УкраїнськаУКР
EnglishENG
PolskiPOL
русскийРУС

Жданов: Путін улаштував криваву баню в Україні, але ЗСУ "виносять" ворога. Інтерв'ю

4 хвилини
61,3 т.
Жданов: Путін улаштував криваву баню в Україні, але ЗСУ 'виносять' ворога. Інтерв'ю

Масовані ракетні удари, що накрили Україну вранці 31 жовтня, "кривава баня", були відповіддю країни-терориста Росії на чергову "бавовну" в Криму, в результаті якої було підбито кілька кораблів Чорноморського флоту. Проте можливості України звільнити окупований півострів щодня зростають. Ключову роль у цьому відіграє знищення Кримського мосту – основного шляху постачання озброєнь і техніки армії окупанта.

Сьогодні на Херсонському напрямку триває позиційна війна. Українські Сили оборони планомірно "виносять" угруповання ворога. Постачання до Росії іранських балістичних ракет погіршить ситуацію на фронті та ускладнить проходження зими в Україні, але перелом у війні не забезпечать. Перевага на полі бою залишатиметься за Україною. Таку думку в ексклюзивному інтерв'ю OBOZREVATEL озвучив військовий експерт Олег Жданов.

– Як ви думаєте, за допомогою яких засобів було зроблено удари по кораблях Чорноморського флоту РФ у Криму?

– Американський Інститут вивчення війни дійшов висновку, що там були застосовані безпілотники – морські та повітряні. То був комплексний удар.

– Чи можна вважати, що ранкові масовані обстріли 31 жовтня на всій території України, включно з обстрілами Києва та Київської області, є відповіддю, помстою Росії за те, що сталося в Криму?

– Звичайно. Так відбувається завжди. Щойно у нас якийсь успіх, наступного дня чи через день вони влаштовують нам таку криваву баню. Це досить масований обстріл. За різними джерелами, було запущено від 40 до 50 ракет. Саме ракет. "Шахедів" поки що не було. Є інформація, що пуски ракет відбуваються з території Росії, Білорусі та з окупованого українського Криму.

– Повертаючись до теми Криму. Чи вважаєте ви, що сьогодні Україна має більше можливостей звільнити окупований півострів?

– Звичайно. Наші можливості зростають щодня. І, в принципі, ми це демонструємо. Сьогодні ми показуємо, що можемо завдавати вогневих ударів і по території Криму. А це означає, що шанси на його звільнення силовим шляхом зростають щодня.

– Що потрібно для того, щоб це сталося? Яка головна умова?

– Нам треба отримати необхідну кількість техніки та озброєнь від наших західних партнерів, щоб створити більш-менш нормальне, що гарантуватиме нам успіх, контрнаступальне угруповання у складі Сил оборони України.

– На вашу думку, яку роль у визволенні Криму може відіграти знищення Кримського мосту?

– Ключову роль. Бо навіть сьогодні у зв'язку з пошкодженнями на Кримському мосту, які влаштували добрі люди (не знаємо які), у ворога утруднений рух військових ешелонів та перекидання техніки. Особовий склад вони перекидають, а техніку й боєприпаси не можуть. Це суттєво позначається на боєздатності угруповання на півдні.

– Як я розумію, доти, доки не буде вирішено питання на Херсонському напрямку, про звільнення Криму не йдеться?

– Звичайно, спочатку треба дійти до Криму сухопутним шляхом. На Херсонському напрямку сьогодні триває позиційна війна. Ми планомірно продовжуємо виносити угруповання російських військ у плані завдання йому вогневого ураження. Але ми не робимо активних наступальних дій у вигляді атакувальних дій через те, що сил і засобів у нас поки що недостатньо.

– Той самий Інститут вивчення війни заявив про те, що, мабуть, Путін вирішив дочекатися зими, щоб подивитися, чи підтримка України з боку Заходу ослабне у зв'язку з опалювальним сезоном, енергетичним шантажем тощо. За їхніми оцінками, Путін може планувати перелом у війні саме взимку. Чи погоджуєтесь ви з такими висновками?

– Це все одно, що сидіти й чекати біля моря погоди. Це те, що робить Путін. Я не знаю, наскільки адекватно він сприймає реальність, але навіть та інформація, яка сьогодні гуляє у відкритих джерелах, у ЗМІ, свідчить про те, що Європа готова до зими. Європа диверсифікувала постачання газу.

Сьогодні "Північний потік" не працює взагалі, від слова "зовсім". Єдина труба, яка сьогодні може постачати газ із Росії до Європи, – це наша газотранспортна система, якщо вона ще ціла. Є ще й турецька ГТС, але там дуже маленький обсяг, вона пропускає лише 6 млрд кубометрів для Європи.

Пів року Європа займалася забезпеченням проходження опалювального сезону. До речі, такої ретельної підготовки не було давно – це відзначають європейські експерти й економісти. Газові сховища Європи заповнені на 80–90%. Тож навіть сувора зима не загрожує їм тим, що вони змерзнуть. Даремно Путін чекає, що вони прийдуть до нього із простягнутою рукою: дайте газу.

– Так, але щодо зими в Україні, то ми бачимо, що Путін робить усе, аби зробити її якомога складнішою. Ви згадали про українську ГТС – "якщо вона ще ціла". Ваш прогноз: як ворог діятиме далі щодо наших інфраструктурних об'єктів? Чи зможемо ми захистити найголовніші з них?

– Я думаю, відбиватимемося. Це війна. Кожен досягає своїх цілей будь-яким шляхом. Звісно, Путін намагатиметься якнайсильніше покласти нашу енергетику. З іншого боку, ми намагатимемося її зберегти.

Єдине, у чому нам можуть допомогти наші західні партнери – якщо буде прискорено постачання систем протиповітряної та протиракетної оборони. Тоді ми почуватимемося впевненіше і пройдемо цю зиму з найменшими втратами. Якщо ні, то, звісно, нам буде важко. Сидітимемо на дровах та вугіллі.

– Є інформація про те, що Путін ось-ось отримає балістичні ракети від Ірану. Що це змінить у нашій ситуації?

– Це погіршить нашу ситуацію в плані руйнування об'єктів енергетики та критичної інфраструктури. Кардинально це нічого не змінить, але нам буде набагато важче, ми зазнаватимемо великих втрат, особливо, найімовірніше, в енергетичній сфері, а може й у сфері інфраструктури.

– Підбиваючи підсумки війни за жовтень – на чиєму боці сьогодні перевага?

– Я думаю, що перевага на нашому боці. Вона незначна, трохи більша за нуль, але вона все одно на нашому боці, бо ми повільно, але впевнено продовжуємо звільнення нашої території, повільно, але впевнено перемелюємо російські збройні сили.

Та ж мобілізація в Росії не змінила ситуацію на лінії фронту так, як хотів би той самий російський генеральний штаб. Тож я думаю, що підсумки непогані.

– Чи можна очікувати, що такою ж буде тенденція і до кінця року?

– Так, можна очікувати.