Відео дня
У Росії почали скаржитися на "тяготи спецоперації", але незважаючи на власні втрати, підтримують війну – Die Welt
Підтримка війни проти України є особливо високою в сільських регіонах Росії. Однак у Бєлгороді й Курську неподалік українського кордону, де військові дії з пожежами та вибухами так чи інакше зачіпають місцеве населення, до так званої "спецоперації" ставляться не так однозначно.
Про це пише німецька газета Die Welt. Журналісти видання поговорили з деякими жителями прикордонних областей РФ.
Так, мешканка Курська Вікторія відмовилася коментувати російське вторгнення в Україну, заявивши, що її "не цікавить політика".
Проте через півгодини розмови у Вікторії на очах – сльози. Вона показала журналістам міський меморіальний військовий цвинтар, де нещодавно викопали дюжину нових могил.
Свіжа могила ще пуста. "Похорон пройде завтра", – каже перехожий, опустивши голову. Біля нових поховань лежать незліченні букети квітів та прощальні листівки. Деяким загиблим на фото було близько 20 і менше.
"Погляньте на всі ці обличчя, вони такі молоді… яка трагедія. І з якою метою? Все, що я знаю, це те, що якби не ця "спецоперація", вони б не загинули", – сказав 35-річний чоловік
За новими могилами спочивають тіла загиблих у чеченських війнах (1994-1996 та 1999 роки). За кілька метрів на фото знову молоді обличчя: це моряки, які затонули на підводному човні "Курськ" у серпні 2000 року.
Курськ з його 400 тис. жителів є одним з "міст-героїв" РФ на згадку про велику битву, яка відбулася тут 1943 року. Місто розташоване всього в 120 км від кордону з Україною, і саме тут російське вторгнення мало видимі наслідки, пише Die Welt.
Так, 17 та 20 липня поблизу деяких прикордонних сіл падали снаряди. Місцеві мешканці зняли пожежі на відео.
"У цих селах всі одне одного знають і чутки розносяться дуже швидко, коли відбувається вибух або гине один із солдатів у цьому районі. Це все набагато ближче до нас географічно, тому люди більше переживають. Але й до цього звикаєш", – зізналася Вікторія .
42-річна хореограф Наталія Лопабуєва каже, що "бояться здебільшого люди похилого віку". Її мати живе в прикордонному місті Крупець, яке також зазнавало обстрілів і де, як кажуть, ночами регулярно можна побачити безпілотники.
Її 21-річна дочка не погоджується з нею, але для Наталії близькість конфлікту не привід сумніватися в законності російського вторгнення.
"Переважна думка тут така, що рано чи пізно Україна все одно напала б на нас. Що б ви зробили, якби танки стояли практично в вас на подвір'ї?" – заявила росіянка.
Вона додала, що в її танцювальних класах навчаються діти з Донбасу, батьки яких розповідають, нібито "Київ переслідує їх уже вісім років".
У провінції більшість росіян підтримують Кремль, що пояснюється постійним переглядом державного телебачення.
Дмитро, вчений-комп'ютерник років 40, заявив, що "очевидно" підтримує рішення президента РФ Володимира Путіна, навіть якщо це означає, що він втратив зв'язок зі своїм двоюрідним братом у Запоріжжі, який вважає Росію загарбниками, та з двоюрідним братом у Харкові.
Харків, друге за величиною місто України, вже кілька тижнів зазнає постійних бомбардувань з боку військ РФ. Однак ні Наталя, ні Дмитро не читають Telegram-каналів незалежних росЗМІ, які повідомляють про жертви авіаударів.
"Ой, Харків таке гарне місто… Коли ми туди приїжджаємо, для нас це трохи схоже на Європу", – каже Роман. Він виріс у часи, коли кордони тут існували лише на папері.
Він їздить на таксі через Бєлгород, місто в 150 км на південь від Курська і приблизно такого ж розміру. Це найважливіше російське місто поблизу кордону з Україною. На вулицях можна побачити машини з літерами Z чи V – символами підтримки російської армії.
Також є велика кількість гігантських червоних зірок і плакати з патріотичними гаслами, присвяченими перемозі 1945 року.
Місто є базою збройних сил Росії, тут розміщується ремонтний завод військової техніки. Своїм процвітанням місто завдячує насамперед металургійному заводу, що належить промисловцю Алішеру Усманову.
Починаючи з квітня в цьому районі сталося кілька вибухів – на складах боєприпасів та пального – та "підозрілих" польотів над містом, у тому числі двох, ймовірно, українських вертольотів Мі-24. З середини червня повідомлення про такі випадки почастішали: влада заявляла про загибель двох охоронців унаслідок мінометного обстрілу та одного мирного мешканця від артилерійського вогню в прикордонному селі.
А в ніч на 3 липня в Бєлгороді було зруйновано десяток багатоквартирних будинків, які згодом міська влада повністю знесла.
Будинок 53-річного далекобійника Сергія, що перебував у місці влучення боєголовки, був практично стертий з лиця землі. На щастя, він та його дружина Ольга в цей час перебували на дачі за містом.
Про те, що сталося, повідомила мати Сергія, яка в паніці зателефонувала з сусіднього будинку. За жорстокою іронією долі внаслідок теракту загинули п'ятеро людей, зокрема сім'я з України, яка приїхала в березні.
"Нас справді заскочило зненацька те, що Україна "бомбила" Бєлгород (на місці вибуху в Бєлгороді знайшли частини російського ЗРК "Панцир". – Ред.)", – сказав Сергій.
За його словами, російська ППО випустили три ракети, але четверта зруйнувала його будинок.
"Ми справді все втратили, з дому нічого не змогли зберегти, ні спогадів, ні документів. В одну секунду наше життя перевернулося", – поскаржилася Ольга.
Але, незважаючи на особисту драму, подружжя продовжує підтримувати вторгнення Росії.
"Звичайно, в Україні були загиблі, але без цієї "операції" Бєлгород був би в набагато більшій небезпеці, теракт був би вдесятеро гіршим", – заявив Сергій, який відслужив два роки в Німеччині.
За його власними заявами, парі заборонено в'їзд до України, оскільки 2016 року вони нібито возили на Донбас гуманітарну допомогу.
У будинку його сусіда електрика Юрія зруйновано лише дах та двері до підвалу. Він показав ділянку землі за своїм садом, куди впав снаряд.
"Я нікого не підтримую і нікого не засуджую, ні Путіна, ні Зеленського. Так воно і є. Що вдієш?" – сказав Юрій. Він говорить, що сумує за Радянським Союзом, показуючи свою футболку з написом "CCCP", і часом, проведеним з двоюрідними братами в Харкові, коли він міняв ковбасу на рибу.
Надя Росинська, молодий фотограф із Бєлгорода, в березні, не вагаючись, розпочала проєкт допомоги українським сім'ям з іншого боку кордону. За кілька тижнів вона зібрала солідну суму та створила команду добровольців. Будинок, який вона знімає, забитий продуктами, підгузками, гігієнічними серветками та ліками. Все вирушає до Харкова.
"Адже нам весь час твердять, що ми "братські народи". Гаразд, значить, я допомагаю своїм братам, ось так просто. Там дійсно страждають прості люди. Я не можу просто стояти й нічого не робити", – сказала вона.
У свою чергу таксист Роман, з яким поговорили журналісти, дивується: "Навіщо все це? За Донбас? Ви дійсно вважаєте, що нам потрібен Донбас, більше регіонів? По суті, тут більше ніхто не щасливий. Кажуть, що бомбардування принаймні відкрили деяким очі на те, що це реальність і що війна справді йде. А те, що нам "продають" по телевізору, – це просто нісенітниця".
Молода аптекар Юлія, яка живе в Санкт-Петербурзі та відвідує в Курську батьків, обурена "неподобством, якого не мало статися".
"Ми всі приймаємо антидепресанти. Життя в цих районах не зовсім райдужне, але тепер все стало ще гірше. Багато пригніченого гніву, ніхто не може зрозуміти, чому уряд вливає стільки грошей у це божевілля, хоча людям так погано", – каже вона.
У свою чергу активістка Надія повідомляє, що зараз люди жертвують менше, й інтерес до війни також знижується. Нещодавно політолог Аббас Галлямов, колишній довірена особа Путіна, писав, що є певна втома і відсутність інтересу до "спецоперації", хоча соціальні наслідки можуть викликати невдоволення.
Тим часом на вулиці Маяковського у Бєлгороді зібрався мітинг людей, які залишилися без житла після обстрілу.
"Ми чекали три тижні й відтоді живемо в готелі власним коштом. Обіцяють, що все відбудують, але поки що мер з нами не зв'язувався. І не було ні копійки компенсації. Нічого такого", – обурюється Сергій.
Як повідомляв OBOZREVATEL, результати недавнього опитування показали, що третина жителів Росії вірять у те, що Сонце обертається навколо Землі. Крім того, понад 20% вважають, що люди жили на планеті одночасно з динозаврами.
Тільки перевірена інформація в нас у Telegram-каналі Obozrevatel та у Viber. Не ведіться на фейки!