Сазонов: Захід готував Україну до партизанської війни, але зараз усе інакше. Інтерв'ю

3 хвилини
251,2 т.
Сазонов: Захід готував Україну до партизанської війни, але зараз усе інакше. Інтерв'ю

Західні союзники України почали посилювати українську армію за пів року до повномасштабного вторгнення Росії. Але йшлося про надання озброєння, необхідного для партизанської війни, як-от переносні зенітні ракетні комплекси Javelin. Тож на Заході були переконані, що Україна програє цю війну.

Відео дня

Після успіхів ЗСУ на полі бою постачання західних озброєнь стали серйознішими. Сьогодні Захід передає Україні не лише оборонні, а й наступальні озброєння, а отже, вірить у нашу перемогу. Ракетний удар по багатоквартирному будинку в Дніпрі продемонстрував усьому світу, що російська армія – "просто злочинці", з якими треба боротися ще ефективніше. Військова допомога Україні після цієї трагедії збільшиться. Такий прогноз в ексклюзивному інтерв'ю OBOZREVATEL озвучив журналіст, політичний експерт, доброволець ЗСУ Кирило Сазонов.

– Ракетний удар по Дніпру ще раз показав, що таке путінська Росія. Ця трагедія сколихнула світову громадськість, прозвучала ціла низка знакових заяв союзників України. Чи можемо ми розраховувати на те, що Захід нарешті надасть Україні озброєння в обсязі, який дозволить повністю розгромити російську армію?

– Ми називаємо їх воєнними злочинцями, але мені здається, що слово "воєнні" дедалі більше стає зайвим. Вони просто злочинці, просто терористи, які просто стріляють по мирних жителях.

Розумієте, ми, військові, підписалися на те, що ми вбиваємо і нас можуть убити. Це чесно і це нормально. Але цивільні на це не підписувалися. Тому коли росіяни стріляють по цивільних… Я не маю відповідних слів. Це злочин. Цивільні люди не повинні вмирати.

Але я бачу, що русні пофіг, вони обстрілюють мирні квартали так само просто, як і військових. Це просто злочинці. Я думаю, що європейські країни та Захід загалом дедалі більше розуміють, що ми маємо справу фактично з країною-терористом. Думаю, допомоги буде більше – й допомоги зброєю, зокрема. А ми, звичайно, використовуватимемо її як слід.

– Ми пам'ятаємо, що ще на першому "Рамштайні" було ухвалено принципове рішення: Україні необхідно надати стільки озброєння, щоб вона могла суттєво послабити армію Росії, щоб та вже не могла вчиняти агресивних дій. Але поки що ми цього не бачимо. На вашу думку, чому українська армія досі не отримала такої суттєвої допомоги?

– Дуже багато залежить від нас. Насправді нам почали надавати озброєння ще восени 2021-го, за пів року до війни. Але надавали нам Javelin тощо – те, що добре для партизанської війни.

Тобто схоже на те, що керівництво, розвідки, штаби західних країн вважали, що ми програємо велику війну й вестимемо партизанські дії.

Потім, коли ми дали відсіч російській армії, коли відкинули їх із Києва, а згодом провели успішну операцію на Харківщині, – нам почали надавати серйознішу зброю. Ті самі М777, той же Caesar. Насправді це дуже чудові штуки, і наші артилеристи освоїли їх швидко. Вони видають такі результати, що дивують західних колег. Три удари – три танки, це реальність, хоча зазвичай із трьох ударів вибивають один.

Зараз ідеться про танки й інше наступальне озброєння. Мабуть, західні партнери вже вірять у те, що ми наступатимемо, що ми звільнятимемо свою територію. Все буде залежати від того, які результати ми показуємо. Якщо ми демонструємо хороший результат, нам дають зброю, зокрема наступальну.

– Досі у підвішеному стані залишається питання щодо надання Україні далекобійного озброєння, здатного діставати до центрів ухвалення рішень на території Росії. Це старий страх, що Путін використає свій останній ядерний аргумент, чи щось інше?

– Я думаю, що такі побоювання, звичайно, є. Наші західні партнери, звісно, побоюються застосування Росією ядерної зброї. Але наше Міноборони та профільні підприємства вже підготували дрони, які можуть завдавати ударів на достатній відстані. Йдеться про тисячу кілометрів. Думаю, цього цілком вистачить.

– Чи вважаєте ви, що є сили – звичайно ж, за винятком Росії, – які сьогодні зацікавлені в тому, щоб війна набула затяжного характеру, тривала якомога довше?

– Звичайно, війна для когось є трагедією, а для когось – бізнесом. Але я більше схильний довіряти думці української розвідки. Той самий голова ГУР Буданов каже, що ми закінчимо війну цього року. Абсолютно не хочеться воювати багато років.