Україна може створити зброю стримування. Тоді Кремль двічі подумає, чи атакувати нас ракетами. Інтерв’ю з Харою

Країна-окупант Росія будує залізницю в Крим, вона проходитиме вздовж узбережжя Азовського моря, через Маріуполь, Бердянськ, Мелітополь та Джанкой. Адже без Керченського мосту тимчасово окупований півострів перетворюється на острів. Паромна переправа, що працює через раз, до уваги не береться.

Відео дня

Проте ця нова залізниця є законною ціллю для Сил оборони України, причому навіть більш досяжною, аніж Керченський міст.

За інформацією Міністерства цифрової трансформації, Україна змогла вдесятеро збільшити виробництво безпілотників дальністю 1000 кілометрів. Якщо це виробництво буде масштабоване, БПЛА де-факто перетворяться на зброю стримування, адже ворогу доведеться двічі подумати, перш ніж атакувати Україну ракетами – у відповідь він може отримати рій дронів уже на своїй території, що будуть спрямовані на критичні об’єкти. Таку думку в ексклюзивному інтерв'ю OBOZ.UA висловив експерт Центру оборонних стратегій Олександр Хара.

– Росія будує залізницю вздовж узбережжя Азовського моря. Вона має з’єднати Ростов-на-Дону з тимчасово окупованим Кримом та проходитиме через Маріуполь, Бердянськ та Мелітополь. Чи вважаєте ви, що сам факт такого будівництва свідчить про те, що Керченський міст вже не розглядається окупантами як надійний шлях постачання усього необхідного для свого кримського угруповання? Чи вважаєте ви, що цю залізницю можна знищити засобами, які наявні в Сил оборони?

– За інформацією Кирила Буданова, цю залізницю майже завершено. Зрозуміло, що Крим фактично є островом, якщо немає мосту. Адже в такому разі сполучення можливе лише через материкову Україну або паромну переправу. Паромна переправа в Керченській протоці працює навіть влітку не щодня, вже не кажучи про зимовий період.

Це обмежує можливості підтримки окупаційного контингенту в Криму, забезпечення життєдіяльності жителів півострова і найголовніше – пропускну спроможність, аби підтримувати угруповання сил і засобів на окупованій частині материкової України.

Тому зрозуміло, що вони переймаються цією проблемою. Логічно, чому вони почали будувати цю залізницю. Особливо на тлі того, що Сили оборони знищили великі десантні кораблі, які використовувалися як пороми, щоб перевозити техніку, боєприпаси, людей.

Завданням наших військових буде знищення цієї інфраструктури, щоб у противника не було можливості тримати в Криму окупаційний контингент, щоб врешті-решт він залишив півострів. А ми допоможемо їм у цьому, навіть відкриємо коридор через певний час.

Отже, це важлива подія для противника, але з тими засобами, які надають нам партнери, та ще й за умови, що українські Сили оборони просунуться трохи ближче до цієї залізниці, щоб діставати звичайними засобами, а не лише дорогими ракетами, її може бути знищено.

– Міністр цифрової трансформації Федоров заявив, що Україна вдесятеро збільшила виробництво БПЛА дальністю 1000 кілометрів. У цьому контексті хотіла б пригадати нещодавній випадок: безпілотники атакували завод "Шахедів" в Алабузі та НПЗ у Нижньокамську в Татарстані. Чи можна знищити цю нову залізницю, про яку йшлося вище, за допомогою безпілотників? Які ще можливості це дає Україні?

– Звісно, по окремих ділянках цієї залізниці, по вузлах можуть бути завдані удари дронами. Але така інфраструктура може бути відремонтована доволі швидко. Росіяни напевно вже мають певний запас комплектуючих та запчастин.

Але найголовніше – це кількість дронів. Українці продемонстрували винахідливість у тому, щоб фактично за допомогою комерційних технологій створювати потужну зброю, яку Росія, що має надзвичайно потужний оборонно-промисловий комплекс, не здатна зупиняти.

Тому найголовніше завдання – це масштабування. Якщо дронів дальністю на 1000 кілометрів та більше буде в достатній кількості, ми зможемо знищувати ключові об’єкти, пов’язані з військовою та критичною інфраструктурою Росії, що підтримує війну.

Наразі ми бачимо поодинокі атаки. Нам потрібно довести кількість дронів до такого рівня, щоб росіяни двічі подумали, чи потрібно завдавати ударів по якомусь українському місту, знищувати житловий будинок, якщо у відповідь цілий рій дронів полетить у Росію і знищить якийсь важливий об’єкт інфраструктури.

Отже, коли в нас буде достатня кількість дронів, це вже буде також і зброєю стримування. Поки що такої кількості в нас, звичайно, немає.

– У зведенні Генштабу йдеться, що російська окупаційна армія продовжує атакувати на сході й намагається прорвати нашу оборону. Проте ворог застосовує традиційні засоби ведення війни – велику кількість живої сили, артилерію тощо. Водночас Україна робить ставку на сучасні засоби ведення війни. За вашими оцінками, наскільки критичною є ситуація на фронті сьогодні, коли темпи допомоги від наших партнерів сповільнилися, а в окупантів немає проблем із кількістю застарілого озброєння та гарматного м'яса?

– Допоки триває війна, зрозуміло, що ми можемо десь відступати, десь наступати. Очевидно також, що є дисбаланс у ресурсах. Адже Росія, що керується принципом "бабы еще нарожают", має 142-мільйонне населення, Україна – 35-мільйонне.

Асиметрично можна відповідати лише із застосуванням високотехнологічних засобів, зокрема, дронів. Дійсно, ми самостійно виробляємо певні види озброєнь, але надзвичайно залежні від наших західних партнерів. Ми фактично вичерпали запас озброєнь, що залишався з радянських часів, вичерпали й український. І зараз потребуємо і снарядів, і систем озброєння від партнерів. Думаю, небезпека залишатиметься, допоки не завершиться ця війна.

Але позитив полягає у тому, що наші партнери усвідомили складність ситуації й свою відповідальність перед Україною. Найголовніше, що вони розуміють: ми знищуємо агресивний потенціал, який може бути спрямований проти них.

Ми бачили чеську ініціативу з постачання Україні боєприпасів. Вони досить швидко її реалізували, адже для чехів важливо, аби українці вижили, щоб у них були снаряди. При цьому байдуже, де саме їх купити.

Я б не сказав, що ситуація критична. Вона напружена. Очевидно, що росіяни намагатимуться прориватися, навіть там, де вони не дуже добре підготовлені. Вони готові покласти десять своїх нетренованих і неекіпірованих солдатів за двох добре підготовлених і екіпірованих українських солдатів. Вони не рахуються із втратами і використовують це як перевагу.