Відео дня
Селезньов: Путін готує масштабні заходи за трьома напрямками. Інтерв'ю
Кадрові перестановки в генштабі російської армії говорять про те, що ворог готується до "масштабних заходів" на території України. Він може задіяти резерв у 150 тис. "чмобіків", які проходять підготовку, для наступу за трьома напрямками. Це спроба виходу на адмінкордон Донецької та Луганської областей, далі спроба встановити контроль над усією Запорізькою областю і, нарешті, нова спроба взяти Київ.
Проте останні події на фронті демонструють, що ворогові не вдається взяти під контроль навіть невелике місто Соледар із населенням у 500 осіб. Російські окупаційні війська кинули на цей напрямок, що не має стратегічного значення, найкращі сили. Кремлю потрібна хоч якась перемога в Україні напередодні нової хвилі мобілізації, але спроби "роздмухати" Соледар до масштабів другого за значимістю міста України виглядають смішно. Таку думку в ексклюзивному інтерв'ю OBOZREVATEL озвучив військовий експерт Владислав Селезньов.
– Секретар РНБО Олексій Данілов заявив, що найближчі два-три місяці війни в Україні будуть вирішальними, ворог може піти ва-банк. Що, на вашу думку, може статися за цей час? Ми бачимо, як активно окупанти намагаються захопити маленьке містечко Соледар, вони кинули туди практично всі сили. Які завдання ворог ставить перед собою?
– Очевидно, що співвідношення можливої російської окупації Соледара порівняно з деокупацією Херсона та звільненням більшої частини Харківської області просто не можна порівняти. Для путінської пропаганди необхідно заявити хоча б про якісь успіхи, тому що проведено мобілізацію, 300 тис. громадян РФ поставлено в строй, величезна кількість втрат у живій силі та техніці, стагнація в російській економіці. Кожен мешканець РФ вже на своїй шкурі відчуває погіршення рівня життя. Росія перетворилася на країну-ізгоя у світовому масштабі.
Тому Путіну та його пропаганді необхідно демонструвати якісь успіхи.
Близько чотирьох місяців тривали активні штурми міста Бахмут. До війни в ньому проживало майже 70 тис. людей. Нічим успішним ці заходи для російської армії не закінчилися. І вони переключилися на інше місто, Соледар, в якому до війни проживало приблизно 10 тис. мирних жителів, зараз там близько 500 людей. На Соледар кинули ті самі сили, які нещодавно штурмували Бахмут.
Це безліч сил і засобів. Взяли ПВК "Вагнер", російських десантників, спецназівців, які за підтримки артилерії та авіації намагаються штурмувати це невелике місто. Хоча, в принципі, від міста там мало що залишилося. Там суцільні руїни, знищено все.
Все це робиться для того, щоб, захопивши це місто, продемонструвати російському люду: ось, дивіться, Соледар "звільнений". Хоча очевидно, що спроби роздути Соледар до рівня щонайменше другого за значимістю міста на території України смішні та безглузді.
Втім у Путіна немає інших важелів впливу на російське суспільство, тому що настає наступна хвиля мобілізації. "Чмобіки" поступово закінчуються, необхідно заповнювати дірки в бойових порядках російської окупаційної армії. А для того, щоб такі заходи проводити, потрібна відповідна інформаційна підтримка, наприклад, перемоги російської армії. Або необхідно створювати якийсь прецедент на кшталт того, як це було організовано російською ФСБ напередодні Другої чеченської війни – серія терактів, у яких звинуватять українську сторону.
Яким чином діятиме кремлівська пропаганда, гадаю, ми побачимо в перспективі найближчих тижнів, бо терміни спливають, динаміка наростатиме.
Але стратегічного значення Соледар та його окупація для українських Сил оборони не має.
– У генштабі Росії провели чергову кадрову рокіровку. Чи вважаєте ви, що ворог може активізуватись? Чи може Путін готуватися до якогось відчайдушного кроку, наприклад, застосування зброї, яку він ще не застосовував, використання нової тактики тощо? Чи можна припустити такий розвиток подій?
– Я виходжу з таких міркувань. Внутрішньополітичні розбірки між силовими вежами Кремля я не готовий оцінювати – для цього треба бути посвяченим у ці процеси. Хоча очевидно, що посилення угруповання Шойгу-Герасимов-Лапін здійснюється в піку посилення угруповання Золотов-Кадиров-Пригожин, яке було раніше.
Путін як старий спецназовець намагається розвести сторони та створити конкуренцію між ними, щоб ті, займаючись розбірками між собою, не звертали уваги на кремлівського диктатора, який продовжуватиме діяти за принципом "розділяй і володарюй".
Щодо військової складової, то призначення на посаду керівника "спеціальної військової операції" начальника генерального штабу говорить про концентрацію зусиль – і адміністративних, і організаційних, і керівних – у руках однієї людини. Бо очевидно, що і Суровікін, і Герасимов, як і раніше, залишаються на тих самих посадах згідно зі штатним розкладом. Один – командувач військово-космічних сил, інший – начальник генерального штабу. Але повнота влади та повноваження зосереджені в руках генерала Герасимова.
Очевидно, що це робиться напередодні якихось масштабних заходів, пов'язаних з участю російської армії в межах "СВО". У росіян у запасі є щонайменше 150 тис. "чмобіків", які закінчують підготовку на різних полігонах та в навчальних центрах. Зрозуміло, що путінська армія залучатиме цю людську масу на якійсь ділянці фронту.
Де саме – про це говорить головнокомандувач Збройних сил України генерал Залужний. Він визначає три можливі напрямки. Це схід – спроба російської окупаційної армії вийти на адміністративні кордони Донецької та Луганської областей.
Про можливий другий напрямок повідомив генерал Громов – про те, що якщо армія РФ вийде на адмінкордони цих областей, то, ймовірно, далі вона може рушити на територію Запорізької області і вийти на її адміністративні кордони, реалізуючи цей план Путіна щодо створення квазідержавного утворення "Новоросія". Це важливо для нього, щоб забезпечити "новопридбані" території в межах цих областей України.
Третій варіант – це спроба знову штурмувати Київ. Але якими ресурсами та силами, як Путін зможе організувати цей захід, щоб від нього був якийсь результат, я не знаю. Бо той самий Суровікін одного разу вже намагався реалізувати цю історію, але чим це закінчилося, ми бачили в березні минулого року, коли російська армія була змушена тікати з-під Києва, не досягнувши жодних результатів.
– У Москві стався цікавий інцидент. Там розстріляли автомобілі з Z-символікою. Звичайно ж, ми не можемо стверджувати, що до цього причетні українці, але чи вважаєте ви, що Україна вже могла б взятися за завдання ударів по центру ухвалення рішень ворога, по Москві? Адже ми пам'ятаємо, наскільки добре українським силам вдаються удари по військових авіабазах у глибині РФ.
– Багато жителів нашої країни орієнтуються на емоційну складову бойових дій. Звісно, хочеться розбомбити щось помітне, знакове, важливе, щоб росіяни на власній шкурі відчули біль наших втрат.
Але війна – це раціональна історія. Я думаю, що тут нашим Силам оборони слід орієнтуватися на знищення військових об'єктів незалежно від того, де вони розміщені, – у Москві чи інших регіонах. Тих військових об'єктів, що загрожують українським Силам оборони, українській енергосистемі, мирним жителям нашої країни. Це майданчики пускових ракетних установок, військові аеродроми, з яких злітають літаки, які бомбардують територію нашої країни. Необхідно знищувати ворожі склади з боєприпасами, місця зосередження ворожої техніки.
Мені здається, це важливіше і раціональніше з військового погляду. Руйнування Кремля не покращить наші позиції на фронті, не полегшить український контрнаступ. А ось знищення ворожого зосередження військ – дуже хороша передумова для того, щоб український контрнаступ був ефективним.