"Цивільні заправляли танки в полях під обстрілами": Кім про захист Миколаєва, складні ситуації і прогноз на перемогу

12 хвилин
43,1 т.
'Цивільні заправляли танки в полях під обстрілами': Кім про захист Миколаєва, складні ситуації і прогноз на перемогу

Голова Миколаївської військової адміністрації Віталій Кім входить у трійку найпопулярніших спікерів країни, його почесне місце десь між президентом Володимиром Зеленським та офісним "заспокійливим" Олексієм Арестовичем. "Доброго вечора, ми з України" це один із багатьох мемів, створених Кімом, телеграм якого зараз налічує близько 800 тисяч фоловерів. У межах авторського проєкту "Орестократія" я поговорив із Віталієм про те, як сіє-оре-відбудовується Миколаївщина в період війни, як йому вдається фонтанувати жартами в кризові періоди, а також як саме містяни та селяни допомогли війську в перші тижні російського вторгнення в Україну. "Без них було б набагато складніше", говорить Віталій.

Росіяни просто б’ють у центр житлового кварталу, щоб люди панікували, боялися
Відео дня

Готуючись до інтерв’ю, я вивчав тренди Google, пов’язані з вашим прізвищем, і один із найпопулярніших "Які завдання у Віталія Кіма". Які у вас сьогодні завдання?

– Офіційно чи неофіційно?

Розказуйте про найцікавіші.

– Завдання в нас одне – це перемога. На це працює вся команда і майже вся Миколаївщина. Крім того – звільнення області, звільнення людей.

Якщо казати про підзавдання, то їх дуже багато – це і відновлення інфраструктури, підготовка до відбудови України, будівництво житла для переселенців, це відновлення доріг, відновлення платежів, реструктуризація самої ОВА. Ми без будівлі зараз, треба працювати в таких умовах. Це співпраця з райдержадміністраціями та ОТГ, зокрема окупованими. Також – гуманітарна допомога, підготовка до опалювального сезону, відновлення матеріально-технічної бази.

Це щоденна рутина, не дуже цікава комусь. Всіх хвилює лише перемога, і я їх прекрасно розумію.

Але от які конкретно завдання у вас на наступний тиждень?

– Перше, закупка пального на забезпечення потреб області. Друге, укладення договорів за принципом "проєктуй і будуй", тому що не можна зараз платити на "заблоковані" призначення платежу. Але можна замовляти договори, щоб підприємства проєктували наперед, і коли закінчиться війна, не треба буде чекати 4 місяці, а можна відразу будувати.

Нам не вистачає резервів за енергопотужностями, тому ми провели нараду з Міненерго та Хмельницьким, Черкаським і Миколаївським обленерго, проговорювавши, як ці резерви перекидати з інших регіонів, щоб скерувати на відбудову Миколаївщини.

Також є проблема несплати за енергоносії та за воду. Це мегазавдання, бо комунальні підприємства зараз працюють на межі через невиплати – близько 40% людей не платять за спожиті послуги.

У травні виконання бюджету в нас там 103%. Це завдяки військовим витягнули. Ми дуже боялися падіння, що призвело б до ступору в роботі. Цей бюджет зараз аналізується щодо структури видатків. Мої заступники ведуть окремі напрями по області. Наприклад, у нас 17 кластерів програми "Великого будівництва", і кожен відпрацьовується окремо. Як-от відновлення медичних закладів чи культурна спадщина. Це все структурується: що треба з ними робити, що передусім, за які кошти: державні, обласні чи закордонних партнерів або гранти.

Як економіка області функціонує в цей період? Я читав десь, що близько 80% земель області вже засіяно, так?

– Бізнес справляється. Щодо озимини, уже ось-ось буде збір урожаю, і тут потрібна допомога, адже не вистачає техніки, люди бояться виїжджати на контракти в Миколаївську область.

Загалом засіяно 80% земель, придатних для оброблення.

А 20% це ті землі, де зараз проходить передова?

– Справа не в тому. Частина компаній увійшли в штопор: чи кредитне плече в них було дуже велике, чи вони були дуже залежні від портів, і таке інше, – це ті компанії, в яких немає запасу міцності. Хтось просто оцінив ризики як надто високі. Я вам так скажу: більшість, до 100% одноосібників, обробляють свої землі. Не обробляють землі переважно великі підприємства.

А які найбільші проблеми зараз в області? Я так розумію, що якщо бюджет виконали, то у вас є кошти на першочергові потреби…

– Люди гинуть, багато з них поранені – це основна проблема. Інша – це відсутність логістики і порти, що не працюють, бо на них було зав’язано суміжників дуже багато, які обслуговували цей бізнес. Через ризики робота зупинилася, в принципі – вся логістика зруйнована. Що стосується ритейлу – все стоїть майже. Про жодні нові колекції чи споживчі товари не йдеться. Також стоїть будівництво: по-перше – війна, по-друге – відсутність матеріалу. Третій чинник щодо цього – людей мобілізовано. У нас там заброньована обмежена кількість фахівців для критичної інфраструктури та обслуговування військових. У нас там за прізвищами – оцей працює на грейдері, його забрати не можна, тому що таку дорогу просипає. Він буде працювати ще три тижні – й тільки тоді його можна забрати, бо в нас іншого нема грейдериста в принципі. Ну, ви розумієте, ми пропрацювали все до персоналій.

Часто чуємо про обстріли Миколаївщини. У вас є розуміння, чому орки так активно "накидають" на Миколаїв та Одесу. З тактичної точки зору можна бодай якось пояснити їхні обстріли Харкова, але не вашого регіону…

– Це відволікаючий маневр, тому що активні дії – східніше, росіяни просто залякують людей, руйнують інфраструктуру. Їхнє першочергове завдання – зупинити підвезення техніки та боєприпасів. Але вони це зробити не можуть, вони учетверте б’ють по мосту, який уже розбомблений був, б’ють і не вірять, що він несправний. Але транспорт усе одно працює. Шляхів багато, всіх доріг не перебити. Тому вони вишукують такі точки, військові цілі, щоб бодай якось нам зашкодити. Це стосується того, куди вони стріляють. А от куди поцілять – то інша історія. Росіяни часто в лобову обстрілюють житлові квартали. У снаряда "розліт" 140 метрів на цій відстані, а РСЗО – 500 метрів похибка, то вони просто б’ють у центр житлового кварталу, щоб люди панікували, боялися, відчували, що загроза є. Я вважаю, що таке лише для цього робиться.

Я не знаю, навіщо вбивати мирних людей.

Порт вони обстрілюють? У цьому районі, наскільки розумію, є великі запаси зерна та олії. І в межах оцієї економічної війни, яку росіяни оголосили не тільки українцям, а й усій Європі, як вони проявляють "вогневий" інтерес стосовно цих складів?

– Можу сказати, що ми диверсифікували запаси, вивезли і зерно, і олію. Хоча росіяни все одно обстрілюють порт, який і так не працює.

Якщо керівник виїхав з основної будівлі, то це паніка

Скажіть, будь ласка, як для вас почалася війна? Яким був перший день?

– Як і для всіх – шоковим. Руки трусилися, думали, що робити, ухвалювали рішення, зважаючи на ситуацію. Це такий був метушливий перший день.

Розумію, що ситуація була складнішою, ніж ви описуєте. 24 лютого з голови ОДА ви перетворилися на керівника військової адміністрації і фактично відповідали за оборону області. В області не було єдиного воєначальника. Генерал Марченко, керівник оборони Миколаївщини, приїхав десь лише на другий-третій день. Тому хотілося б більше деталей про 24 лютого: як він пройшов ви збирали військових, командувачів частин? Уже ж минув час, і про це можна розповісти.

– Ну, не зовсім можна. Тому що це було не зовсім у моїй вертикалі. Відповідальність була на коменданті, який фізично існував, а відповідальність за південну частину області – на командуванні "Південь". Вони з першого дня розуміли, що відбувалося. Тому я не хотів би казати, що я робив, як саме ми намагались все це збирати до купи, бо це була не дуже моя вертикаль і не мої повноваження. Але все відбулося, і потім, коли доїхав Марченко, воно все закрутилось.

Де ви жили в перші дні війни?

– В офісі, часу не було зовсім. Перших три тижні ми спали по 2-3 години. І там були всі – кістяк заступників, військові. Марченко теж був у центрі ухвалення рішень, потім уже розгорнулися штаби, все розосередилося.

Ще до війни ви сказали своїй команді, що на випадок поганого сценарію ви будете в ОДА до останнього, тому що український прапор на ОДА це символ, символ стійкості міста і області. Як наступ скорегував ваші плани? Адже ризик захоплення Миколаєва існував. Як довго ви планували залишатися в приміщенні адміністрації?

– Так, до війни я розумів, що є теоретично така загроза, до війни ми проінспектували запасний пункт управління, перевірили, щоб усе було справним.

Але так, моя така думка: якщо керівник виїхав із будівлі основної, то це паніка, це область без керівництва – і нікому нічого ти не розкажеш. Якщо глава області поїхав, то все – можна їхати самому. Це перша частина цього запитання.

Друга, знаєте, як кажуть, план на бій (це я про бокс) – завжди план до першого удару. Тому були варіанти евакуації пророблено, варіанти нападу, захисту. Ми розуміли, що урядовий квартал треба оточити, щоб був час ще для маневру. Все це ми розуміли: буде як буде, але ми працювали за ситуацією. Плани на відхід були останніми.

Які дні були найскладнішими упродовж цього часу?

– Перший тиждень. Тоді не до кінця було зрозуміло, як можливо ворога стримувати. Окрім сили духу, окрім як героїзмом наших людей. Це був неструктурований захист. Частково все трималося на особистостях – керівникові тероборони, керівниках волонтерів, керівниках бригади чи батальйону, чи керівникові роти, яка зайняла захист, чи прикордонниках, які прийняли бій. Це все залежало від командирів і людей, які керували підрозділами ЗСУ. Коли це все вийшло в якусь систему і почалась збиратись інформація в єдиний центр обробки даних, тоді ми почали бачити картину і що треба з цим робити.

Територіальна оборона та патріотизм населення яку роль відіграли в перші дні?

– Патріотизм наш миколаївський (я сам цього не очікував), він був настільки на високому рівні, що він і на військових спрацював. Вони бачили, наскільки цивільні, волонтери вийшли допомагати військовим… Усі військові бачили, як допомагали з харчуванням, готували коктейлі Молотова, захисні споруди, блокпости, їжаки, колеса. Настільки все було швидко, і люди емоційно підхоплювали.

ТрО теж брала участь у найактивнішій фазі, коли відбивали аеропорт. Безпосередній керівник тероборони стріляв із ПТЗРК по танках точно так само, як і Збройні сили. ТрО в усіх атаках брала участь і виступала як протитанковий такий загін. Це якщо ми кажемо про місто, а в нас ще є тероборона "сільська", яка зупинила атаку танків разом із ЗСУ, наприклад, тероборона Баштанки, Снігурівки. Це вже був більше як партизанський рух.

А ще відіграло роль місцеве самоврядування, представники якого по всій області стали інформаторами, навідниками, логістами, постачальниками. Цивільні заправляли танки на полі бою: коли наші ще відступали з Херсонщини, вони просто ставали без пального. Цивільні, наші депутати, не побоюсь цього слова, вони брали бензовози та їхали в поле й заправляли танки під обстрілами.

Тому роль цивільних у забезпеченні діяльності військових була дуже великою.

Ну, особливо ми знаємо цей крилатий мем "Пофіг танки ми з Баштанки". Можна сказати, що без підтримки цивільних і ТрО ситуація була б набагато гіршою?

– Можна. Це точно.

Чому в Херсоні ситуація склалася по-іншому? Зіграли перші години нападу чи є якісь інші фактори?

– Давайте я відповім так. Я детально ситуацію не вивчав, бо нема часу. 100%, що перші години зіграли свою роль. Всі інші фактори, які там доплюсовуються, я коментувати не буду, це не моя зона відповідальності.

Але в принципі, які оті фактори є?

– Я впевнений, що є.

Скажіть, будь ласка, чи стикалися ви зі зрадами?

– Звісно, в нас служба відпрацьовує дуже багато зрадників і саме таких, які могли впливати на ситуацію.

А детальніше можете розповісти? Відомі ж випадки з депутатами, з медійними персонами.

– Ні, це не таємниця, але не буду говорити. Це повинна СБУ казати по них. Як кажуть, у нас діє презумпція невинності – треба ще довести цю зраду.

Прогноз на війну

Вас називають суперзіркою жахливої війни, і насамперед через ваш телеграм-канал. Ви, мабуть, за популярністю серед політиків другий після президента… Як вдалося знайти оцей оригінальний формат воєнного тролінгу орків?

– Зараз мене мало в медіапросторі, у нас інформацію вже доносять військові, обласна військова адміністрація, райдержадміністрація, сама команда. Зараз з’явилося дуже багато людей, які всю інформацію достатньо якісно обробляють і видають людям у тому форматі, який вони сприймають. А в перші дні війни, коли була паніка, щоб люди не втікали, щоб наші військові не накивали п'ятами, щоб навіть структурні підрозділи нашої ОВА мали розуміння, що ми робимо, а часу на наради не було… Це був, грубо кажучи, перехід від горизонтальної структурної праці до вертикальної. Ідеї не було як такої, просто була потреба в інформуванні – працівників, військових, людей – у поточній ситуації. Зокрема стосовно загроз щодо переміщення техніки, дезінформаційної кампанії. Ви пам’ятаєте, що тут пів міста ходили ловили ДРГ, пів міста ходили й хрестики ці шукали, мовляв, це для ракет наводка… Це все була інформаційна кампанія росіян для накручування людей. Я вийшов у той формат, щоб розповідати, і через якийсь час інформаційна кампанія перестала впливати на наше населення. Для цього те було зроблено.

Але одним із побічних ефектів вашого каналу є такий дуже активний оптимізм. Люди часто дивились ваші відео для заспокоєння, щоб набратися бажання жити далі. Як оце вам вдалося?

– Війна зняла бар’єри та межі, до того ж треба розмовляти державною мовою і "тримати" протокол. У лютому-березні не було часу на це. Це були рішення швидкі, які розсунули межі. І цей побічний ефект, як ви кажете… Я оптиміст – і небезпідставно.

А як ви ставитесь до медійної популярності? Це правда, що деякі люди з Офісу з вами спілкувались, щоб ви не затьмарювали київських оптимістів?

– Ніхто нічого не казав… було кілька жартів про "медіа-Кім" – ну, і все на цьому закінчилось. Не було нічого такого.

Якщо ми вже говоримо про жарти, ви є автором багатьох мемів. Наприклад, "Доброго вечора, ми з України". Ви це самі придумали?

– Була пісня якогось виконавця, і ми використовували серед військових, серед патрульних. Це було привітання таке – миколаївське, ми застосовували цю фразу в нашому побуті.

Ви згодні, що ракетний удар по адміністрації це була зла реакція орків на ваш телеграм-канал? Очевидно, вони його читають, і їм це не дуже подобається.

– Давайте так: вони били не по мені й не по телеграм-каналу – вони били по тому результату, який я і телеграм-канал давали. Це було те джерело інформації, яке працювало в контрдезінформаційній діяльності. Так, прагнули на якийсь період залишити область без управління.

Я починав із трендів Google і ними завершу. Один із найпопулярніших які прогнози Кіма на війну? Що ви думаєте про подальшу воєнну кампанію, як вона розгортатиметься і коли завершиться перемогою?

– Давати прогнози – дуже погана ідея.

Є те, що хоче одна сторона, і те, на що ми не погоджуємось… Подальший сценарій залежить від президента і волі народу, від допомоги іноземців, від настрою Путіна деякою мірою. Це не рівняння з двома змінними, а з п’ятьма. Тому об’єктивно я можу повідати лише одне – якщо навіть завтра скажуть: "Все, кінець війні – і ми відводимо армії", то ще 2-3 місяці триватимуть відведення військ, розмінування, сутички. Експерти говорять, що в середині червня-серпня – це будуть основні дати, коли можна буде розуміти, куди йде тренд. Я впевнений, що екватор загроз ми пройшли. Згідно з поганим сценарієм, ми можемо на роки загрузнути у гібридній воєнній кампанії, якщо Росія продовжуватиме війну, а, наприклад, Захід припинить допомагати нам. Тому тут багато варіацій. У кращому випадку хотілося б, щоб діти у вересні пішли спокійно в наші школи. Відбудувати все не встигнемо, а діток побачити в школах мирної України хотілося б.