Якщо йдеться про конфлікт із Трампом, на нього треба йти, бо Путін виграє. Інтерв'ю з Фейгіним

Дії Дональда Трампа на посаді президента США можуть призвести до повного занепаду західної цивілізації. Чи може Трамп піти далі й ухвалити рішення щодо надання військової допомоги російській армії? Це навряд чи можливо. Але він може відмовити у допомозі Україні, і це стане по суті підтримкою Кремля у цій війні.

Відео дня

На сьогодні путінський режим серйозно виграє завдяки підтримці президента США. Ба більше, ця підтримка дозволяє агресору збільшувати свої апетити й поширювати їх уже на країни Європи. У цій ситуації не виключено, що Путін може актуалізувати свою вимогу щодо скорочення НАТО до кордонів 1997 року. Тоді Альянс має залишити половина європейських країн. Де-факто, це буде запрошенням до вторгнення. Як потрібно діяти Україні? Не погоджуватись на подібну політику США. Якщо йтиметься про конфлікт із Трампом, на нього треба піти, щоб активізувати американський істеблішмент до активніших дій.

Таку думку в ексклюзивному інтерв'ю OBOZ.UA висловив російський правозахисник Марк Фейгін.

– Схоже, ми опинилися у новій реальності. Заяви та позиція Трампа щодо Росії фактично перевернули все з ніг на голову, всі наші очікування та прогнози. Чи вважаєте ви, що сьогодні режим Путіна завдяки цій публічній підтримці Трампа фактично посилився?

– Безперечно, виграш Путіна очевидний. Наприклад, є локальні проблеми, які він вирішив, – з ізоляцією. Але це далеко ще не все. Тому що дипломатична ізоляція – це не питання, яке вирішувало для нього проблему війни та миру. І це найменше, що вони отримали як презент. Вони здобули ще й міжнародну підтримку.

Тому що по-іншому розцінювати ініціативу адміністрації США в ООН із цими резолюціями, з проєктом України та Брюсселя – це вже крок не просто у бік спілкування телефоном. Це вже фактично констатація нової реальності, де Росію не вважають агресором. Звичайно, це не означає, що насправді не сприймають, але вони публічно ведуть із цим гру. Тобто протягом трьох років була одна позиція, а тепер вона дуже обережно пом'якшується, якщо не сказати, що стає солідарною. Поки що до цього не дійшло, і я думаю, що не дійде.

Часто обговорюють, наскільки вистачить ресурсу режиму Путіна – економічного ресурсу, військового, ВПК тощо. Але в умовах, коли головний союзник України змінює позицію – а ми ще не знаємо, де кінцева точка змін, – виходить, що посилюється мотивація Путіна, його влади, його армії продовжувати війну. "От, кінець уже близький, ми вже відірвали головного військового союзника від України" – і мотивує це. Солдати в окопах думають: "Ну ось, скоро мир, бо ми переможемо, капітуляція України близька".

Я вже не говорю про питання визнання Путіна воєнним злочинцем, що теж деформується. Можливо, Міжнародний кримінальний суд показав себе не з кращого боку, це інше питання. Але в цих умовах у Путіна проблем стає явно менше.

Влада, яка мучилася, думала про те, скільки ця війна ще триватиме, скільки санкцій, тепер консолідується навколо Путіна. Значить, він мав рацію, три роки потерпіли, а тепер із нас знімуть санкції. Значить, не треба Путіна міняти, не треба жодних претензій, не треба на нього нарікати.

Ця політична й навіть психологічна зміна дуже впливає. Вона деморалізує українську сторону і, навпаки, мобілізує російську. І позиції змінилися, бо була невизначеність, а тепер цю визначеність можна викликати штучно – мовляв, нас Америка підтримує, навіть якщо це не так. Тобто публічна компонента війни на стороні Москви.

Європейці збентежені, вони не знають, що з цим робити, не знають, як на це реагувати, як замінити собою Америку як головного союзника України у війні. Інші країни, які за цим спостерігали, запитують себе: що ж, ми мали кидатися на підтримку України, а тепер, коли США змінили позицію, тепер ми маємо кидатися на підтримку Росії? Краще взагалі відійти від цього й стояти осторонь.

Путін довго добивався того, аби внести хаос до Європи, Євросоюзу, НАТО, роздробити союзників України, внести розкол у їхні лави. Це було не лише його завдання, а й усіх противників Заходу. І схоже, що вони близькі до того, щоб реалізувати цей план. Із цього погляду з приходом Трампа Путін виграв.

Це може змінитись, це не назавжди. Я переконаний, що останнього слова не сказали глибинна держава, Конгрес, американський істеблішмент. Вони самі ще здивовані, ведуть внутрішні дискусії. Під час першого терміну Трамп мав щось схоже – він намагався скасувати санкції, і Конгрес ухвалив рішення про заборону скасування санкцій. Але тоді масштаб був іншим – це не те, що відбувається зараз. Нині ціна всього цього вища. Це питання ціни та миру, існування України.

Я думаю, глибинна держава не дуже задоволена такими змінами. Але постає питання: навіщо Трамп це зробив.

– Яка ваша версія? Навіщо Трамп це зробив?

– Є кілька версій. Одні кажуть, що він агент Кремля, що його давно завербовано. Але ми не маємо підтверджувальних доказів того, що це так. Є також досить серйозна матеріальна версія – зрештою, Трамп має матеріальний інтерес до співпраці з Москвою, тому з цього він отримує дивіденди для себе, для оточення. Це – чистий бізнес. Хоча, чесно кажучи, це дуже сумнівна історія, оскільки в Росії мало кому вдавалося по-справжньому заробити – лишень втрачали. За твердженнями Торгової палати США, американський бізнес від початку великої війни втратив 120 мільярдів доларів чистих активів.

Третя можлива причина – буває, що людина такого масштабу через свою ексцентричність як політика, як психопата з погляду психологічного портрета, раптом починає витворяти речі, які не вкладаються у жодні раціональні рамки та пояснювальні схеми. Ну не може Америка розвернутися на 180 градусів і піти у зворотний бік. Це пароксизмальна, болюча зміна всього.

Навіщо було будувати десятиліттями цю євроатлантичну єдність західного світу, щоб потім просто взяти й усе це скасувати одним махом? Це якась дурість, нераціональна та незрозуміла. Тобто третю причину я пояснюю ексцентрикою Трампа, мовляв – я король світу й таке інше.

Давайте подивимося, як сам Трамп це пояснює: "Так правильніше, так вигідніше, це заради миротворчості, я хочу завершити цю війну". Тобто під приводом шляхетних цілей припинення братовбивства. Добре, але чи припинить Путін? Адже війна триває, нічого не припинилося. І є глибоке переконання, що не зможе цього зробити. Чому? Тому що Путін має намір припинити війну лише в одному-єдиному випадку – якщо буде реалізовано його інтереси, те, що він хоче.

А Путін не лише всю Україну, він і всю Європу хоче. Трамп до цього дійде? Ну, по-перше, йому не вистачить терміну, тому що чотири роки – явно недостатній термін, аби реалізувати таку програму. До речі, проміжні вибори будуть у листопаді 2026 року, і ще велике питання, хто отримає більшість у Палаті представників. Ймовірно, що демократи. По-друге, для Трампа це вже другий термін. Хто знає, може, після нього як президент прийде Венс або ще хтось із його команди.

Навіщо така глобальна зміна, якщо ти не можеш гарантувати, що ця лінія триватиме? Бо прийде новий політик і скасує все, що робив Трамп, – як це вже було з Байденом. Байден скасував те, що робив Трамп. За всіх претензій до Байдена, за всіх бід, які супроводжували його правління, все-таки це була традиційніша лінія євроатлантичної єдності, лідерства у західному вільному світі тощо.

Тому сьогодні Путін виграє, і ми маємо це чесно констатувати, а не намагатись лакувати дійсність. І цьому треба чинити опір, тут іншого шляху немає. Якщо йдеться навіть про конфлікт із Трампом, то треба на нього йти, бо це швидше викличе дії внутрішні, з боку американського істеблішменту, який, остаточно зрозумівши, куди це все веде, може здійснити якісь зусилля. А так вони просто спостерігатимуть. Але війна не терпить пауз.

– Чи можемо ми сподіватися, що крім політичних та психологічних бонусів, які отримав Путін, він не отримає ще й суто військового бонусу – військової підтримки Сполученими Штатами Росії? Чи вважаєте ви, що це неможливо? І чи може нинішня ситуація спонукати Путіна до нових ультиматумів, до зростання апетитів, зокрема щодо європейських держав?

– Трамп сказав, що військова підтримка США практично припинена щодо України. То він сказав. Чи це так насправді, я не знаю. Це питання резонно поставити українському керівництву, бо Трамп багато чого каже, що, як з'ясовується згодом, не відповідає дійсності.

Але чи допомагатиме він Росії? Я не думаю. Таких можливостей немає і таких підстав немає – ні законних, ні рішень Конгресу, нічого. Але саме собою припинення підтримки України – це не менша допомога Москві. Це послуга неймовірного масштабу у військовому значенні.

Тепер щодо апетитів. А чому Путіну ці апетити не нарощувати? Це просте питання від протилежного: чому він не має цього хотіти? Адже він уже задекларував власні апетити у 2021 році у своєму меморандумі, запропонувавши укласти договір із США та угоду з НАТО: демілітаризація всієї Європи до кордонів травня 1997 року, тобто тих країн, які вступили до НАТО пізніше, тобто половини країн Альянсу. Тобто вивести звідти американські війська, вивести озброєння. Звісно, про жодні ядерні ракети в Польщі та Румунії вже не йдеться, і так далі.

І що буде? Запрошення до захоплення абсолютно без можливості захиститись.

Якщо Трамп на це піде, то це буде повний обвал західної цивілізації. Тому що питання безпеки просто відлітає до космосу, його більше немає. Західна цивілізація беззахисна, якщо ми говоримо про Європу. Америці нічого не загрожує, нас розділяє океан, нам нічого не загрожує. Тоді чому ви маєте претендувати на лідерство у західному світі, якщо ви відмовляєтесь від відповідальності за безпеку, яка діяла протягом десятиліть? Якщо ви самоліквідувались у цій ролі, то будуть інші, хто на себе це візьме.

Просто лихо з Європою, яка розосереджена та не має єдиної суб'єктності. Хто там ухвалює рішення? Створення європейської армії, нового НАТО й таке інше. Америка одна, а в Європі багато країн, десятки. Потенціал є, ядерну зброю мають Велика Британія, Франція, армію мають десятки країн, і вони могли б створити єдину європейську армію разом з Україною, але є проблема з ухваленням рішень. Але якщо цього не буде зроблено, Путін отримає великий карт-бланш. Чому б тоді не скористатися всією цією ситуацією?

Тому це не просто поступка Путіну у війні з Україною. Це ще й обвал західної євроатлантичної коаліції як такої.