Блог | Время не на стороне Путина: Украина стала играть по своим правилам

На 24 августа, 33-ю годовщину восстановления независимости Украины, выпала еще одна дата – два с половиной года от начала Великой войны Российской Федерации в Украине. Украина за это время не смогла выиграть у Московии. Но украинцам удалось сдерживать российское нашествие, несмотря на половинчатую поддержку со стороны коллективного Запада и хваленое военное преимущество, правда ежедневно меньшее, России.

Далее текст на языке оригинала.

Проте час явно не на боці Путіна. Адже сукупні ресурси Заходу багаторазово перевершують його, і без того перенапружену, російську економіку. І питання тільки в тому, як довго зможе диктатор витрачати 30 відсотків ВНП на своє військо, тоді як держави-члени НАТО в середньому витрачають на оборону десь 2-5 відсотків валового національного продукту? Як довго російська економіка буде здатна витримувати 18 відсотків інфляції? Скільки часу знадобиться Китаю, щоб переглянути доцільність свого союзу з Росією, коли він вже став загрозою його просування на експортні ринки Заходу? Коли Захід залишиться єдиним у своїй підтримці України, Путін не зможе перемогти.

Таким диктаторам, як Путін, потрібні вороги, щоб утримати свою владу. Головним своїм ворогом він ще у 2014 році призначив Україну. Але хоча він все ще вважає Україну частиною Великої Росії, яка незаконно відкололася від неї, "новітній імператор" все менше має ресурсів і воєнних сил, щоб його божевільна ідея знищення української державності мала шанс бути втіленою в життя.

Це все ще нагадує битву Давида з Голіафом. Однак якщо Сполучені Штати та Євросоюз нададуть Україні більш потужні камені, можна бути готовим зробити свою ставку на перемогу Давида.

Тим більше, що останнім часом українським ракетам і дронам вдалося суттєво пошкодити, а то й знищити російські склади палива, ракет, КАБів (корегованих авіаційних бомб) та бойові літаки ворога. А українські військові почали посилено працювати над тим, щоб не дати російській терористичній армії накопичувати запаси, необхідні для успішного ведення бойових дій. Коли вчасно розірвані ланцюжки постачання миттєво створюють дефіцит, який компенсувати буде дуже непросто. Особливо, якщо повторні удари погіршать цю ситуацію.

Звісно, що завезення боєприпасів зі складів та пального з нафтопереробних заводів, які знаходяться на відстані 350 кілометрів від ліній зіткнення, створять росіянам значні проблеми з логістикою перевезень. Довші ланцюжки постачання замість коротших, здатні викликати кризу доставлень на передовій. Але це можливо тільки у тому випадку, якщо на конкретних напрямках знищуватимуться не один, а відразу ж декілька об’єктів. Проте перші кроки в цьому напрямку, безперечно, можна вважати великим успіхом ЗСУ.

На сьогодні керовані авіаційні бомби стали одним із вирішальних факторів, які утримують Росію у грі. Вирішивши позитивно питання, як їм протистояти – можливо досягти проміжного перелому в ході російсько-української війни. Переміщати батареї "Patriot" досить близько до лінії фронту, щоб діставати літаки рашистів, ризиковано. У такому випадку вони можуть стати жертвами їхніх дронів-камікадзе "Ланцетів". Таким чином все повертається до питання, як досягти домінування українських безпілотників.

Російські плануючі бомби мають радіус дії до 70 кілометрів. Потрібен якийсь спосіб відкинути російські літаки на відстань більшу, ніж ця. Цього можна досягти шляхом переміщення зенітних ракетних комплексів далекого радіусу дії та координації з авіаційною системою попередження та управління (АВАКС). Або ж за допомогою нових технологій, таких як дрони-приманки з радіолокаційним випромінюванням для перевантаження системи протиповітряної оборони ворога.

Заходження українських військових на Курщину довело, що Україна має воєнний та наступальний потенціал світового рівня. Що ЗСУ можуть тримати основні операції в цілковитій таємниці, а відступ росіян в Курській області є моделлю їхнього неминучого воєнного краху. Поразка режиму Путіна означатиме військову стабільність у Європі на десятиліття, і це є найкращим інвестуванням в майбутній мир на Європейському континенті, який може зробити Захід.

У війни є свій холодний розрахунок, якого не зрозуміють ті, хто ніколи не переживав, як українці, перебування під московськими ракетами більш як 900 страшних днів. Мета війни – зламати волю вашого противника, а потім добивати його всіма доступними засобами на усіх можливих напрямках. Але завдяки мужності та жертовності українських воїнів, Путіну не вдалося цього досягти.

Найшвидший спосіб закінчити війну – це рішуче виграти її. Не затягувати перемогу над підлим ворогом на тижні, місяці, роки чи навіть десятиліття, лише тому, що комусь дуже впливовому в західних столицях просто "не хочеться загострювати ситуацію".

Курська кампанія України наразі принесла й невійськові дивіденди: приниження Путіна та депресію російського духу, підняття морального духу українців та запевнення західних держав у тому, що Україна отримуватиме допомогу для продовження своєї боротьби з московцями, і ця підтримка буде продовжуватися й далі.

І хоча, мабуть, буде передчасно говорити про те, що українська армія вже розпочала свій великий контрнаступ, подивімось, як розвиватиметься ситуація протягом наступних декількох тижнів. Але не секрет, що ЗСУ мають зброю, яку вони ще не використовували, а безпілотники й далі успішно продовжуватимуть знаходити нафтопереробні заводи, склади ракет і КАБів та військові аеродроми.

А якщо до того Україні вдасться порушити матеріально-технічне забезпечення окупованих Російською Федерацією українських територій, то з’явиться реальна можливість відрізати лінії фронту від поповнення зброї, снарядів, харчових запасів і питної води.

Пробиття великих щілин в російських позиціях, не тільки пошкоджує наземну оборону противника, але також порушує їхні системи радіолокаційного виявлення та мережі ППО, тому Україна додатково отримує кілька нових шляхів проникнення своїх безпілотників у глиб Росії.

За відсутності у росіян модерних західних технологій, будь-які цілі, по якім Україна може завдати ударів, стають дуже вразливими. Ця загроза не носить тимчасовий характер, а накопичується, і російська економіка не зможе довго витримувати постійну необхідність відновлювати уражені або пошкоджені воєнні об’єкти. Тобто російсько-українська війна може закінчиться, не тільки якщо в Кремля закінчаться військові ресурси, а й тоді, коли Москва повністю виснажиться економічно.

Також важливим чинником стало те, що Китай вже почав сумніватися, що військово, політично та економічно Російська Федерація здатна здобути перемогу. А Сі Цзіньпін не любить робити ставки на тих, хто програє. На Пекін сильне враження справив Курський наступ України. І наявні попередні ознаки того, що Китайська Народна Республіка встановлює Росії кінцевий термін для досягнення успіху в Україні. Далі вимагатиме від Путіна піти на переговори або значно підвищить ціну за свою допомогу.

Попри те, що в лютому 2022 року Китай підштовхнув Путіна на Велику війну з Україною, КНР тепер зацікавлена в припиненні війни Росії з Україною. Зараз китайська економіка переживає серйозні складнощі, а війна все більше обтяжує міжнародну торгівлю, на якій ґрунтується китайський масовий випуск дешевих споживчих товарів. Саме тому брязкання зброєю Пекіном перед Тайванем останнім часом значно стихло.

Туман війни багато чого приховує від тих, хто знаходиться далеко від безпосередньої зони бойових дій. Однак зрозуміло, що після Курського прориву українці змінили хід війни. Вони перетворили маневровість і мобільність на провідний фактор, чи точніше на основний чинник проведення ЗСУ воєнних операцій. І це може стати головним поворотним моментом в російсько-українській війні.

Наступ України в Курській області Російської Федерації дає крім всього іншого очевидний посил, який перевернув сценарій наших західних прихильників. Українське повідомлення полягає в тому, що Україна більше не буде вести війну, коли її постійно стримують страхом Америки та НАТО перед збільшенням ескалації.

Зараз українці переткнули "священні червоні лінії" Путіна, перейшовши на територію Росії, і виявили, що "цар" то голий. Для цього використовується західна зброя. Путін спирався на погрози, що самостримувало західну підтримку України. Раніше це спрацьовувало надзвичайно добре. Але зараз Україна сказала Заходу, ми граємо за своїми правилами. Українці мають продовжувати тиск на Росію, щоб змусити її вийти з усіх окупованих українських земель.

Крім всього іншого, захоплення Україною російської території є ще одним значним ударом по довірі до Путіна щодо цієї війни, першим був заколот Пригожина. Що, своєю чергою, здатне спровокувати усунення Путіна від влади російськими силовиками. Кажуть, що нещодавно російському диктатору під ранок приснився Муаммар Каддафі. Часто такі сни для диктаторів бувають віщими.