Відео дня
Селезньов: ЗСУ підуть у контрнаступ, армія Путіна може вибрати інші цілі для ударів. Інтерв'ю
У найближчі півтора місяця прогноз щодо війни в Україні буде безпосередньо пов'язаний із погодними умовами. Приблизно до середини квітня, поки ґрунт остаточно не підсохне, очікується оперативна пауза, але вона не означатиме затишшя. Російська окупаційна армія продовжуватиме атакувати Україну ракетами та може зосередитись на руйнуванні мостів через Дніпро. Так ворог хоче перешкоджати постачанню західних озброєнь.
Потім українські Сили оборони підуть у потужний контрнаступ. Цей етап може завершитись до кінця травня. Далі армія України накопичуватиме резерви для нового кидка, оскільки звільнити всі захоплені окупантом території "одним махом" неможливо. У червні з'явиться чітке розуміння того, в якому напрямі розвиватиметься заключна фаза війни. Такий прогноз в ексклюзивному інтерв'ю OBOZREVATEL озвучив військовий експерт Владислав Селезньов.
– На думку аналітиків американського Інституту вивчення війни, якщо путінська армія займе Бахмут, вона матиме лише два шляхи, при цьому вона зможе піти лише одним із них, оскільки її можливості обмежені. Це або шлях у бік Костянтинівки, або у напрямку Слов'янська та Краматорська. Якщо Бахмут справді візьмуть окупанти, що буде далі?
– А далі вони упруться у лінію оборонних рубежів та позицій українських Сил оборони ближче до Часового Яру. Ми бачимо, що вони взяли під контроль Красну Гору, але далі у бік Слов'янська йти не можуть. Занадто вони спустошені, надто серйозних втрат зазнали й надто серйозні оборонні укріплення розміщено далі трасою Е40 у напрямку Слов'янська.
Тому росіяни у разі захоплення Бахмута голосно про це протрублять, розповідаючи про неймовірно велике значення фактично стертого з лиця землі Бахмута, й займатимуться накопиченням сил і ресурсів.
По-перше, тому, що цих сил і засобів вони поки що не мають. У них дуже серйозні втрати і в живій силі, і в техніці. По-друге, пора року зараз така, що полями путінські війська просуватися не можуть. Гусенична техніка в цих полях просто застрягатиме.
Використовувати дороги з твердим покриттям можуть, але їх не так багато. І українські артилеристи працюють досить чітко для того, аби на цих дорогах перетворювати путінські танки на купи згорілого металу.
Тому очевидно, що Путіну потрібен певний час для того, щоб накопичити резерви. Як довго це може бути, залежить і від можливостей ВПК путінської Росії, і від можливостей її мобілізаційної машини. Необхідні підготовлені та повністю споряджені військові кадри – укомплектовані технічно, забезпечені розвідкою та засобами зв'язку.
Український Генеральний штаб повідомляє про щодобові втрати путінської армії, про знищену бронетехніку та артилерійські системи. Такі системи росіяни втрачають дедалі частіше. Це свідчить про те, що українська контрбатарейна боротьба є достатньо ефективною, і вона спрямована на знищення головного чинника, який дає певні можливості для піхотно-артилерійських штурмів.
Наші артилеристи насамперед знищують артилерійські системи та працюють на перспективу. Тому що надалі, коли наша армія перейде в контрнаступ, – що менше у ворога буде артилерії, то ефективнішим і масштабнішим буде звільнення наших територій.
– Дійсно, дивний парадокс. Окупант вибрав своєю головною політичною ціллю маленьке місто Бахмут. Чи вважаєте ви, що після того, як питання Бахмута так чи інакше буде закрите, ворог обере для себе нову мету, яку використовуватиме путінська пропаганда?
– Путінська пропаганда сама себе заганяє у кут, бо, згідно з планами Путіна, його армія до кінця березня має вийти на адміністративні кордони Донецької та Луганської областей, а ресурсів, сил та можливостей реалізувати цей план немає.
Можна по-різному ставитися до Євгена Пригожина, але щодо його оцінок ситуації з ним можна погодитися. Він заявляє про те, що з такими темпами, які є на нинішній день, процес виходу на кордони цих українських областей може зайняти до двох років, а щоб дійти до Дніпра, путінській армії буде потрібно щонайменше три роки.
Але при цьому путінський кухар не враховує чинника протидії з боку українських Сил оборони, які нині формують штурмові бригади. На них буде покладено місію щодо проведення контрнаступальної операції з метою знищення путінських військ.
– Ви сказали, що наші Сили оборони успішно знищують артилерійські системи ворога. У чому, на вашу думку, найслабша, найуразливіша ланка путінської армії?
– Найбільш значуща слабка ланка – це мотивація. Досі вищим військово-політичним керівництвом Росії не визначено чіткої причини: що роблять путінські солдати в Україні, заради чого вони гинуть у таких величезних кількостях.
Путінська пропаганда може скільки завгодно розповідати про те, що в ході "спеціальної військової операції" загинуло близько 5 тисяч російських солдатів, але кількість похоронок, кількість вдів, яких вшановують з нагоди 8 березня, явно більша за ці цифри.
Наші західні партнери, британська, канадська, американська розвідки свідчать, що сумарно втрати путінської армії перевищують 200 тисяч. Плюс є щоденні зведення українського Генерального штабу, в яких ідеться про 155 тисяч лише вбитих. Плюс поранені та покалічені, плюс дезертири й інші.
Очевидно, що на тлі таких втрат відсутність мотивації – головний чинник, який впливає на бойову готовність путінської армії. А далі традиційно не дуже зрозуміла й не дуже осудна російська військова логістика. Тому є багато причин. З одного боку, ефективна робота української артилерії та HIMARS, які змушують російських артилеристів тримати боєприпаси якнайдалі від лінії фронту.
Великі склади з боєприпасами розташовані на відстані понад сто кілометрів, а це означає, що ускладнюється логістика постачання боєприпасів. Усе це займає багато часу та не дозволяє оперативно реагувати на ті чи інші ситуації.
З іншого боку, поступово вибивається техніка ворога. Та техніка, що на зберіганні, потребує відновлювальних, ремонтних робіт – і відповідно за технічними характеристиками вона слабша, ніж ті зразки озброєнь і техніки, з якими у лютому минулого року путінська професійна армія розпочинала повномасштабне вторгнення.
Ще один важливий фактор – поступово вибивається кадровий склад путінської армії. Знищуються російські десантники, морські піхотинці, тобто сіль, елітарні частини та підрозділи путінської армії. Їхнє місце займають "чмобіки" з мінімальним рівнем підготовки, мотивації та забезпеченості. Відповідно, з такою армією говорити про якісь серйозні перемоги не доводиться. Тим більше, ті російські "чмобіки" зовсім не розуміють, з якою метою вони прийшли вбивати людей на територію чужої країни.
Всі ці фактори впливають на процес. Ще один фактор, який не має безпосереднього стосунку до бойових дій, – це стагнація російської економіки. Український генерал Буданов чітко заявляє про таке: протягом трьох місяців стагнація російської економіки буде настільки велика, що Путіну доведеться вибирати, на що спрямовувати наявні у нього кошти – на забезпечення всіх соціальних виплат – а ми знаємо, що абсолютна більшість російських регіонів є дотаційними, – або забезпечення потреб війни. І на перше, і на друге у Путіна грошей явно не вистачить.
– На відміну від окупаційної армії, в українських воїнів із мотивацією все гаразд. Із сучасними озброєннями також. Сподіватимемося, найближчим часом вони надійдуть у ще більшому обсязі. Яким є ваш прогноз на найближчі місяці? Як розвиватимуться події?
– Я думаю, до середини квітня триватиме певна оперативна пауза. Це не означає, що на фронті буде затишшя. Ні, росіяни й надалі намагатимуться атакувати на напрямках, де вони атакують зараз: Куп'янськ, Кремінна, район Бахмута, Авдіївки. Можливо, знову силкуватимуться атакувати в районі Вугледара. Можуть спробувати розвідку боєм на півдні Запорізької області, щоб перевірити можливості українських Сил оборони на цій ділянці російсько-українського фронту.
Триватимуть також ракетні обстріли території нашої країни з акцентом на залізничну інфраструктуру та мости через Дніпро, щоб ускладнити логістику військово-технічної допомоги Заходу. Очевидно, що опція щодо завдавання ракетно-бомбових ударів по об'єктах енергетичної інфраструктури нашої країни не спрацювала. Зиму ми пережили, входимо у весну. Шляхом таких атак Путін не реалізував свій план – заморозити Україну та створити чергову хвилю біженців до Європи.
Думаю, до середини чи до кінця квітня, коли наші польові дороги підсохнуть і їх можна буде використати для переміщення бронетехніки, українська армія піде у контрнаступ. Не можу називати конкретних термінів, бо процес підготовки наших бригад залежить від обсягів і темпів постачання військово-технічної допомоги від наших західних партнерів.
Де саме відбуватиметься контрнаступ? Це може бути південь Запорізької області, можливо, інші напрямки російсько-українського фронту, але він обов'язково розпочнеться. Що більшими будуть обсяги матеріально-технічних запасів, палива, боєприпасів, інших складових військової логістики, то тривалішим буде наступ українських Сил оборони.
Тобто до середини квітня – до кінця травня ми виходимо на ці позиції. Потім на звільнених територіях проводитимуться певні стабілізаційні заходи. Українська армія знову накопичуватиме резерви, ресурси для продовження контрнаступу, бо очевидно, що одним махом усю територію України звільнити неможливо. Думаю, операцію такого рівня відновлення територіальної цілісності країни в межах 1991 року буде поділено на п'ять або навіть шість етапів.
Точніше розуміння тенденцій у нас буде станом на червень. Це якраз три місяці, про які говорить генерал Буданов, якщо вести відлік від березня. Буде зрозуміло, який стан російської економіки та що Путін робитиме далі. Тому що одна справа – радість пропагандистів від взяття Соледара й можливого відходу наших сил і засобів із Бахмута, та інша справа – пояснювати російському люду, чому вони втратили весь південь України.
Очевидно, що коли українська армія перейде в контрнаступ на півдні Запорізької області, з великою ймовірністю російський гарнізон на півдні Херсонської області теж втікатиме, бо у разі перерізання шляхів відходу путінські частини та підрозділи опиняться в оперативному оточенні, тут вони чітко потрапляють під бойову роботу українських HIMARS.
Тенденції такі. Але варіант такого розвитку ситуації можливий за умови стабільних поставок і ракет до РСЗВ HIMARS та високоточних артилерійських снарядів. Цих снарядів має бути така кількість, щоб повністю покривати потреби українських Сил оборони.