newspaper
flag
УкраїнськаУКР
flag
EnglishENG
flag
PolskiPOL
flag
русскийРУС
img

Селезньов: у путінському генштабі нервують і кратно посилюють оборону, ЗСУ готують поле. Інтерв'ю

5 хвилин
150,7 т.
Селезньов: у путінському генштабі нервують і кратно посилюють оборону, ЗСУ готують поле. Інтерв'ю

Українські Сили оборони проводять розвідку боєм та підготовку майбутнього поля для контрнаступальної операції. Фактично вона розпочалася ще 4 червня, але в ній, як і раніше, не задіяні основні резерви. Зокрема, із 12 штурмових бригад на фронті працюють лише три. Ця ситуація змушує нервувати генштаб російської окупаційної армії, адже вони досі не знають, який саме напрямок Україна обере пріоритетним.

Побоюючись розгрому, ворог серйозно зміцнює оборону вздовж усієї лінії фронту та перекидає додаткові сили та засоби з півдня Херсонської області на південь Запорізької, намагаючись у рази посилити своє угруповання, яке діє на загрозливих для окупанта напрямках. Ворог здатний організувати нові теракти на кшталт підриву греблі Каховської ГЕС, але на ядерну катастрофу не наважиться. Такий прогноз в ексклюзивному інтерв'ю OBOZREVATEL озвучив військовий експерт Владислав Селезньов.

– Американський Інститут вивчення війни дійшов висновку, що українська армія проводить успішні наступальні операції як мінімум на трьох ділянках фронту. Водночас представник Офісу президента України Михайло Подоляк заявив про те, що за фактом контрнаступ ще не розпочався, хоча наші Сили оборони і ведуть певні наступальні дії. Ми розуміємо, що навряд чи протягом однієї контрнаступальної операції вдасться звільнити всю територію України. Ця поточна фаза – як довго вона може тривати? На який успіх ми можемо розраховувати?

Відео дня

– Я пропоную повернутися до наших дискусій у лютому-березні цього року. Тоді ми з вами дійшли висновку, що під час однієї контрнаступальної операції неможливо звільнити всю територію України. Тому що надто серйозно росіяни підійшли до організації оборонних позицій фактично вздовж усієї лінії бойового зіткнення. На сьогодні вона становить 1450 км. Це тільки там, де відбуваються активні бойові дії.

Ми не беремо до уваги тисячу кілометрів держкордону між Україною та Білоруссю, оскільки там дотримується певний статус-кво. Білоруси та російські окупаційні війська з території Білорусі нас не атакують, а наші Сили оборони перебувають у стані готовності на території чотирьох областей – Волинської, Житомирської, Рівненської та Київської.

Щодо перспектив. Чи можемо ми говорити, що масштабний контрнаступ розпочався? Я думаю, що зараз йде ця підготовка. Тому що з 12 штурмових бригад нині задіяно лише три. Інші перебувають у стратегічному резерві.

Російський генеральний штаб нервує з приводу того, що він досі не знає, де буде докладання основних зусиль української армії. Він переміщує додаткові зсоби та ресурси з території півдня Херсонської області, бо впевнений, що після знищення греблі в районі Нової Каховки Україна технічно не зможе реалізувати план форсування Дніпра.

Насправді ситуація там вкрай ускладнена у зв'язку з тим, що до підриву греблі в районі Нової Каховки ширина Дніпра в цій частині становила близько тисячі метрів. Після розливу Дніпра відстань між берегами збільшилася в рази. Плюс береги замолені. У таких умовах проводити форсування дуже важко.

Хоча ворожі голоси починають говорити про те, що атаки невеликими групами українських Сил оборони вже здійснюються – в районі Нової Каховки і нижче за плином Дніпра. Цю інформацію український Генеральний штаб не підтверджує, тож спостерігатимемо за ситуацією.

Поки що відомо про те, що росіяни знімають підрозділи 22-го армійського корпусу та підрозділ десантників, які донедавна дислокувалися на півдні Херсонської області, і переміщують їх на південь Запорізької області, намагаючись кратно посилити своє угруповання військ, що діє на загрозливих для росіян напрямках – район Василівки, напрямок від Оріхового.

Дуже важко передбачити, як довго триватиме український контрнаступ. Очевидно, що від обсягу задіяних ресурсів та можливостей ворога з протистояння і залежатиме кінцевий результат.

Робити прогнози, наскільки далеко українські Сили оборони просунуться в рамках контрнаступу, наскільки вагомими будуть наші території, які ми повернемо з-під російської окупації, наскільки довго продовжуватиметься цей процес, – навряд чи зараз хтось наважиться це припускати. Підсумок цієї протидії – дії двох сторін, як російських окупаційних військ, так і українських Сил оборони.

Приблизно з 4 червня українська армія веде так звану розвідку боєм. Вона намагається визначити найслабші місця в російській обороні, аби розуміти, як діяти далі. Українська армія готує поле майбутньої битви шляхом залучення високоточної артилерії, маючи перевагу на полі бою, з метою створення більш сприятливих умов для нашого контрнаступу.

– Ви вже згадали про підрив дамби Каховської ГЕС, ми бачимо ракетні та дронові атаки на Україну, які продовжує здійснювати ворог. Є інформація про те, що до Білорусі могла бути перекинута російська ядерна зброя. Як ви вважаєте, які можливості ще залишилися у ворога для посилення тиску на Україну та українську армію?

– Я абсолютно переконаний у тому, що Російська Федерація не застосовуватиме ядерної зброї. Це однозначно. Тому що фатальні наслідки цього кроку для РФ і Путіна особисто визначені. Надіслано сигнали і йому, і його оточенню по всіх можливих каналах.

Щодо посилення тиску, то думаю, що Путін використовуватиме так звані спеціальні операції, у тому числі такого формату, як ми бачили, – руйнування греблі в районі Нової Каховки. Я не думаю, що будуть провокації, пов'язані зі знищенням Запорізької атомної електростанції, але техногенні катастрофи Путін та його оточення намагатимуться влаштовувати.

Ми бачимо, як змінилися тенденції щодо ракетного обстрілу. Путінська армія перекинула на територію Брянської області береговий ракетний комплекс "Бал". Ці ракети Х-35 не надто високоточні, але вони здатні підтримувати практику ракетного терору, який здійснюється путінською армією.

Багато ракет, досить потужна бойова частина – 150 кілограмів тротилового еквівалента. Плюс додаємо можливості, які дозволяють цим ракетам долати відстань від 120 до 150 кілометрів, залежно від виду ракет.

Відповідно, ракетний терор продовжуватиметься, і в зоні ризику будуть кілька областей України – Київська, Житомирська, Чернігівська, Сумська та Харківська.

– Експредставник США в Україні Курт Волкер заявив про те, що Україна має отримати від союзників все необхідне озброєння, щоб здобути якнайшвидшу перемогу, зокрема ракети великої дальності ATACMS, касетні боєприпаси, винищувачі F-16, штурмовики А-10. На його думку, сьогодні українська армія має в своєму розпорядженні достатні засоби для контрнаступу, але це не означає, що партнери зробили все можливе. Чи погоджуєтесь ви з такими оцінками? Чи вважаєте ви, що сьогоднішня контрнаступальна операція забезпечена повною мірою всім необхідним, чи чогось вкрай бракує?

– Безумовно, нам потрібні додаткові системи протиповітряної оборони. Наприклад, зараз (16 червня Росія вкотре атакувала Україну. – Ред.) йде масштабна ракетна атака на Київ, причому росіяни діють комплексно. Вони запустили ракети морського базування "Калібр". Водночас вони запускають із території Брянської області балістичні ракети. Йде дуже щільний обстріл.

Для того щоб повністю закрити територію нашої країни, Київ та Київську область, нам необхідно щонайменше 20 систем Patriot. Нам потрібні різного типу та класу системи ППО та ПРО, ракети до цих систем.

Далі нам потрібна бронетехніка, бо ми втрачаємо її у боях. Очевидно, що будь-яка техніка, навіть західна, горить при потраплянні в неї ворожих боєприпасів. Відповідно, нам усе це необхідно для того, щоб забезпечити перевагу та успіх на полі бою.

Плюс необхідно враховувати, що ця війна – це війна артилерії. Відповідно, нам потрібні боєприпаси різних типів та калібрів для артилерії, для танків, для зенітних установок. Все це потрібно нам тут і зараз. Ми не можемо чекати до завтра чи післязавтра.