Селезньов: ворог "негативно наступатиме", ЗСУ ламають його плани. Інтерв'ю
В умовах активних дій української армії російські окупаційні війська змушені міняти завдання, передислокуватися та в терміновому порядку поповнювати резерви, оголюючи тили. Часті випадки "бавовни", коли вибухають військові склади та штаби ворога, створюють величезні проблеми для противника.
Ворог планує спопеляти міста та села нашої країни. Зокрема, такий план є щодо Харкова. Щоб здійснити його, ворогові необхідно підійти на мінімальну відстань до міста, але ЗСУ "скоригували" його плани.
Таку думку в ексклюзивному інтерв'ю OBOZREVATEL висловив військовий експерт Владислав Селезньов.
– Інститут вивчення війни дійшов висновку, що російські окупаційні війська діють у шести угрупованнях. Пріоритетні для Кремля напрямки – це Харків, північний схід Харківської області, лінія Ізюм – Слов'янськ, Сіверсько-Лисичанський район, Бахмут, Авдіївсько-Донецький район та південь нашої країни. Чи можна сказати, якою є мета ворога на найближчі тижні?
– Слід віддати належне хлопцям з Інституту вивчення війни за детальний аналіз. Особливо мені сподобався розклад щодо складу сил та засобів, які росіяни використовують на кожному із цих шести напрямків.
Відштовхуючись від цього аналізу, можна припустити таке. Східний фланг російсько-українського фронту. Однозначно там бої, які будуть спрямовані на спроби реалізувати план Путіна щодо виходу на адміністративні кордони Донецької та Луганської областей. Відразу скажу, що тим складом сил та засобів росіян, які там залишилися, це зробити неможливо. Проте вони досить серйозно активізувалися. Вони намагаються тиснути на наші позиції в районі Сіверська, на Бахмут, намагаючись його обійти з півдня та півночі.
Традиційно досить серйозна ситуація під Авдіївкою: ми бачимо, наскільки жорстко працюють росіяни по Пісках з використанням, у тому числі, важкої вогнеметної системи класу "Сонцепік". Після бойової роботи таких систем говорити про те, що їм важливо зберегти Піски як населений пункт, де є житлові будинки та місцеві жителі, не доводиться. Їх просто стирають з лиця землі, щоб вийти на певні рубежі.
Східний фронт важливий для противника щодо відволікання частини сил оборони України на ці напрямки.
Досить серйозне зосередження сил та засобів у росіян на південному фланзі фронту. Ми знаємо, що на херсонському, ново-каховському напрямку та напрямку у бік Оріхова та Запоріжжя росіяни застосовують до 50 батальйонних тактичних груп, величезну кількість сил та засобів. На відносно невелику ділянку фронту це дуже багато.
Проте росіяни продовжують вести активні бойові дії тактичного рівня на східному фронті, щоб українські сили оборони були змушені тримати там відповідний комплект сил та засобів.
Щодо харківського напрямку – там ситуація традиційна. У районі Валуйок розташовані залишки 144-ї мотострілецької дивізії. Це елітні резерви, росіяни починають їх розтягувати. Чи частину цих військ вони перекидатимуть на ізюмський напрям, де ворог має досить слабкі позиції, поки незрозуміло. Там ЗСУ мають можливість наступати, бо серйозного спротиву вони не зустрічають. Питання лише у наших бойових можливостях для проведення ефективного контрнаступу.
Ми не раз говорили про те, що аби українське військо мало можливість не тільки ефективно тримати оборону, а й контрнаступати, нам потрібна артилерія – у великих кількостях і на тих напрямках, де ми плануємо ці заходи проводити. Якщо немає артилерії, говорити про серйозний контрнаступ не доводиться.
Харківський напрямок. Росіяни тиснуть. Вони прагнуть якомога ближче підібратися до Харкова, щоб безкарно знищувати його, щоб працювати по центру міста, у тому числі ствольною артилерією, тому що високоточних і навіть низькоточних ракет у них мало.
Вони активно використовують реактивні системи залпового вогню, працюють "Іскандерами" з-під Бєлгорода, але щоб стерти з лиця землі Харків – а у них, схоже, є така мета – необхідно підтягнути свою артилерію на максимально близьку відстань, а потім довбати.
Ще тиждень тому по українських Пісках за добу прилітало до 6 тис. снарядів, величезна кількість. З урахуванням того, що плече підвезення російських боєприпасів ближче до Харкова набагато коротше, тому що відстань від Харкова до Бєлгорода 70 км, залізничне сполучення працює, тобто шанс, що російська оборонка працюватиме у форматі випуску тих самих артилерійських снарядів, за допомогою яких російська артилерія завдаватиме ударів по Харкову.
Українські сили оборони мають іншу мету і завдання – якнайдалі відкинути від Харкова російські артилерійські підрозділи та всіх росіян. Друге завдання – обійти район Печенізького водосховища з півдня і півночі з метою продавити і знищити той самий логістичний ланцюжок, який з'єднує російський Бєлгород з українським Вовчанськом і далі Куп'янськом.
Завдання непросте, бо сил та засобів у росіян там чимало. Але питання у тому, наскільки серйозні ресурси у наших сил оборони на цій ділянці фронту.
Зрозуміло, ми бачимо певне копошіння на території Республіки Білорусь, у 16-й раз Лукашенко продовжив навчання на полігонах. Це демонстративні дії, спрямовані на те, щоб українські сили оборони були змушені тримати певний комплект сил і засобів у північних областях нашої країни. Мало що самопроголошеному президентові Білорусі спаде на думку.
Хоча там тенденції абсолютно чіткі. Вони вивозять до Росії боєприпаси, минулого тижня було вивезено вже 12 тонн, це 2,5 повноцінних військових ешелона. Була інформація про те, що батальйонний склад бойової броньованої техніки також вивезли з території Білорусі для посилення бойових можливостей російських окупантів.
– У Херсонській облраді заявили про те, що військове керівництво Росії втекло. Усі головні дороги сьогодні перебувають під контролем ЗСУ, а Антонівський міст неможливо перейти навіть пішки, тож рашисти перебралися на інший берег Дніпра. Ви могли б це прокоментувати?
– Підсумки бойової роботи ми бачили. Антонівський міст яскраво палав, все горіло. Відеопідтвердження цього факту поки немає. Підозрюю, що накрутили хвоста всім російським воєнкорам – вони вже не знімають результати вогневого ураження.
Але з урахуванням того, що є великі проблеми із забезпеченням того угруповання російських військ, яке пербуває на правому березі Дніпра, якщо мости не працюють, використання поромної переправи значно знижує інтенсивність військових постачань. А немає постачання – російським артилеристам доводиться обмежувати свої апетити. Вони ведуть вогонь значно скромніше. Танки без російської солярки стоятимуть мертвим вантажем.
Така тактика українських сил оборони щодо знищення логістичних маршрутів є дуже ефективною. Росіяни не мають змоги просуватися вперед. А ми маємо можливість оцінювати ситуацію, проводити розвідку та знищувати російські склади з боєприпасами, ті місця, де проживає їхній особовий склад та розташовані пункти управління.
Йде розм'якшення бойових порядків противника. Коли ми вийдемо на рівень, коли росіянам вже не буде чим оборонятися, не кажучи про наступ, вони будуть змушені збиратися і відступати або негативно наступати.
– Дійсно, "бавовни" дуже тішать. Наприклад, вранці 15 серпня над базою окупантів у Токмаку Запорізької області здійнявся дим. Мабуть, знову вороги курили в недозволеному місці. Розгромлено базу "вагнерівців" у Попасній тощо. Чи можемо ми очікувати, що окупанти не просто "негативно наступатимуть", а поспіхом тікатимуть з української землі?
– Не виключено. Тим більше, якщо ми подивимося на карту бойових дій, то побачимо, що Токмак розташований практично на одній лінії з Василівкою. Ще півтора місяця тому в районі Василівки збиралася чимала кількість російських окупантів з наміром рухатися в напрямку Запоріжжя, щоб спробувати його оточити, а ще краще – захопити.
Наші війська провели там певні заходи щодо запобігання таким діям, і росіяни були змушені терміново змінити тактику. Тоді чимало сил і засобів було перекинуто на східний фланг фронту.
Нині ситуація змінюється. У районі Токмака, Василівки та на південь, ближче до Мелітополя, зосереджена досить велика кількість російських окупантів. Там переважно підрозділи південного військового округу, зокрема, підрозділи з тимчасово окупованого Криму.
Воюють, "отримують", зазнають чималих втрат. Інсайдерська інформація говорить про те, що 126 бригада, яка дислокується у Криму, фактично є порожньою. Казарми спорожніли, майже всі на фронті, на передовій. Їх іноді ротують, але навіть не повертають до пунктів постійної дислокації. Прямо на місці вони проводять доукомплектування та бойове злагодження. У Криму залишилася невелика кількість обслуговуючого персоналу та персоналу для охорони військової частини.