Росія різко посилила терор українського прикордоння: чи має ворог потенціал для наступу на обласні центри і яка загроза є актуальнішою

Від початку літа російські окупанти значно інтенсифікували терор Харківської, Сумської та Чернігівської областей. При цьому ворог цілеспрямовано завдає ударів по цивільних об’єктах. Але чи не є це підготовкою до чогось більшого – особливо на тлі інформації про загальну мобілізацію в Росії та ймовірність відкриття другого фронту?

Детальніше про це – у новому матеріалі спільного проєкту OBOZ.UA та групи "Інформаційний спротив".

Міста під ударами

По Сумах завдаються удари за допомогою РСЗВ, КАБ, а також FPV-дронів по АЗС, житлових районах міста, а також інфраструктурі. У ніч на 22 липня – по "Епіцентру".

Більш інтенсивні удари по Харкову – із застосуванням КАБ, FPV-дронів та балістичних засобів ураження. Крім того, ворог використовує "ерзац-ракети" "Бандероль", що у певному сенсі повертає мене до порівняння прикордонних міст із Одесою – через схожість вразливості до терору РОВ та застосування противником аналогічних засобів ураження.

У Чернігові 26 липня противник завдав удару по АТБ.

І це лише невелика частина того, що відбувається.

Паралельно з терором проти цивільного населення, противник не припиняє спроб розширити зони контролю у прикордонних смугах практично всіх згаданих областей.

Ці дії можуть навести на думку, що активізація ударів по обласних центрах є спробою створити умови для більш масштабних бойових дій на суходолі з метою захоплення Харкова, Сум та Чернігова.

Ризики окупації

Для розуміння суті того, що відбувається, та ризиків (нинішніх і майбутніх) слід з’ясувати, яким же є потенціал ворога на цьому напрямку.

Згідно з різними оцінками, чисельність усього російського угруповання військ "Сєвєр" становить від 120 до 140 тис. особового складу. З них УВ "Брянськ" – близько 15-20 тис. осіб, УВ "Курськ" – близько 60 тис. осіб, у тому числі до 14 тисяч північнокорейських військових, а також УВ "Бєлгород" – близько 50 тис. осіб.

Усі ці угруповання військ не мають достатньої кількості сил й засобів для проведення масштабних загальновійськових наступальних операцій, однією з цілей яких має бути захоплення обласного центру.

Наприклад: УВ "Бєлгород" у травні 2024 року розгорнуло Вовчанський наступ, метою якого було створення плацдарму для відновлення терору Харкова на ближніх відстанях, а також відкриття Велико-Бурлуцького напрямку. Станом на сьогодні, це угруповання, як і раніше, залишається скутим в районі Вовчанська, навіть не контролюючи повністю це місто, стерте з лиця землі. Про який Харків за такої кількості сил і засобів, а також потенціал бойових можливостей може йти мова?

Аналогічно УВ "Курськ", яке розпочало Сумський наступ у березні 2025-го з метою вийти на найближчі підступи до обласного центру та закріпитися по лінії Хотінь – Мар’їне, але навіть на це їм не вистачило сил.

УВ "Брянськ" у нинішньому вигляді взагалі здатне хіба що лише на диверсійну діяльність на українському прикордонні. Та й то без закріплення на місцевості, як це намагаються робити "курські" та "бєлгородські".

Отже, говорити про те, що зосереджені сили та засоби противника в Курській, Бєлгородській чи Брянській областях можуть становити загрозу окупації великих обласних центрів, не доводиться. Але при цьому, не варто забувати про ті ризики, які може спричинити загальна мобілізація в Росії.

На початку червня у статті на OBOZ.UA "Росія готується до загальної мобілізації: коли це може статися і скільки планують кинути на війну проти України та не тільки" я зазначав, що для продовження війни проти України з урахуванням утримання захоплених територій, а також збереження ритму повзучого наступу (як у 2026 році) протягом 2027-го Росії необхідно мобілізувати щонайменше 500 тисяч осіб. Не 300, не 400, не ДО 500 тисяч – щонайменше 500 тисяч.

Якщо ж Кремль розглядає відкриття нового фронту, наприклад, Чернігівський напрямок, або посилення Північно-Слобожанського/Слобожанського, то в такому випадку мова йтиме вже про близько 700 тисяч. Якщо Путін має намір відкрити новий театр бойових дій – у Європі, то ми говоримо вже майже про мільйонний набір людського ресурсу.

При цьому, реальну загрозу для того чи іншого напрямку після початку загальної мобілізації ми побачимо приблизно через місяць-два – у міру того, як якесь із угруповань почне отримувати більше накопичення та збільшуватися у складі.

Тому на сьогодні ми говоримо не стільки про ризики окупації обласних центрів, скільки про посилення терору з боку противника проти них тими засобами, які йому доступні для виконання цих завдань. І найруйнівнішими та найпоширенішими є КАБи.

Терор на п’ятий рік повномасштабної війни

У той час, як весь інформаційний простір України заповнений обговоренням балістичної загрози та необхідністю шукати шляхи протидії їй, мало хто згадує про те, що керовані авіаційні бомби були, є і залишатимуться не меншою загрозою для українських міст.

Проблема у тому, що терор КАБів відчувають мешканці прифронтових і прикордонних міст, а жителі столиці, центру України, не кажучи вже про захід, не знають, що це таке і в чому полягає небезпека. Викликом для Києва залишаються балістика, аеробалістика та гіперзвук, а ось питання КАБів – воно десь осторонь, на порядку денному, але без актуальності.

Тим часом, у червні РОВ застосували 101 одиницю балістичних засобів ураження (з яких було збито 29). Щодо КАБів – понад 4 800!

Навіть якщо уявити, що всі ці КАБи були на ОФАБ-250 з бойовою частиною у 95 кг, то сумарний скинутий вибуховий потенціал становить 456 000 кг! Водночас СВП 101 балістичного засобу (якщо врахувати виключно застосування ракет 9М723) – 50 500 кг!

Різниця у цих підрахунках полягає в тому, що до балістичних засобів належать не тільки ракети 9М723 з бойовою частиною у 500 кг, а й 48Н6ДМ з БЧ близько 150 кг (тобто, у меншу сторону), а КАБ ОФАБ-250 – це найменша за масою бомба, що застосовується з УМПК… А ще є ОФАБ-500/1500/3000...

Авіаційними бомбами по Україні завдається в десятки разів більше руйнувань, ніж балістикою, і масштабування застосування КАБів у російських окупантів відбувається набагато швидше. Наприклад, у червні 2024 року противник застосував по Україні близько 2 800 КАБів.

На п'ятий рік повномасштабної війни Україна не розробила ефективного методу протидії застосуванню окупантами КАБів, хоча очевидні тенденції до розвитку цього напрямку РОВ неприховано проявляли. І маючи на сьогодні можливість застосовувати від 150 до 200 і навіть 250 КАБів, командування противника зосередилося саме на терорі цивільного населення прифронтових і прикордонних міст.

Вирішенням проблеми з КАБами у нас залишається очікування отримання винищувачів Saab JAS 39 Gripen та ракет класу "повітря-повітря" METEOR з дальністю ураження до 200 км – для боротьби з основними носіями авіаційних бомб у складі ПКС РФ Су-34. Або намагатися перехоплювати їх на землі, що вкрай складно.

Тому, доки Су-34 не почнуть активно падати, скорочуючи парк носіїв авіабомб, говорити про стабілізацію ситуації та зниження рівня терору цією компонентою не доводиться. Чим супротивник й буде активно користуватися.