Влітку апогею не вийшло, а восени шансів ще менше: небезпеку нового наступу РФ оцінив військовий експерт Мельник

У вересні російська окупаційна армія може піти на нову хвилю активізації бойових дій, однак її масштаб і результативність виглядають сумнівними. Попри заявлені вищим військово-політичним керівництвом Росії наміри продовжувати війну й відсутність готовності до перемир’я, російські війська стикаються з обмеженнями своїх можливостей. Так, під час літньої кампанії, коли мав бути апогей наступу, темпи просування ворога суттєво знизилися. Це свідчить не лише про виснаження ресурсів, а й про прорахунки командування.

Глава Кремля Володимир Путін поїхав до Китаю з надією досягти кількох цілей, головна із яких – зміцнення антизахідної коаліції. Водночас інтерес Пекіна полягає в тому, щоб Росія не програла, але й не допустити поразки України, тому він навряд чи піде на радикальне посилення підтримки Москви. Щодо України, то важливим фактором залишається власна оборонна спроможність. Попри демонстративні успіхи з новими зразками озброєння, головною проблемою є масштабування виробництва.

Таку думку в ексклюзивному інтерв'ю OBOZ.UA висловив співдиректор програм зовнішньої політики, координатор міжнародних проєктів Центру Разумкова, військовий експерт Олексій Мельник.

– Чи могли б ви поділитися своїми оцінками й прогнозами щодо подальших дій російської окупаційної армії, виходячи з її наявних ресурсів? Зокрема, яким може бути прогноз на найближчий місяць чи півтора, тобто до початку сезону похолодання й дощів? У мережі вже озвучують припущення, що ворог може планувати масштабний наступ на нові ділянки фронту, в напрямку Сіверська. Чи вважаєте ви, що сьогодні в окупаційної армії є достатній ресурс для того, щоб піти далі у широкий і активний наступ?

– Свої наміри противник озвучив доволі чітко як на політичному рівні – про що свідчать останні заяви Лаврова, його роз'яснення, як Росія бачить завершення війни або радше продовження війни, – так і на військовому рівні. Буквально кілька днів тому начальник російського генерального штабу Герасимов також чітко сказав, що бійці мають далі воювати. Жодного налаштування на перемир'я, нічого подібного у планах російського військового командування немає. Тому щодо намірів противника – тут все абсолютно чітко і зрозуміло.

Водночас питання щодо можливостей є менш визначеним. Якщо підбивати підсумки найбільш активної фази літньої наступальної кампанії противника, наприклад, на основі даних DeepState, який є одним із надійних джерел, то темпи наступу в серпні, коли мав би бути апогей активності противника, знизилися приблизно на 20%.

У Росії наводять різні причини, зокрема називають ротацію, але з погляду оперативного планування це свідчить радше про промахи російського командування, адже всі ці процеси мали б відбуватися для того, щоб нарощувати темп і перетворити його на суттєвий оперативний прорив.

Також, якщо посилатися на DeepState, то вони припускають, що, можливо, буде ще одна хвиля суттєвої активізації в вересні. Але тут вже, як ви зазначили у своєму питанні, може втрутитися погодний фактор. Тобто ймовірність того, що Росія, яка провела ротацію і щось накопичила, досягне якихось якісних стратегічних змін на лінії фронту, є доволі низькою.

– Путін поїхав до Китаю. Візит дуже тривалий – аж на чотири дні. Чи не вважаєте ви, що однією з головних причин його поїздки до Сі Цзіньпіна є потреба у матеріальних ресурсах? Якщо так, чи припускаєте, що Китай може змінити свою роль у підтримці Росії, активізуватися? Що саме міг би Китай надати Росії?

– Звичайно, такі візити мають кілька цілей. Якщо ми говоримо про те, якою є основна ціль Путіна, яку він намагається досягти цим візитом, то це спроба зміцнити антизахідну, антиамериканську коаліцію. Це, вочевидь, є не тільки його ціллю, але також певною мірою збігається з інтересами не лише Китаю, але, на жаль, Індії. Це є наслідком проблем американської зовнішньої політики. Сполучені Штати, держава, яка вважалася оплотом демократії, найголовнішим союзником України, на жаль, своїми діями зараз підіграє антиамериканській коаліції.

Чи може Путін щось нового досягти від Сі Цзіньпіна? Навряд чи, тому що є певні тенденції, які важко змінити навіть на зустрічі лідерів держав. Попри всі обітниці у вічній дружбі і партнерстві, тенденції для Росії не дуже сприятливі, якщо говорити про двосторонній товарообіг з Китаєм.

Що нового він може досягти через особисті контакти? Важко сказати, але, найімовірніше, нічого проривного там не буде. Роль Китаю також на сьогодні чітко зрозуміла і окреслена. Його зацікавленість полягає в тому, щоб Росія не програла. Але він також не хоче поразки України. Десь у цих рамках Китай буде й надалі балансувати. Тому не варто очікувати якихось надто неприємних сюрпризів для України за підсумками цього візиту.

– Останнє запитання – щодо підсилення можливостей української армії. Ми бачили дуже ефектні кадри запуску ракет "Фламінго". Відомо, що не лише ця ракета з'явилася на озброєнні ЗСУ, є й інші вітчизняні розробки. Ще один цікавий факт: соцопитування, яке проводилося пів року тому, показало, що третина чоловіків, які не мають броні й не служили, готові мобілізуватися. Як ви вважаєте, чи можливий певний позитивний прорив у плані можливостей української армії, якщо ми говоримо про період до кінця поточного року?

– Ви зараз зачепили найбільш актуальне питання. Чи то ми говоримо про перспективи подальшого перебігу війни, її завершення, чи говоримо про гарантії безпеки, яким зараз дуже багато приділяється уваги, ключовим елементом у цьому є оборонні спроможності України. Це не лише якість, кількість озброєння і навіть особового складу. Це значно ширше. Це в тому числі управління, економіка України.

Так, нам всім приємно подивитися кадри, як одночасно злітають три ракети "Фламінго". Але, на жаль, вже неодноразово були дуже гучні анонси проривних розробок української зброї, а після цього поставала проблема масштабування цього озброєння. Так, можна зробити один-десять зразків, але якщо це не поставити на потік так, як робить наш ворог, наприклад, із "Шахедами", тоді ефект від цього радше піар, але значного військового ефекту від цього не буде.

Ще одна новина про німецьку компанію Rheinmetall. Вони побудували на території Німеччини завод, який розпочав роботу і нарощує у рази виробництво снарядів, які будуть постачатися як Бундесверу, так і в армію України. Керівник цього підприємства каже: 7-8 місяців тому ми ухвалили рішення, завод запрацював. А в Україні ще нічого не зрушило з місця. Коли раз за разом ми отримуємо такі ложки дьогтю в цю бочку медово-позитивних новин, постають сумніви, чи варто радіти, коли нам показують "Фламінго".

Щодо цих соціологічних даних, то я їх, на жаль, не бачив. Їх треба уважно проаналізувати. Зазвичай найбільшу готовність продовжувати воювати демонструють ті, хто далеко не лише від лінії бойового зіткнення, а й від перспективи там опинитися. Не можу сказати, чи це є свідченням переміни настроїв, тому що проблема мобілізації, на мій погляд, нікуди не ділася.