Жданов: Росію хочуть позбавити ядерної кнопки, для цього ЗСУ мають розгромити армію Путіна. Інтерв'ю

6 хвилин
99,3 т.
Жданов: Росію хочуть позбавити ядерної кнопки, для цього ЗСУ мають розгромити армію Путіна. Інтерв'ю

Країну-терориста Росію та її главу Володимира Путіна можна було давно й успішно зупинити, якби Захід просто "задушив" РФ санкціями. Але партнери України поставили собі за мету повний розгром армії Путіна на українському фронті. Це неминуче призведе до зміни режиму в РФ, а з новим керівництвом країни говоритимуть із позиції сили. Зокрема, змушуватимуть відмовитись від ядерного статусу. І варіантів не погодитись на цю пропозицію просто не буде.

Відео дня

Українській армії в цій грі відведено головну роль. Її забезпечують озброєнням, необхідним для доведення цієї історії до кінця. Так, за підсумками "Рамштайну-8" нашій країні надано безпрецедентний за масштабами пакет допомоги, який потрібен для переозброєння армії. Проте вирішальна битва цієї війни ще попереду. Прогноз про те, як розвиватимуться події на полі бою, можна буде будувати лише після того, як стане зрозумілим результат протистояння ЗСУ 200-тисячній армії мобілізованих російських окупантів. Таку думку в ексклюзивному інтерв'ю OBOZREVATEL висловив військовий експерт Олег Жданов.

– Чи можна сказати, що "Рамштайн-8" у чомусь не виправдав очікувань України?

– Ні. Навпаки, я вважаю, що восьмий "Рамштайн", напевно, був найврожайнішим за весь час проведення конференцій у такому форматі.

– Але все ж таки триває історія з німецькими танками Leopard 2. Із чим ви пов'язуєте таку позицію Німеччини?

– Історія з Leopard 2 – це особиста позиція Олафа Шольца. Її ніхто не може пояснити, доки він сам її не пояснить. Ця ситуація може тривати нескінченно довго.

До речі, як я розумію, щоб не спричинити міжнародний скандал, міністерка закордонних справ Німеччини Анналена Бербок заявила, що ця країна дасть дозвіл на передачу танків Leopard 2 від країн-партнерів Україні. Тобто вони розуміють, який міжнародний резонанс це може спричинити.

Ви знаєте, що Німеччина є лідером у плані фінансової та гуманітарної допомоги Україні. Але позиція Шольца вбиває імідж Німеччини на міжнародній арені, просто помножує його на нуль.

Так, ми зіткнулися з такою однією проблемою. Але ми просили 300 танків і на сьогодні отримали майже 170. 40 французьких колісних танків, скажімо так, гаубиці на колесах, і 134 танки. Тобто з танками дефіциту немає. Плюс Кіпр заявив, що готовий передати нам 80 машин, але для цього треба, щоб Греція поставила їм Leopard 2, а Греції – щоб поставила Німеччина. Там цілий логістичний ланцюжок. Але ж постачання Leopard 2 до Греції з Німеччини – не проблема, це просто виконання контракту заводом-виробником.

Так, хотілося б мати танків більше, проблема є, але це не катастрофа. Обсяги нинішніх постачань незрівнянні ні з чим.

– Тобто фактично Україні надано потужне наступальне озброєння?

– У принципі так. Але я просто сказав би, що ми отримали величезний пакет для переозброєння та оснащення наших Збройних сил.

– Але ми розуміємо, що йдеться про сучасне озброєння, яке необхідно освоювати. Скільки часу знадобиться на освоєння танків? Чи можуть вони, умовно, завтра опинитися на фронті?

– Я не бачу там чогось нового для нас. Нові для нас там лише британські Challenger 2. Що стосується решти цього списку, то, думаю, освоєння цієї техніки буде проведено в найкоротші терміни. Підготовка екіпажів може тривати до місяця. Ми вже показували приклади швидкого освоєння техніки. Ті ж гаубиці PzH 2000. Німці пророкували нам, що треба вчитися 11 місяців, а ми за місяць-півтора все освоїли, наші екіпажі склали залік і разом із самохідками прибули до України. Те саме, гадаю, буде і тут. Тим більше, що ми базу Leopard 1 вже експлуатуємо. Адже Gepard зроблено на базі Leopard 1.

Ми маємо своїх інструкторів, ми готуємо механіків на Leopard 1. Не думаю, що Leopard 2 відрізняється від них кардинально. Тож це не проблема. Місяць можна взяти на підготовку екіпажів.

Але щодо британських Challenger 2, то, думаю, вони можуть приїхати разом з екіпажами. Тому що наші військовослужбовці постійно проходять підготовку у Великій Британії.

– Отже, ми можемо очікувати, що українська армія суттєво посилить свої наступальні можливості вже найближчого місяця? Чи можемо ми прогнозувати ще один масштабний контрнаступ української армії?

– Я б взагалі поки не використовував у нашому лексиконі слова "наступальні можливості". Ми завжди біжимо попереду паровоза, а потім на нас чекає розчарування чи обман очікувань.

Я сказав би так: зараз ми дуже добре посилюємо бойові можливості Збройних сил. Потрібно відштовхуватися від реалій. Наше найголовніше завдання на сьогодні – підготовка до оборонної операції від можливої спроби російських військ відновити наступальну операцію.

Нині ми готуємось оборонятися. А завданням оборонної операції в нас буде спричинення максимальної шкоди російським військам з метою подальшого переходу в контрнаступ. На перше місце треба ставити не наступ, а оборону. Якщо Путін зрештою збереться із силами і зможе виставити 200-тисячну армію, нам треба буде не просто зупинити її, а розгромити. І тоді ми говоритимемо про контрнаступ.

– Чи вважаєте ви, що сьогодні Путін ставить якусь конкретну військову ціль на цей рік? Чи він діє з огляду на ситуацію, його цілі постійно змінюються?

– Він діє з огляду на ситуацію. Він намагається поточну ситуацію натягнути на свою стратегічну ціль. Він має стратегічну ціль ліквідації України як держави, ліквідації нас як нації, бо вони вважають, що ми такі ж росіяни, як і вони, які лише трошки заблукали і заплуталися в історії.

Але, розуміючи обмеженість своїх військових можливостей, він обрав військовий, а не дипломатичний шлях. Він коригує свої амбіції та намагається їх максимально підтягнути до реалій сьогоднішнього дня.

Поки що вони зупинилися на мінімумі – Донецька та Луганська області плюс утримання частини Запорізької та Херсонської областей для пробивання сухопутного коридору в Крим, для забезпечення енергетикою цих районів та подачі води до Криму.

Але стратегічна ціль нікуди не зникла. Якщо друга хвиля мобілізації буде успішною і Путін збере пів мільйона, думаю, що тоді розмови про осінню наступальну кампанію Путіна матимуть під собою підстави.

– Але ми розраховували на те, що війна закінчиться навесні, в крайньому випадку влітку, а ви говорите про плани Путіна на осінь. Тобто все не так однозначно?

– Звісно. Але для того, щоб зупинитися на прогнозах нашого головного розвідника генерала Буданова про літо поточного року, нам треба успішно провести операцію з розгрому цього 200-тисячного угруповання російських військ, яке вони зібрали для відновлення наступу. Це буде показова битва, яка дасть нам можливість робити прогнози на 2023 рік.

Я навів приклад того, що всі прогнози відносні – осінь 2023-го, весна 2024-го... До весни 2024-го ще дуже далеко, тим більше, що там мають бути вибори – і в Росії, і в Україні, і в США. До речі, це теж одна з причин того, чому Путін не поспішає оголошувати воєнний стан – бо вибори йому таки потрібні. Це є підтвердженням його легітимності.

А про осінь будемо говорити навесні.

– Ми бачимо два можливих шляхи зупинки Путіна в його агресії. Це суто військовий, який реалізується завдяки колосальній допомозі Заходу шляхом насичення нашої армії сучасними озброєннями. Проте іноді ми забуваємо про те, що Путіну продовжують надходити нафтодолари, газові долари за рахунок продажу енергоресурсів до Китаю та Індії. Що, на вашу думку, швидше зупинить Путіна: ще більше насичення української армії сучасним озброєнням чи припинення потоку валютного виторгу?

– Більш ефективним і гуманним способом, звичайно, було б "задушити" Росію санкціями, що Захід може зробити. Але, на жаль, Захід обрав військовий шлях. Їм потрібен військовий розгром Росії, щоб вибити її зі світової арени.

Думаю, ще одна важлива мета, яка поки що публічно не озвучується, – це або позбавити Росію ядерної зброї, або взяти її під жорсткий контроль. Бо якщо цього не зробити, то буде як у притчі про птаха-фенікса: Росія відродиться з попелу, знову стане на воєнні рейки, знову загрожуватиме всім наступною війною і намагатиметься за рахунок ядерної палиці повернутися в геополітику.

На жаль, саме такий шлях призначений нашими партнерами. Хоча справді можна було б вчинити з Росією як із Іраном – заморозити виплати за енергоносії. Тоді вони здулися б набагато швидше. Але сьогодні нам доводиться протистояти їм.

– Уточнення щодо перетворення Росії на без'ядерну державу або встановлення контролю за її ядерним потенціалом. Чи справді є така реальна можливість?

– Звісно, є. Що сьогодні робить Захід, зокрема Сполучені Штати? Вони дозволяють Путіну виставити на полі бою весь військовий потенціал, який є в РФ. Перед нами постає завдання вижити, домогтися відновлення суверенітету та територіальної цілісності нашої країни, і для цього нам треба розгромити цей військовий потенціал.

Якщо ми розгромимо військовий потенціал Росії, Путін залишається біля розбитого корита. І захищатися йому вже нема чим. Путін особисто не переживе такої поразки. Найімовірніше, це буде і військовою, і політичною поразкою – його та все його оточення усунуть від влади.

Розуміючи, що вони більше не мають можливості захищатися, звичайно, вони підуть на переговорний процес. Звісно, ці переговори з боку Заходу будуть з позиції сили. Умови на них диктуватиме Захід. Однією з умов зняття санкцій з Росії вони можуть виставити умову передачі ядерного озброєння під контроль МАГАТЕ з його подальшим вивезенням та утилізацією.