"Вони дуже бояться, що їх рано чи пізно знайдуть": звільнений із полону журналіст Хилюк розповів про ставлення росіян

Росіяни жорстоко поводяться не лише з українськими військовополоненими, але й з цивільними бранцями. Їх ворог бʼє, позбавляє їжі за будь-які "порушення", піддає знущанням та навіть водить на фейкові розстріли. При цьому самі громадяни країни-агресорки РФ дуже бояться українців.

Про це розповів звільнений із полону журналіст УНІАН Дмитро Хилюк. Він зазначив, що українці здебільшого не мали змоги запам’ятати, як виглядали їхні тюремники, адже ті в більшості випадків ходили у балаклавах.

"Вони дуже бояться, що їх рано чи пізно знайдуть, тому ховають обличчя. Вони дуже, дуже бояться українців. У Новозибкові на камеру, в якій було 3-4 особи, приходило десять охоронців. Іноді з собаками приходили. Навіть роздавати їсти приходили з собакою – хоча двері не відкривали, а лише так звану кормушку – віконечко у дверях", – сказав Хилюк.

Журналіст розповів про початок полону

Росіяни схопили Хилюка 3 березня 2022-го року разом із батьком на Київщині. Їх та інших цивільних пограбували та спершу тримали неподалік від місця захоплення.

"Нас туди буквально приволокли. Вже на території щільно зав’язали очі, зв’язали руки, багатьом навіть ноги і кинули в якесь приміщення без вікон, без світла. Там, у повній темряві, ми лежали на підлозі три дні. Один раз на добу виводили в туалет. Причому, хлопців, які були молодші і міцніші, боялися, тому їх не водили… Також один раз на день давали попити. І за три дні дали один маленький шматочок вафлі.

Батька, до речі, водили на фейковий розстріл. Він розповідав, що наставили на нього автомат і кажуть, мовляв, пиши записку додому, ми тебе зараз застрелимо. Він злякався, що справді розстріляють його, написав записку мамі і мені… Але окупанти знущались. Розуміли, що перед ними літня людина (батькові на той час було вже 74 роки), проте не зупинялись. Тобто навіть поважний вік для них – не аргумент", – розповів колишній бранець РФ.

Українців ворог днями тримав лежачи на землі зі зв’язаними руками і зав’язаними очима. Декого росіяни тягали на "допити", одному хлопцеві побили молотком пальці за те, що в його телефоні знайшли кадри російського блокпосту.

Годували цивільних полонених дуже рідко – давали один сухпай на шість осіб на добу. Причому він був уже прострочений, зіпсований. Також майже не давали води.

"Кожен раз, коли нас перевозили, казали: "Вас перевірять і відпустять". Мовляв, якщо ви не якийсь коригувальник, то підете додому. Тобто, кожного разу брехали. Вони просто набирали людей для обміну, для шантажу.

Крім того, вони перед нами ходили героями, казали, що Зеленський втік до Польщі, що в Києві вже російське телебачення… Ми не вірили у цю маячню", – каже журналіст.

Із Київщини росіяни вивезли цивільних у Білорусь. Тоді ж до них приєдналися перші військовополонені – українські військові, які нарвались на російські диверсійні групи.

СІЗО №2 у місті Новозибков Брянської області

Саме в цьому місці спершу тримали Дмитра Хилюка та інших полонених із Київщини. Тут росіяни були дуже жорстокі та сильно били українців.

"Тут при так званій прийомці нас дуже сильно били. На всьому "шляху" – від автозака до оформлення документів – гатили дубинками, руками, кидали об землю, травили собаками. А ти у цей час із зав’язаними очима, зв’язаними руками…

Мене там їхній пес за живіт вкусив, попри те, що на мені була товста куртка і ще мій, домашній одяг. Той пес прокусив цю куртку, светра, футболку і термобілизну. Рана була не глибока, але крові багато. Далі був медогляд. І я ще не знав, куди попав, тому думав, можливо, оглянуть цю рану, наліплять щось, чи забинтують. Але вони на це навіть не зважили. На щастя, все загоїлось саме", – розповів чоловік.

Всі особисті речі, серед яких були й документи та прикраси з дорогоцінних металів, росіяни у бранців відібрали.

За словами Дмитра, в цьому СІЗО цивільним дуже сильних побоїв завдавали рідко. Зазвичай, на допитах і, в основному, сильно били військових, особливо морських піхотинців, десантників, снайперів.

"Там били. Били на так званих перевірках. Ти вибігаєш в коридор, повертаєшся спиною, обличчям до стіни, ноги – розставлені, руки – над головою, а долоні вивернуті назовні, і називаєш своє прізвище… І саме в цей момент тебе могли вдарити дубинкою, палицею.

Могли змушувати людей повзати по підлозі, падати один на одного – на кучу, обливали водою… Усіляко принижували і знущалися. Щодня змушували співати російський гімн, російські пісні", – згадує журналіст.

Тюрма Пакіно у Володимирській області РФ

Сюди Хилюка привезли у травні 2023 року. Якщо у Новозибкові майже всі тюремники ходили в балаклавах, то тут у них були вже 100% працівників.

Дмитро згадує, що тут їх уже майже не били – "гнули" матюки, давали мало часу на те, щоб помитися, але не так, як у Новозибкові. Камери у Пакіно були переповнені – у його, розрахованій на шість осіб, було 15.

"Забрали стару зеківську форму, в якій ми прибули, дали таку саму нову, і позакидали в камери... В цілому, тут ставились не так жорстоко. Траплялося, що били, але, в основному, військових. Мене не били. Штурхали, роздавали копняки постійно, але вважали, що це як таке собі приниження.

Гімн російський ми тут вже не співали, але на прогулянковому дворику вони нас задовбували: "Співай "Катюшу"!", "Співай "Смуглянку"!", співай ще якусь радянську і пострадянську попсу", – розповів звільнений із полону.

Працювати українцям не дозволяли, хоча вони самі просили про це, аби не збожеволіти.

"Наші просились хоч на якусь роботу, щоб не втрачати глузду в цьому постійному сидінні. Приміром, мити посуд, чистити картоплю, прибирати. Але нам сказали: "Вам працювати не можна". Вони нас дуже боялися просто так. Для того, щоб випустити масу людей на якісь роботи, треба було посилювати охорону", – каже Хилюк.

Карали українців позбавленням їжі. Причиною для цього могло стати будь-що – недостатньо низько перед ними схилився, хтось присів на ліжко, тобто будь-яка поведінка, яка видавалася росіянам дуже свавільною чи зухвалою.

Як повідомляв OBOZ.UA, у рамках обміну полоненими між Росією та Україною 24 серпня додому повернувся український журналіст Дмитро Хилюк. Росіяни захопили його у заручники ще у березні 2022 року, викравши з подвір'я власного будинку. Офіційно Росія утримування Хилюка не підтверджувала, неофіційні ж дані щодо місця утримання журналіста Україна отримала лише улітку минулого року.

Лише перевірена інформація у нас у Telegram-каналі OBOZ.UA і Viber. Не ведіться на фейки!