Генеральний директор "Добробуту" Вадим Шекман: ми зазнавали серйозних збитків, але не могли закритися та кинути напризволяще пацієнтів і співробітників

Мільйони гривень допомоги від благодійників і сотні операцій постраждалим від війни цивільним і воїнам — такий попередній "воєнний рахунок" медичної мережі "Добробут". З її генеральним директором Вадимом Шекманом розмовляємо про те, як компанія зустріла перший день повномасштабної війни, чому він, громадянин США, не покинув Україну, а також про те, хто допомагає фінансувати безоплатні операції для українських військовиків і потерпілих від бойових дій, як волонтерам підвищити ефективність своєї допомоги медикам і захисникам України.

– Ви іноземець, але залишаєтеся в Україні, коли тут точиться війна. Чому Ви зробили такий вибір?

Іноземець я доволі відносний, оскільки народився і виріс у Києві, понад 30 років прожив у США.. Повернувшись сюди, розпочав роботу в мережі клінік "Добробут". Якби з початком війни я покинув Україну — це було б нечесно стосовно "Добробуту", колективу. Будь-який бізнес — це команда, люди. Якби я виїхав, це було б неправильно – адже команда залишилася тут, усі працювали.

– Яким Ви запам'ятали свій ранок 24 лютого? Які були Ваші перші реакції та дії?

Я належав до песимістів – був впевнений, що повномасштабна війна дійсно почнеться. За місяць-півтора до неї ми обговорювали перспективи, сформували кризовий план. 24 числа я прокинувся в 4 годині ранку — зрозумів, що розпочалася війна. Оперативно зібрали кризову нараду. Хто зміг — приїхав особисто, хто ні — приєднався в Zoom. Після обговорення ми стали діяти згідно з визначеним до війни планом. Звісно, були несподівані події, щось відбувалося не так, як ми передбачали… Проте загалом підготовка дозволила нам не розгубитися та продовжити роботу. У перші, найважчі тижні війни ми приймали хворих і поранених, а наш госпіталь став оселею для моїх колег – лікарі буквально жили там, у палатах і коридорах, цілодобово надаючи допомогу людям.

– Чи вистачає Вам лікарів?

Це одна з переваг "Добробуту": ми велика команда, у нас сьогодні працює майже 2800 осіб (на початок повномасштабної війни було трохи більше ніж 3000), тож навіть у найнапруженіші тижні нам вистачало фахівців. Приблизно 120 наших співробітників виїхали за кордон, але багато хто незабаром повернувся. Наша основна мета — зберегти команду. Через зниження попиту на послуги мережі та через те, що багато наших поліклінік були закриті, ми були змушені в травні призупинити контракти приблизно з 20% фахівців, але поступово повертаємо співробітників на робочі місця.

– Чи взаємодіють "Добробут" і його фахівці з колегами з інших приватних клінік, державної системи охорони здоров'я, з "польовою" медициною, аби надавати допомогу людям?

Ми на зв'язку з колегами з інших медзакладів, співпрацюємо з волонтерами. Люди, що постраждали від бойових дій, і поранені військовики найчастіше потрапляють до нас на лікування саме через волонтерів. Коли в Краматорську російські війська обстріляли юрбу людей на вокзалі, "Добробут" надавав допомогу декільком тяжкопораненим — ми забрали їх до себе, прооперували, займалися реабілітацією. Точно так само працюємо з військовиками: першу допомогу їм надають у польових госпіталях, а далі, якщо до нас звернулися по допомогу, ми забираємо бійців на лікування.

– Як минули перші тижні, коли ворог був на підступах до Києва, а фронт — у передмісті столиці?

Ми були готові до того, що впаде до нуля плановий попит — люди матимуть інші турботи. Функціонував 24 години на добу наш госпіталь — там є й поліклініка для обслуговування людей в екстрених ситуаціях. Ми тоді на певний час призупинили всі планові операції, оскільки вони не такі, що рятують життя, а нам потрібні були резерви для приймання можливого потоку поранених цивільних і військовиків. "Добробут" повністю зосередився на ургентних випадках. Починаючи з квітня, коли наші захисники відігнали ворожі війська подалі від Києва, ми почали поступово відкривати поліклініки, у тому числі філії в Києві, Ірпені та Броварах.На цей час 15 наших медичних центрів у Києві й області відновили свою роботу.

– Що допомогло "Добробуту" утриматися на плаву та які перспективи має компанія?

Ми велика компанія — у нас запас міцності, напевно, більший, ніж у інших. Я говорю не стільки про фінанси, скільки про людей – це згуртована багатьма роками спільної роботи команда. Ми гідно прийняли цей виклик: працюємо, з упевненістю дивимося в майбутнє. До війни мали глобальні плани. Вони залишаються такими, але поки що ми їх відклали. Плануємо стати оператором національного рівня — відкрити філії у всіх великих містах України, послуги в яких будуть доступні кожному українцеві. Щоправда, зараз про відкриття нових центрів не думаємо — це наш план після Перемоги. Поки що ми прагнемо завершити проєкти, роботу над якими розпочали до вторгнення: запустити госпіталь на лівому березі Києва, на проспекті Бажана, і медичний центр на Русанівці.

– З перших днів війни "Добробут" заявив про готовність допомагати пораненим і постраждалим від бойових дій. Скільком людям ви вже допомогли?

Величезну допомогу в цьому нам надали фонди, гуманітарні організації та приватні особи. Їхня підтримка дозволила нам безоплатно надати медичну допомогу більш ніж 20 тисячам осіб.

– Чому знадобилася підтримка самому "Добробуту"?

Ми зазнавали серйозних збитків, але не могли закритися, не могли кинути напризволяще пацієнтів і співробітників. "Добробут" — це приватний бізнес без державної чи іншої сторонньої підтримки: самі закуповуємо обладнання, медикаменти, витратні матеріали, оплачуємо комунальні послуги, платимо зарплату, податки та маємо безліч інших витрат. В умовах повномасштабної війни це надзвичайне навантаження — ми стали шукати альтернативні рішення. Тоді й виникла ідея звернутися до закордонних організацій.

– Якою була ця допомога?

Нам вдалося залучити до співробітництва великі американські фонди Children of War Foundation і University of Miami Global Institute, а потім – міжнародну гуманітарну організацію Direct Relief, що працює в 80 країнах світу. Їхня фінансова підтримка дозволила нам надавати безоплатну госпітальну, у тому числі хірургічну допомогу в нашому лікувально-діагностичному центрі на Ідзиковських сотням осіб. Завдяки підтримці International Medical Corps нам вдалося буквально за тиждень запустити знову нашу клініку в Ірпені й організувати, як тільки його покинули окупанти, безоплатну медичну допомогу місцевим жителям. На той момент там ще не відновили подачу електрики — обладнання в нашій клініці працювало від генераторів. Також за підтримки IMC ми відновили тоді роботу медцентру "Добробут" у Броварах. Фонд оплачував витрати, зарплати фахівців, а фахівці "Добробуту" допомагали людям.

– Давайте на знак вдячності за їхню допомогу назвемо організації, фонди та меценатів, які підтримували "Добробут", щоб ви могли безоплатно рятувати людей!

Крім тих великих міжнародних фондів, про яких я говорив, нас підтримав український фонд "Таблеточки", завдяки якому в нас діяли безоплатні програми паліативної допомоги, реабілітації та медичної допомоги вдома. Ми співпрацюємо з благодійним фондом Leo Foundation — він виділяє кошти на лікування в нашому госпіталі поранених і постраждалих від воєнних дій, а також на безоплатні тренінги від інструкторів "Добробуту" з домедичної допомоги для військовиків і вчителів.

– Чи була підтримка від українських партнерів?

Багато українських компаній і бізнесменів також ідуть нам назустріч: постачальники продовжують строки оплат, хтось допомагає медикаментами, хтось надає суттєві знижки. Особливо хочу подякувати нашому давньому стратегічному партнерові у сфері нерухомості — інвестиційній компанії Dovgiy Family Office (компанія родини Довгих – прим. ред.) за те, що з перших днів війни вона виявила своє залучення та продемонструвала соціальну відповідальність. У перші місяці війни вони не взяли з нас ані копійки за оренду будівель і зараз ідуть нам назустріч, надаючи істотні дисконти на оренду. Це величезна підтримка, адже площі лікарняних корпусів, які орендує "Добробут", дуже великі — це значні витрати. Така підтримка не просто допомогла нам вистояти. Зекономлені на оренді кошти ми спрямували на соціальні програми — безоплатні консультації лікарів для внутрішньо переміщених осіб, значні знижки для військовиків. Так наша команда змогла надати медичну допомогу ще більшій кількості осіб, що постраждали через війну. Також із Dovgiy Family Office ми реалізуємо інші соціальні проєкти та волонтерські ініціативи, наприклад, збирання коштів для підтримки військових медиків руху "Госпітальєри".

– Розкажіть про такі спільні проєкти докладніше.

Ми допомагали DFO і "Госпітальєрам" у проєкті зі збирання коштів на купівлю турнікетів. Це критично важливий проєкт — від наявності якісних турнікетів на фронті залежить життя наших бійців. Це серйозний внесок в оборону країни та порятунок людей, які нас захищають. Ми допомагали не тільки організаційно, але й рятували поранених госпітальєрів. "Добробут Фундація" — наш фонд, який до війни створювали для фінансування операцій дітям з вродженими вадами серця й інших "мирних" медичних проєктів. Але коли розпочалася війна, його роллю стало збирання грошей на безоплатну медичну допомогу. На цей час фонд завдяки допомозі різних благодійників і організацій залучив близько 13,5 млн грн., з яких значну частину використали на медичну допомогу бійцям і людям, що постраждали від бойових дій – лікарі "Добробуту" провели понад 500 операцій, завдяки чому врятували людей, що постраждали від війни. Майже на 7 млн грн. "Добробут" надав гуманітарну допомогу у вигляді медикаментів і медичних витратних матеріалів.

– Наскільки я розумію, Ви ще консультуєте проєкт із "Госпітальєрами" зі збирання грошей на турнікети? Чому настільки важлива експертна допомога медиків?

У межах нашого освітнього проєкту "Академія Добробут" ми до війни проводили тренінги з надання першої домедичної допомоги. Останні місяці за підтримки фонду Leo Foundation інструктори нашого учбово-тренінгового центру також проводять безоплатні тренінги з тактичної медицини для військовиків і вчителів. Інструктори "Добробуту" вчать курсантів користуватися турнікетами, які дозволяють швидко й ефективно зупинити кровотечу. Якість турнікетів — це питання життя та смерті, а ми можемо допомогти в їхньому виборі. На жаль, на українському ринку через величезний попит є велика кількість неякісних турнікетів. Це не завжди злий намір. Найчастіше це наслідок гарячого бажання волонтерів допомогти, вони віддають усі сили, але неякісний турнікет може призвести до смерті пораненого або втрати кінцівки. Тому ми допомагаємо і збирати гроші, і правильно вибирати турнікети, які можна роздавати нашим захисникам.

– Які практичні ради Ви як професійний медичний менеджер дали б волонтерам і меценатам, які зараз бажають допомагати в сфері медицини?

Величезній кількості людей не вистачає координації. Волонтери найчастіше намагаються допомогти тим самим клінікам або особам, шукають ті самі речі, ліки, медприлади. Друга проблема — відсутність у багатьох хоча б мінімального розуміння медицини. Люди щиро намагаються допомогти, але гроші йдуть на медичні препарати, що не мають доведеної ефективності, сертифікації, або на речі, у яких просто немає необхідності. Ще гірше, коли гроші йдуть на неякісний товар, як, наприклад, у випадку з турнікетами. Дуже важливо, щоб волонтери зверталися до медиків за експертною оцінкою — так ефективність допомоги зростає в рази. Консультуйтеся, радьтеся з фахівцями!