Відео дня
Західні розвідки проспали передачу північнокорейських БРСД Росії? Які загрози та наслідки від Pukguksong-2
Днями у відкритих джерелах було опубліковано відео з Тюменської області РФ, де залізницею транспортувалися вже добре нам знайомі північнокорейські 170-мм САУ Koksan, а також кілька одиниць дуже дивної техніки, що візуально нагадує балістичні ракети середньої дальності Pukguksong-2 (KN-15 ). Що це за ракети та чого від них чекати?
Докладніше про це – у матеріалі спільного проєкту OBOZ.UA та групи "Інформаційний спротив".
Інформації про те, що КНДР передає Росії не тільки боєприпаси, людський ресурс, артилерію, а й балістичні ракети середньої дальності, у західних ЗМІ від так званих "джерел, що заслуговують на довіру", не надходило. Тобто що ж це виходить: повз західну розвідку прослизнула передача Північною Кореєю Росії БРСД? Слона перевезли з однієї посудної крамниці до іншої, а ніхто до позавчора цього й не помітив?
Проте варто зазначити, що підтвердження зі 100% упевненістю, що це були саме Pukguksong-2 (KN-15), немає. Але все ж таки розгляньмо версію саме цієї ракети, в перекладі – Полярна зірка-2. Причому розглянемо її як у військовому аспекті, згідно з відомими характеристиками, так і політичному.
Військовий аспект
Вперше про ракету Pukguksong-2 (KN-15) стало відомо 11 лютого 2017 року, коли на полігоні Іхарі, в районі Кусонга, здійснили успішний пуск балістичної ракети. Тоді її помилково прийняли за Hwasong-7 чи Hwasong-10. Але вже через добу Пхеньян сам заявив, що провів успішне випробування нової ракети, що базується на версії підводного пуску. На той момент до двоступінчастих балістичних ракет підводного пуску належала Pukguksong-1, що дозволило отримати первинне уявлення про тактико-технічні характеристики нової ракети.
Другий запуск Pukguksong-2 було здійснено 21 травня 2017 року в районі озера Йонпунг, поблизу міста Анджу. Пуск підтвердив попередні характеристики ракети.
Згідно з наявними даними, вона може мати дальність польоту від 1 500 до 2 000/2 500 км.
Ракета ввібрала базові принципи Pukguksong-1, Р-17М "Ельбрус", а також концепцію американської ракети Peacekeeper. Є подальшим розвитком Hwasong-7 та Hwasong-10.
Головна відмінність від багатьох інших північнокорейських балістичних ракет – це гусеничне шасі власного виробництва, що є спареним шасі танка Т-62. Такий тип шасі дозволяє більш універсально застосовувати пускову установку в умовах складного рельєфу та важкопрохідної місцевості.
Залишається відкритим питання, в якій комплектації було передано ці ракети Росії. Чи можлива їхня переорієнтація на конвенційну зброю та застосування без'ядерного боєзаряду не просто як порожньої болванки, а як носія певної маси вибухової речовини.
На ці питання через обмежену та гранично закриту інформацію, на жаль, поки що відповіді немає. З іншого боку, знаючи ступінь розвитку ВПК і особливо ракетних технологій у КНДР, навряд чи Pukguksong-2 була створена подвійного призначення, а тому якщо Росія і отримала ці ракети, то саме як порожні болванки – для залякування та терору.
Щодо питання протидії, то перехоплення таких ракет – це функціонал заатмосферної ППО, зокрема – Terminal High Altitude Area Defense (THAAD). Але, наскільки відомо, обговорення питання передачі таких комплексів Україні ведеться вкрай неохоче і навряд чи матиме позитивне рішення.
Політичний аспект
Звичайно, зараз всі активно обговорюватимуть характеристики цієї ракети, летить вона на 1 500 або на 2 000 км, долетить до Києва за дві хвилини або за три, її мобільність (оскільки гусеничне шасі дозволяє застосовувати її в умовах пересіченої місцевості, що є додатковою загрозою)... Але, щиро кажучи, мене вкрай насторожує сам прецедент. Адже з таким успіхом будь-яка неядерна держава може отримати від КНДР балістичні ракети середньої дальності з ядерною бойовою частиною.
Наприклад, режим Ніколаса Мадуро у Венесуелі. Або Башар Асад, якби він залишався при владі у Сирії. Іран? Білорусь? Куба? Лівія, режим Халіфи Хафтара? ЦАР? Чому ні? Для Кім Чен Ина, схоже, вже немає обмежень, і пасивність Заходу призвела до зростання у північнокорейського диктатора гіпертрофованої самовпевненості та почуття вседозволеності.
Так, той факт, що Росія могла запросити у КНДР Pukguksong-2 (KN-15), говорить про те, що з якоїсь причини впевненість у власному "Орєшнику", що "не має аналогів у світі", втомилася з цілком об'єктивних і неодноразово озвучених причин. Але зараз йдеться не стільки про ефемерність wunderwaffe голого "короля".
Якщо підтвердиться інформація щодо Pukguksong-2 (KN-15), це сигнал країнам цивілізованого світу – у настільки складному становищі ви ще ніколи не були, БРСД вільно курсують між країнами-ізгоями! І те, що це стало можливим, – виключно ваша вина. Вина у вашому потуранні, недалекоглядному і обмеженому баченні майбутнього, що базується на створенні десятків заморожених конфліктів по всьому світу, які перетворилися на суцільну ракову пухлину. І навіть зараз, бачачи, до чого призвела епоха заморожених конфліктів, ви ретранслюєте наративи, що спонукають до створення ще одного такого, але порівняно з усіма іншими набагато небезпечнішого і реактивнішого!
Pukguksong-2 (KN-15) на залізничних коліях Тюменщини – це "Код червоний", але не для України, а для країн Заходу. Відсутність усвідомлення цього факту і спроби сховати голову глибше в пісок призведуть згодом до ланцюжка куди гірших подій з більш руйнівними наслідками.