Залишився прикривати своїх солдатів і загинув під Харковом: що відомо про командира Сергія Короля
У Тернополі попрощалися з командиром однієї з рот 83-го батальйону 105-ї бригади 52-річним Сергієм Королем. Він загинув на Харківщині неподалік Куп'янська. Знайомі кажуть, що Сергій був чудовим командиром і дбав про те, щоб зберегти життя солдатів. Він і загинув від кулі снайпера, коли прикривав разом із побратимом відхід своїх солдатів.
Докладніше про нього читайте у матеріалі OBOZREVATEL.
Прикривав відхід солдатів
Попрощатися із Сергієм Королем у Тернополі до церкви Успіння Пресвятої Богородиці прийшло кілька сотень мешканців. Побратими, родичі, знайомі, просто мешканці міста, які знали чи чули про такого командира із позивним "Махно".
Сергій Король загинув 24 лютого в Харківській області під Куп'янськом. Його наздогнала куля ворожого снайпера, коли він виводив своїх хлопців і сам прикривав їх. "Махно" був із тих командирів, які не відсиджуються десь у штабі, а безпосередньо воюють в окопах на передовій.
"Наскільки я знаю, у них був бій, і їхню групу ворог заблокував. На допомогу прийшла інша рота, солдатам довелося відступати. Він та ще Олег "Малиш" залишилися прикривати відхід. Обидва загинули. Сергій був таким, якщо йти в атаку, то він перший кричав: "За мною, вперед!" і йшов у бій. А якщо треба було відходити, то він останній, хто йшов, він прикривав спини своїх хлопців", – розповідає про нього тернопільський волонтер Василь Романський.
Лише один раз за рік був удома
Сергій Король одразу після 8-го класу вступив до військового училища, потім була строкова служба.
"Те, з якою гордістю він ходив у гвардійській формі, залишилося в моїй пам'яті на все життя. Сергій Король – взірець справжнього офіцера, завдяки якому в нас і поважають військових та ЗСУ", – каже його знайомий Богдан Камінський.
Через деякий час Сергій Король звільнився з армії, мав свій невеликий бізнес.
Але 2014 року, як тільки Росія напала на Україну, Король подався на фронт.
"Він вирушив добровольцем до батальйону "Збруч", там сформував свою роту, вони одні з перших висунулися на фронт. Тоді ми з ним і познайомилися. Він був людиною з великої літери, чудовим командиром. Побільше б нам таких бойових командирів, тоді й хлопцям в окопах було б легше", – каже Романський.
"А 24 лютого, коли почалося повномасштабне вторгнення, він, напевно, один із перших пройшов медкомісію до ТЦК і був мобілізований. Сформував свою роту від А до Я. Навчив людей на власному досвіді. І вже у квітні 2022 року вони виїхали на фронт. "За весь цей час він лише один раз у грудні приїжджав додому. Ми з ним сходили в лазню, після цього він просто хотів відпочити", – згадує про нього його товариш Олександр Нюня.
"Люди йому вірили"
Багато солдатів, яким довелося воювати під командуванням "Махна", кажуть, що саме цей командир зберіг їм життя та здоров'я, що вони йшли за ним, а не навпаки.
"Якщо мені не зраджує пам'ять, то в їхній роті він і "Малиш" – перші "200-ті". Були поранені, але загиблих не було. Усі дивувалися: як так? Вони з квітня минулого року воювали під Черніговом, потім Суми. Пізніше приєдналися до 83-ї бригади під Харковом, в інших ротах солдати заздрили, що у 2-й роті такий командир. Я, коли питав його, що привезти, він відповідав, що у хлопців дні народження, і йому треба щось, щоб їм дарувати.
Перед тим як вийти на "нуль", він із кожним солдатом обов'язково розмовляв. Сергій був хорошим психологом, якщо відчував, що людина має якісь сумніви, то залишав її. Солдат міг підвозити боєприпаси, ще щось робити, але на передову він його поки не брав", – каже Романський.
Про це говорить і Ігор Федоров, якому довелося воювати з Королем: "Люди йому вірили і почувалися спокійно з ним навіть у критичних ситуаціях. "Махно" – командир, який завжди попереду, який справді цінував життя своїх солдатів".
За словами Нюні, Сергій постійно займався спортом, бігав, плавав, моржував, займався на турніку. З побратимами з батальйону "Збруч" любив виїхати на риболовлю. На жаль, своєї сім'ї та дітей у Сергія не було.