Ворог просувається по всьому фронту, яку стратегію має Генштаб: інтерв’ю з майором Гетьманом

Кадрові зміни у Генеральному штабі ЗСУ апріорі не могли позначитися на ситуації на фронті усього за кілька днів після приходу нової команди. Раніше на адаптацію могли піти місяці, наразі ж, у ситуації повномасштабної війни, бойовим генералам, що прийшли в ГШ, знадобиться принаймні місяць. Втім, як і за головкома Залужного, так і за головкома Сирського поточне завдання української армії залишається незмінним: тримати оборону.

Російська окупаційна армія просувається по всій ділянці фронту й атакує, зростає небезпека для прифронтових населених пунктів. А тому саме ефективна оборона, а не окремі персоналії у Генштабі, є сьогодні найважливішою. Таку думку в ексклюзивному інтерв'ю OBOZ.UA висловив ветеран російсько-української війни, майор запасу ЗСУ Олексій Гетьман.

– За вашими оцінками, на що здатна нова команда, яка прийшла у Генеральний штаб ЗСУ? Вже озвучено список осіб, які увійшли до оновленого ГШ.

– Майже всі вони – генерали з бойовим досвідом. Є питання лише до однієї людини, до того, кого призначили командувачем Територіальної оборони (Ігоря Плахути. – Ред.), він начебто під час Революції Гідності був по той бік Майдану, хоча кримінальних справ проти цієї людини не було. А втім, питання до нього є. Тому хотілося б, щоби ця людина, принаймні в перший час, стала більш публічною і розповідала, яка роль у нього була на Майдані десять років тому і якою була його роль на початку повномасштабного вторгнення. Адже майже ніхто не знає, у яких саме бойових діях він брав участь і що саме робив.

Я не думаю, що ця людина є ворогом. Але якщо є питання, на які суспільство хоче почути відповіді, то цілком нормально на них відповісти. Бо мовчання може призвести до того, що люди самі зроблять певні висновки, і вони можуть бути недобрі.

Всі ж решта – це бойові генерали. Для кожного з них це підвищення по сходах армійської кар’єри. І вони дуже хочуть довести всім нам і, можливо, насамперед собі, що вони є гідними обіймати ці посади, що вони принаймні працюватимуть не гірше, ніж ті, хто був до них.

Тому будь-яка поразка Збройних сил на полі бою під їхнім командуванням – це поразка всіх нас, усіх українців. Так само, як перемога на полі бою – це наша спільна перемога. Тому, звісно, ми будемо бажати собі не поразок, а лише перемог.

А як воно буде? Дайте їм хоча б декілька тижнів, щоби вони встигли хоча б справи прийняти. Бо не може такого бути, щоби сьогодні людина обійняла якусь посаду, а вже завтра починає вчиняти якісь рухи. У правилах ЗСУ прописано, що на опанування посади людині дається час, і тільки після цього до неї можуть бути якісь питання чи вимоги.

Авжеж термін на опанування посади, який був до вторгнення, наразі скоротився, але все одно він є. Раніше він становив пів року. Я розумію, що зараз у нас такого часу немає. Але дайте хоча б місяць.

– Чи вважаєте ви, що і через кадрові зміни, і через поточні проблеми з військовою допомогою Україні керівництво нашої країни могло ухвалити рішення про перехід на нову стратегію у протистоянні з Росією?

– Яка нова стратегія? Поки що після наших наступальних дій влітку, які вже закінчилися (погано чи добре – це окреме питання), зараз ми маємо тримати оборону, бо ворог просувається по всій ділянці фронту й веде бойові дії, десь більш, десь менш активні. Що сталося нового? Ми наступали і раптом перейшли до оборони? Давайте підтримувати нову команду, але підтримувати професійно.

Ми тримали оборону два тижні тому, і сьогодні ми так само її тримаємо. Яка нова стратегія? Нова команда ще не прийняла справи, тому їхні дії ще не змогли суттєво вплинути на події на полі бою. Армія – це інерційна система, вона не може суттєво змінитися за один день.

– Власне, я мала на увазі не сьогоднішні і не завтрашні зміни на полі бою, а ті, які можуть відбутися, скажімо, найближчими місяцями.

– Позитивні для нас зміни можуть відбутися тільки в тому разі, якщо ми отримаємо необхідну кількість зброї, снарядів і всього, що необхідно для ведення бойових дій. Зокрема, людський ресурс. У нас не вистачає людей, у нас не повністю укомплектовані бригади, які ведуть бойові дії. Їх треба поповнювати і створювати нові бригади. Якщо цього не буде, то про жодні успіхи говорити не можна.

Не може людина навіть рівня Юлія Цезаря чи Наполеона досягти успіху на полі бою, якщо в неї немає війська, а у війська немає зброї в необхідній кількості.

– Отже, наразі головне завдання Сил оборони – саме тримати оборону.

– Так, і це завдання не змінилося за останні щонайменше 3-4 місяці. Ворог анонсував наступальні дії взимку. Він почав це робити хай не безпосередньо з Авдіївки, але, як приклад, 10 жовтня минулого року росіяни почали активні наступальні дії із залученням великої кількості живої сили та техніки саме під Авдіївкою й взагалі по всіх напрямках фронту. Куп’янсько-Лиманський напрямок, Мар’їнський, Бахмутський.

Ми мали перейти в оборону, щоби стримати ворога. До речі, президент Зеленський казав про те, що нам треба будувати укріплення, було дано розпорядження інженерним військам. Бо одні й ті самі люди не можуть вдень воювати, а вночі рити траншеї. Президент також казав, що треба посилювати укріплення на північному кордоні, бо є ймовірність, що росіяни можуть спробувати атакувати нас із півночі – Сумську, Чернігівську та Київську області.

– Як ви оцінюєте поточні загрози, наприклад, для великих міст – Харкова, Києва тощо?

– Загрози посилилися. Росіяни заявляли, що будуть активізувати бойові дії, посилювати ракетні обстріли Харкова та прифронтових міст. У такий спосіб ворог планує тиснути на наше військово-політичне керівництво та на цивільне населення, що він і робить.