Відео дня
В Міноборони прокоментували закупівлю 80-річних мін: ЗМІ вказали, про що змовчали посадовці
Після появи інформації щодо закупівлі Агенцією оборонних закупівель Міноборони України протитанкових мін M6A2 часів Другої світової війни, з'явився офіційний коментар відомства, в якому розкрито деякі деталі цього процесу.
Але, як зауважило видання Defence Express, посадовці забули уточнити деякі вкрай важливі деталі.
Зокрема, Агенція вказує, що контракт на закупівлю цих мін укладений без фінансових зобов'язань і розрахунок за M6A2 відбудується лише "за умов успішного проходження технічної інспекції всіх виробів, включно з полігонними випробуваннями".
Зазначено, що ці міни фактично заброньовані за Україною, але їх закупівля залежить від "позитивного висновку інспекції всіх виробів за участі кінцевого споживача (представників Генерального Штабу ЗСУ), включно з проведенням полігонних випробувань партії кожних років виробництва".
Водночас на тлі розголосу Defense Express з власних джерел стало відомо дві вкрай важливі деталі. Про які забули в Агенції. Перша, це те, що ці самі міни з цього самого складу в одній з країн НАТО раніше пропонувались Україні за ціною 250 євро за одиницю. Але тоді ця пропозиція не розглядалась, бо така ціна за 80-річні міни була визнана зависокою.
Водночас як тільки постачальник змінився, а ціна злетіла до 600 євро за одиницю на ті самі міни, в Агенції оборонних закупівель Міноборони не лише зацікавились, а й почали захищати цей контракт апелюючи до критичної потреби українського війська у протитанкових мінах по всій лінії фронту.
Особливо в умовах, коли, як повідомляє сама Агенція, існує можливість бронювати озброєння "без фінансових зобов'язань". І якщо це можливо без жодного авансу, то чому тоді б не забронювати запаси новіших мін, або взагалі виробництво абсолютно нових.
Більше того, апеляція до потреби у протитанкових мінах тут не працює, бо M6A2, яку хоче закупити Агенція, не є протитанковою міною по суті. Вона не може розірвати гусеничну стрічку, що було доведено на практиці під час Другої світової війни. У ній просто мало вибухівки, навіть виводячи за дужки питання, як вона має працювати після 80 років зберігання. Саме тому на виробництві ці міни були замінені на вдвічі потужніші M15 із 10 кг вибухової речовини.
Друга деталь, яка стала відома, але була "забута" Агенцією оборонних закупівель, це те, що посередник, який й продає ці протитанкові міни, висунув дуже обмежені часові межі такої інспекції - три дні. При цьому кількість інспекторів також обмежена лише трьома особами. Тому є цілком логічне питання, як три особи за три дні можуть перевірити далеко не одну, не десять, не сотні та навіть не кілька тисяч протитанкових мін.
Але можливою підказкою є те, що сама Агенція зазначила, що полігонні випробування мають пройти "партії кожних років виробництва". А доступні джерела вказують, що їх виробляли або з осені 1943 (до стандартизації під тимчасовою назвою Т-6Е1), або з травня 1944 по травень 1945 року, бо їх "зняли з конвеєра" через низьку ефективність.
І залишається сподіватися й на те, що із загального об'єму для перевірки не буде відібрано умовні дві міни за 1944 та 1945 рік. Та загалом на те, що в Агенції оборонних закупівель не підуть на такі доволі дивні вимоги з боку посередника.
І зрештою питання навіть не в тому, чи потрібні такі міни, бо можна бути впевненим, що українські сапери знайдуть їм використання на полі бою. Але ціна має бути відповідна ризикам поводження із 80-річною вибухівкою, гарантійні строки експлуатації якої вибігли 20 років тому за радянськими та 45 років тому за американськими нормативами. І якщо вже виступати їх "утилізатором", то хоч не за ціною, яка майже відповідає вартості нової, точно працюючої та точно протитанкової міні.