У Криму цього року буде пекло, а крихкому Керченському мосту загрожує землетрус. Інтерв’ю з Селезньовим

Через масштабні ефективні атаки українських Сил оборони країна-агресорка Росія була зушена вдатися до екстраординарних кроків. Системи ППО сконцентровані у Москві, а також навколо Керченського мосту, який залишився чи не єдиною сталою логістичною артерією, що з’єднує Росію з тимчасово окупованим Кримом. Попри те, що кремлівський диктатор Володимир Путін особисто наказав за будь-яку ціну забезпечити Крим пальним, це неможливо з обєктивних причин, і проблеми ворога на півострові будуть зростати.

Величезна небезпека для Керченського мосту пов’язана не лише із діями Сил оборони, але і з цією природних сил, адже ця споруда знаходиться у сейсмоактивному регіоні. Статистика масштабних землетрусів в акваторії Чорного моря свідчить про те, що щось подібне може статися вже найближчим часом.

Про це в ексклюзивному інтерв'ю OBOZ.UA розповів військовий експерт Владислав Селезньов.

– Через активні удари Сил оборони України по об’єктах на території Росії ворог сконцентрував найбільшу кількість засобів ППО у двох локаціях: Москва і Керченський міст. Чи припускаєте ви, що через це дуже велика частина військових об'єктів РФ фактично залишилася беззахисною перед нашими засобами ураження?

– Я думаю, що все ж таки нам треба дивитися на цю історію крізь призму певного дежавю, адже інформація від української розвідки, що ворог постійно перекидає на території РФ, Москви та Московського регіону додаткові системи ППО, не є новиною. Цей процес триває досить довго. Те саме відбувається і щодо тимчасово окупованого Кримського півострова з акцентом, у першу чергу, на Керченський міст. Як відомо, споруду Керченського мосту захищає щонайменше дві бригади ППО. Один підрозділ розташований на Керченському півострові, інший на півострові Тамань.

Отже, вони докладають чимало зусиль і ресурсів, аби захистити регіони Російської Федерації, а також тимчасово окуповані території України від впливу українських дронів та ракет.

Днями президент Путін під час наради щодо забезпечення пальним різних російських регіонів зазначив, що перше, на чому буде концентруватися російський уряд, щоб вирішити цю проблему – це збільшення кількості систем ППО. Здавалось би, де тут логіка? Немає пального, а Путін веде мову про створення потужної системи протиповітряної оборони. Але ж ні.

Російський диктатор розуміє, що без достатньої кількості ППО Росія, включаючи найважливіші для Путіна регіони, буде вразлива до впливу українських дронів та ракет. За таких умов та ситуація, яку ми зараз спостерігаємо в районі Керченського мосту, є дуже симптоматичною. Ворог розуміє, що його об’єкти надзвичайно вразливі через те, що ми системно нищимо логістичний транспорт ворожої армії, який рухається трасою Р-280, через те, що ми постійно руйнуємо елементи залізничної інфраструктури, залізничні мости через річки та канали тощо – тобто все те, що ворог буде змушений відновлювати протягом досить тривалого часу.

Потужні підрозділи, які займаються ремонтом та відновленням, у ворога є, але через те, що ми діємо й далі, він розуміє, що для нього дедалі більше зростає значення Керченського мосту, адже залізничні траси і пороми, які здійснювали перевезення Керченською протокою, зруйновані і потребують тривалого ремонту. Жодного залізничного порому не залишилося, з п’яти автомобільних поромів на ходу залишилося всього два. Згідно з найбільш обнадійливими оцінками, перший залізничний пором у росіян може з'явитися не раніше початку вересня. Тобто зараз використання залізничного паромного сполучення через Керченську протоку паралізоване.

Через те, що Керченський міст є вразливим і має певні вади завдяки попереднім атакам українських Сил оборони, росіяни не наважуються перевозити ним ешелони із вибухонебезпечними речовинами й нафтопродукти.

Так само, через Керченський міст не пропускається великогабаритна техніка, вантажівки, а лише легкові автівки, за виключенням електричок, автобуси й певна група логістичного транспорту, але невеликої вантажопідйомності. Це все, що дозволяють переміщувати через Керченську протоку. Причому, на цей трафік накладається ще й трафік туристичний, бо охочі відпочити на території тимчасово окупованого Криму також є. Таким чином, трафік чималий.

За таких умов ворог розуміє, що його логістика вразлива через те, що єдине стале сполучення, яке зараз існує між Росією і Кримом – це сполучення через Керченський міст. Тому ворог докладає зусиль не лише у частині посилення ППО, а й створення споруд, які мали б захищати опори Керченського мосту від українських дронів – чи то надводних, чи то підводних.

Учора (28 червня. – Ред.) Путін проводив екстрену нараду і поставив завдання забезпечити Крим паливно-мастильними матеріалами, використовуючи суходіл і море. Що ворог буде використовувати для здійснення таких перевезень, мені достеменно невідомо, тому що будь-який танкер, який стоїть у відповідному місці, надзвичайно вразливий. Тим більше, що термінал у Феодосії, який може приймати танкери й завантажувати паливно-мастильні матеріали, серйозно пошкоджений внаслідок серії атак українських Сил оборони. Заводити танкери в бухту Севастополя так само вкрай небезпечно, адже де-факто у північно-західній частині моря українські Військово-морські сили мають тотальне панування. Тому ці танкери можуть стати чудовою ціллю для українських дронів, й жодні російські бойові кораблі тут навряд чи допоможуть.

У будь-якому разі, ми маємо розуміти, що зараз боротьба за Крим перетворилася, у першу чергу, на боротьбу за контроль над логістичними маршрутами. Українська армія демонструє вражаючі результати, щоразу знищуючи будь-які намагання ворога налагодити стійку та безперервну логістику.

– Не лише військові, а й навіть геологи наголошують на вразливості Керченського мосту, передусім, через те, що ця споруда розташована у сейсмоактивній зоні. Кожен землетрус, навіть невеликий, має руйнівну дію на опори мосту, тому, за прогнозами вчених, рано чи пізно ця конструкція впаде щонайменше із природних причин, вже не кажучи про удари українськими дронами і ракетами. На вашу думку, коли у той чи інший спосіб мосту не стане, чи означатиме це перетворення Криму на острів?

– Так історично склалося, що ваш візаві колись мріяв стати викладачем географії. Тому цей кейс, зокрема, процеси, пов'язані з сейсмоактивністю у районі Кримського півострова, я дослуджував більше, аніж мої однолітки.

Проблема Кримського півострова полягає у тому, що він розташований у сейсмонебезпечному регіоні. Буквально минулого тижня відбулась серія підземних поштовхів. Із певною періодичністю у цьому регіоні відбувається фатальний землетрус. Достатньо згадати величезний землетрус 1927 року, який зруйнував чимало будинків на південному узбережжі Криму.

Чимало відомих сейсмологів повідомляють про те, що останнім часом ризики зростають, і за лічені роки у цьому регіоні може статися потужний землетрус. Згадаємо хоча б масштабний землетрус, який стався на 250-300 кілометрів на південь від території Туреччини. Тобто, ви абсолютно праві. Цей регіон є дуже небезпечним для такої хиткої споруди, як Керченський міст.

Тим більше, що він будувався на так званих плавинах, тобто нестабільних ґрунтах, які так само створюють певні проблеми для його функціонування. Я думаю, що, в першу чергу, з цим пов'язано намагання ворога не навантажувати максимально Керченський міст, тобто уникати проходження мостом величезних військових та інших ешелонів, бо одномоментне навантаження цієї споруди вагою до 50 тисяч тонн може призвести до руйнування всього моста.

Як тільки ворог втратить можливість використовувати Керченський міст, він опиниться в ситуації абсолютного транспортного колапсу, бо поромне сполучення не працює. Військово-транспортне сполученнях існує, але обсяги перевезення там не дозволяють повноцінно забезпечувати потреби не лише російського угрупування на території Криму, але й тих російських військовослужбовців, які частково перебувають на території Херсонської та Запорізької областей.

Використання будь-яких кораблів, які могли б заходити в акваторію Чорного моря й доставляти вантажі до відповідних місць базування чи пунктів призначення на території Кримського півострова – також дуже небезпечна історія, бо українські ембаки працюють, рівно як і інші формати та варіанти застосування дронових систем, наприклад, того ж підрозділу активних дій. Тому де-факто ворог опиняється у пастці.

Наразі у ворога немає рішення, яке б дозволило максимально захистити автотрасу Р-280, що пролягає від Таганрога до Мелітополя, адже не вистачає відповідної кількості ресурсів, зокрема засобів ППО, а інші варіанти не є дієвими. Ми буквально випалюємо нашими "Хорнетами" всю військову техніку, техніку логістичного руху, яка намагається забезпечувати логістику як на півдні Запорізької і Херсонської областей, так і на території Кримського півострова.

Єдине, від чого я застерігаю – не варто чекати, що вже завтра все це впаде, росіяни піднімуть лапки догори і скажуть: ми не можемо далі тягнути на собі Крим, він для нас як валіза без ручки, важко нести, шкода кинути, давайте про щось домовлятися. Цей процес довготривалий. Як сказав речник ВМС, пан Плетенчук, варіант, пов'язаний з деокупацією Криму – це військова операція стратегічного рівня, яка пролонгована у часі. Тривалий час до того українська армія відслідковувала, розвідувала військові об'єкти, системи ППО в Криму і їх руйнувала. Їм на заміну ворог завозив додаткові системи, і ми їх так само нищили.

Зараз ситуація для нас певною мірою є сприятливою, бо чимало ресурсів нам вдалося знищити, і ворог не встигає адекватно реагувати на виклики через певний брак ресурсів. Але це не означає, що завтра ворог не збере додаткові засоби з інших регіонів РФ, аби посилити цей безумовно пріоритетний для себе район чи ділянку фронту.

Фронт наразі достатньо активний, яскравим свідченням цього є зведення українського Генштабу ЗСУ. Думаю, що не лише через погоду, яка цими днями панує у Криму, а й через активність українських Сил оборони можна ствердно зазначати, що в Криму цього року буде пекельно. Мої інсайди з Криму та Севастополя кажуть про те, що в ворога є серйозні проблеми. Перш за все, для звичайних мешканців.

Окупаційна влада, яка відповідно до міжнародних конвенцій має опікуватися питаннями сталого забезпечення населення на окупованих територіях, цього зробити неспроможна через брак можливостей і ресурсів.