з яким результатом, ми можемо лише ґрунтуючись на реальному розумінні, коли, в яких обсягах ми отримаємо техніку, озброєння, боєприпаси. Решта – це роздуми, прив'язані до реальних подій.
– А щодо вогневого контролю над Кримом?
– Посилаючись на американського генерала, колишнього командувача військ США в Європі Бена Годжеса, я не раз говорив, що вогневий контроль над Кримом дозволить знищити споруду Керченського мосту, тим самим позбавивши стабільної логістики російських окупантів у Криму та Севастополі.
А далі – системна методична робота за допомогою ракет, авіаційних бомб по військових об'єктах у Криму. Безумовно, це створить серйозні проблеми для російських окупантів, аж до ухвалення "складних рішень" на кшталт втечі з Криму.