Відео дня
Трамп хоче закінчити війну в Україні, але не має плану, а Гарріс не сприймає Путіна. Інтерв’ю з Клімкіним
Кандидат у президенти США Дональд Трамп насправді прагне закінчити війну в України. Коли він говорить про те, що для цього йому достатньо зробити один телефонний дзвінок, це, звісно, передвиборчий трюк, але він дійсно має можливість підвищувати ставки та діяти з позиції сили, аби вирішити "українське питання". За підсумками нещодавньої розмови з ним про Україну експрем’єр Великої Британії Борис Джонсон у колонці в Daily Mail озвучив три пункти, зокрема, повернення до кордонів 24 лютого 2022 року.
Адміністрація Джо Байдена піднімала ставки у грі проти Росії вкрай обережно. Трамп може діяти набагато сміливіше. Проте чіткого плану завершення війни він не має і, як бізнесмен, ухвалюватиме рішення безпосередньо під час гри. Щодо Камали Гарріс, яка має шанс стати президенткою США, то й вона може розпочати більш сміливу гру, аніж Байден. Щонайменше тому, що не вірить у велич путінської Росії.
Таку думку в ексклюзивному інтерв’ю OBOZ.UA висловив міністр закордонних справ України у 2014-2019 роках Павло Клімкін.
– Колишній прем’єр-міністр Великої Британії Борис Джонсон висловив переконання, що Дональд Трамп зможе допомогти закінчити війну в Україні. Причому, на думку Джонсона, це має виглядати так: повернення до кордонів 24 лютого 2022 року, гарантія вступу України до Євросоюзу й НАТО, а також заміна українцями 70 тисяч американських солдатів на базах США та ЄС. Наскільки реалістичним є цей план безвідносно особи нового президента США? Наскільки до такого сценарію буде готовий Трамп і наскільки – Путін?
– Це взагалі не план. Це міркування Бориса після зустрічі з Трампом, це різні моменти, які вони обговорювали. Вони складаються не в план, не в концепцію, це просто різні аргументи. Якщо ви почитаєте колонку Бориса, то вона починається з похвали, такого собі панегірика Трампу, і дуже вдалого. А потім він викладає якісь частки своєї розмови, абсолютно без структуризації.
Те, що вони обговорювали якусь лінію 24 лютого 2022 року, – це може бути. За яких умов, що це означає, що означають гарантії вступу до НАТО? Заміна американців на українців на військових базах – це взагалі веселий пункт, оскільки багато європейців точно не будуть радіти зменшенню кількості американців в Європі.
Отже, це не план – це окремі міркування. Так, вони дуже показові, але вони не складаються у жодну візію. Тому я б не обговорював їх як цілісний план.
– Принаймні для нас це хороша новина, що політик, який настільки підтримує Україну – Джонсон, – розмовляв із Трампом – людиною, що може вдруге стати президентом США, про Україну, чи не так?
– Звісно, це дуже класно, що це серйозна розмова про Україну. І те, що Трамп розуміє, що для нього це частина його зобов’язань перед виборцями. На кожному мітингу він каже, що завершить цю війну. Але Борис сказав, що він її завершить з позиції сили. Це те, що і я постійно кажу своїм республіканським друзям. Що з позиції слабкості там розмовляти не можна.
І в цьому сенсі, напевно, це насправді була хороша розмова. Але про що вона була, наскільки вона була структурована, як далі Трамп буде дотримуватися чи не дотримуватися окремих елементів – вам цього ніхто не скаже, адже він доволі непередбачувана особистість.
– Закінчити війну з позиції сили. Чи могли б ви пояснити, про що саме йдеться? Як це може виглядати на практиці?
– Позиція сили – це позиція сили на переговорах. Це означає, якщо Путін не йде на серйозну розмову – а зараз він не хоче йти на жодну розмову, – то йому далі дістанеться. Причому буде сказано, що буде одразу, а що потім. У принципі, можливість для підняття ставок в американців і європейців є. Можливо, вони домовляться й з іншими у незахідному світі.
Отже, насамперед це чітке розуміння того, як піднімати ставки. Сьогоднішня американська адміністрація піднімає ставки дуже обережно. Я б сказав, не просто занадто обережно, а вкрай обережно. Я називаю це невдалою обережністю. Від Трампа я такого не очікую, хоча це не означає, що він буде це обов’язково робити. Трамп може дивитися на світ з абсолютно іншого кута.
– Кандидат у президенти Трамп озвучив тезу про те, що може зупинити будь-яку війну телефонним дзвінком, згадавши про Україну. Президент Зеленський прокоментував цю заяву та зауважив, що відкритим залишається питання: якою ціною цього буде досягнуто і хто платитиме цю ціну? На вашу думку, чому знов актуалізувалося це питання? Заява Трампа – не більше ніж передвиборчий піар? Що він насправді може зробити, аби вирішити "українське питання"?
– Трамп дійсно хоче це зробити. Це абсолютно очевидно. Він це постійно повторює. І якщо він стане президентом, йому будуть про це нагадувати ледве не щодня. Це ж не питання одного телефонного дзвінка. Звичайно, це частина передвиборчої риторики. Але в переносному сенсі Трамп говорить про те, що готовий до сильних і рішучих дій.
Чи може він підняти ставки? Може. Чи може погрожувати новими санкціями? Може. Чи може погрожувати санкціями тим, через кого ці санкції обходять? Безумовно, так. Чи може постачати більше нової зброї? Звичайно, так. Тобто у нього є можливості піднімати ставки. Чи буде він це робити, якщо так, то як і в якій послідовності, залежить від нього та його адміністрації. В тому випадку, якщо його буде обрано.
– Погодьтеся, що найбільша інтрига сьогодні – як саме Трамп уявляє це закінчення війни. Грубо кажучи, чи має в його уявленні певна окупована територія України залишитися під контролем Росії?
– Це потрібно у Трампа запитати. Я думаю, в нього немає абсолютно чіткого плану що в один бік, що в другий, що в третій. Якщо ви думаєте, що в нього розписаний план на окремому клаптику паперу, що лежить перед його очима на столі, один, два, три… Я думаю, що так він це собі не уявляє. Він уявляє собі це як переговори з сильної позиції. Він – бізнесмен і знає, що є нюанси, є розміни тощо.
Тобто з самого початку він не прописує собі умови. Він каже: я це зроблю. А на яких умовах? Будемо вести жорстку торгівлю. Важливо те, що він готовий вести саме жорстку торгівлю.
– Дуже серйозні зміни відбуваються у Демократичній партії США. Президент Байден відмовився від участі у виборах, на вибори замість нього йде Камала Гарріс. Хоча вони й однопартійці, але все ж таки різні політики. Чи вважаєте ви, що Камала Гарріс на посаді президента США змогла б зробити для України більше, ніж це робив Джо Байден? Адже ви говорили про вкрай обережну позицію нинішньої адміністрації США.
– Ситуація може змінитися, оскільки у Камали немає такого багажу після холодної війни. Вона не бачить Росію як рівну Сполученим Штатам. Вона бачить Китай як основного стратегічного суперника США, а Росію бачить, скоріше, як проблему другого рівня. Претензії Путіна в контексті великих держав вона точно не прийматиме.
Вона з іншого покоління. Для неї холодна війна – це те, що давно закінчилося. І всі ці баланси, бажання Путіна якось відбудовувати свою зону впливу – це те, що від неї дуже далеко. Вона не буде ставитися до цього настільки сенситивно. Але багато залежить від того, яка в неї буде команда: і зовнішньополітична, і безпекова. Від цих людей залежатиме хай не все, але чимало.