Блог | Україні, як кисень пораненому, потрібні важкі озброєння
Україні як кисень для пораненого потрібні важкі озброєння. Після багатомісячних дискусій з західними союзниками ця зброя нарешті почала надходити в руки українських воїнів, але в досить обмеженій кількості. Це дозволило українському війську зупинити наступ російської армії, яка щоденно мала якісь невеликі територіальні захоплення. Зараз російська армія зупинена і не має сил для просування. Але для Києва лишилося найважливіше та найтяжче питання - повернення тимчасово окупованих росіянами територій і то у важких битвах. Для наступальних операцій треба мати значну перевагу в артилерії, танках, бойових літаках, а цього українська армія ще далеко не має.
На жаль, європейські країни почали зменшувати обсяги військової допомоги Україні, що може довести до небезпечної ситуації заморозки лінії фронту на місцях, що повністю відповідає інтересам Москви, яка вже захопила 20% українських територій, зруйнувала української інфраструктури на трильйон доларів та захопила українських природних багатств та матеріальних ресурсів на 14 трильйонів доларів.
Зараз українській армії треба йти в контрнаступ, а низка європейських країн у цей критичний стан оголосили, що не можуть нічого дати для українських військових. При цьому Путін відкрив свої стратегічні резерви, де були на консервації танки, артилерія, літаки, бронемашини, хоча і не нових зразків, проте повністю готових для ведення сучасної конвенційної війни. Москва також попросила Мінськ, щоб уся радянська зброя старих зразків, проте новенька і не використана, що перебуває на консервації на білоруських сховищах, була передана російським військовим. Кремль також купив 200 важких безпілотників у Ірану і таким чином поповнив власний арсенал, що зазнав значних втрат на українських фронтах. Так що зараз російська сторона почне отримувати перевагу у тяжких озброєннях, а нерішуча Європа дає Україні танки часто не нових зразків та артилерію поштучно, а треба сотня за сотнею.
20 високопозиціонованих американських генералів та дипломатів у ранзі посла критикували Білий дім за недостатню військову підтримку України. Вони написали президенту Д.Байдену відкритого листа, щоб американська адміністрація дала терміново дозвіл на експорт в Україну ракет для систем залпового вогню HIMARS з радіусом дії 300 кілометрів, а також розглянула можливість постачання передових військових систем озброєння.
Вони озвучили відомі факти, що поставлена в Україну важка зброя здатна тільки зупинити подальший прорив російських військ, але не дає можливості повернути тимчасово окуповані Москвою території. У перекладі на звичайну мову: отримана у тяжких муках Україною важка зброя від західних союзників дозволяє протидіяти, щоб Київ не потрапив у руки росіян, але її надто мало, щоб Україні мати можливість вигнати зі своєї території агресора.
Деякі західні аналітики оцінили, що зараз після відповідного рішення Конгресу щодо списання ще діючих бойових літаків, Вашингтон має у своєму розпорядження вільні 48 літаків F-15 i 47 F-16 Falcon. Українські пілоти вже пройшли курс їх керуванням. Якщо щодо F-16 Falcon є серйозні застереження стосовно можливості їх застосування, то 48 літаків F-15 стали б хорошим підсиленням українських повітряних сил. Але зараз схоже мають більший вплив у Вашингтоні, Парижі та Берліні ті сили, що з самого початку були за виснаження Росії, а не створення ситуація, щоб вона повернула свої війська з України.
Москва це відчула і послала сигнали готовності до закінчення війни практично на своїх умовах. Позицію Москви відразу кинулися озвучувати давні друзі Кремля Віктор Орбан та Герхард Шрьодер. Зараз до співання пісеньки про псевдомир долучився і Ердоган. Турецький президент за те, щоб війну закінчити дипломатичним шляхом за столом переговорів. Але скажіть, а хто проти? Тільки Орбан, Шрьодер та Ердоган "елегантно забувають" повідомити важливу умову, що російські війська мають повернутися на позиції 24 лютого ц.р. Ці слова їм стали як кістка поперек горла. З першого погляду борці за мир, а з іншого не проти, щоб Росія прихопила собі частину української території.
Український народ добре бачить їх поводження і вважає його у найменшій мірі некоректним, а реально як приховану підтримку Москві. Про це має знати міжнародне співтовариство і дати свою оцінку таким ініціативам. Ясно, що в Європі ще повно політиків, які просто відмовчуються, а мовчання під час скоєння злочину вбивства старого європейського народу є співучастю у злочині. А за кожний злочин має бути покарання і не обов’язково у правовому сенсі. Байдужість до вбивств мирних людей може вернутися кожному або його родині чи народу. Це відомі протягом усього періоду історії речі. Українці не наївні і розуміють, що їм ніхто не повинен допомагати. Тому подяка усім, хто нам допомагав. Але нагадаємо, що США, Великобританія і Франція давали гарантії територіальної цілісності України, коли Київ відмовився від третього в світі ядерного потенціалу, який сумарно був утричі більший ніж французький, британський та китайський разом.
Нас позбавили ядерної зброї, яку запропонували, щоб Київ передав Росії, яка нею шантажує Україну та увесь світ. Тому Україна очікує, що взамін того ядерного роззброєння, що віддала у першій половині 90-х рр. отримає справжню військову підтримку не з-за того, що хтось любить Україну, а відповідно до логіки наданих обіцянок. Західний світ за 28 років зекономив трильйон доларів на тому, що не мав реагувати на ядерну небезпеку з боку Києва і це тільки за гарантії територіальної цілісності України, які мав би виконати.
Має зобов’язання і Китай, який також є гарантом територіальної цілісності України, але українці не відчувають, що Пекін має бажання якось напоумити Путіна забрати свої війська з України. Ми не купуємо розповіді про вину третьої сторони за російський напад. Кожен має відповідати сам за свої Zлодіяння. А от знак Z – Zлo зараз символ російської окупантської армії. Винуватця цієї війни видно навіть із космосу, а хто цього не бачить навіть зблизька, хай купить собі звичайні, а не політичні окуляри, щоб побачити море української крові, але і бойовий дух українського народу у боротьбі за свою незалежність.
