Четыре воина приехали за полмира, чтобы бороться против русского нашествия

3 минуты
20,2 т.
Четыре воина приехали за полмира, чтобы бороться против русского нашествия

FREEDOM IS NOT FOR FREE

Видео дня

Волонтерити на війні – це крім всього іншого весь час знайомитись із новими чудовими людьми, збирати їх на фронт, довозити їм щось туди, "на передок", обмінюватись новинами та вісточками. І весь час втрачати когось із них, часто майже одразу після знайомства. Якби я писав про всіх, або навіть про тих хто був найближчим – ФБ перетворився б на скорботну стрічку.

Але про цих хлопців, якими ми опікувались і які полягли у бою під Сіверськом, я маю написати, бо вони відрізнялись від всіх наших. На їхні країни ніхто не нападав. Вони мали вдома мир, спокій, добробут – все те, що у нас відібрали агресори і про що ми наразі лише мріємо. Але покинули це, щоб разом з нами протистояти світовому злу, і загинули на нашій землі у бою із ордою.

Вони були дуже різні. Молодшому було 28, старшому 51. З трьох різних країн, з дуже різним життєвим та військовим досвідом. Спільними були любов до свободи та співчуття до нашої боротьби, і саме це спільне звело їх у одній Інтернаціональній роті Бригади особливого призначення імені Богуна. Вони всі знали, що як написано на меморіалі загиблих у Корейській війні, "Свобода не безкоштовна". І свідомо сплатили свою ціну за нашу свободу та за весь вільний світ.

За весь вільний світ – і за одного пораненого, якого намагались винести троє його товаришів. Шляхетна смерть шляхетних хлопців з різних кінців світу.

Edvard Selander Patrignani 1994 р.н.

Четыре воина приехали за полмира, чтобы бороться против русского нашествия

Швед, лейтенант запасу, економіст та філософ за цивільною освітою. Приїхав першим, щоб на собі випробувати умови війни у нас, а далі проторувати дорогу іншим своїм однодумцям. Маючи військовий фах, він добре розумів ступінь небезпеки, і те, наскільки жахливими є окопна війна та "вогневий вал" ворожої артилерії. Після Лисичанська він писав: "Це чудо, що всі ми вийшли живими". Проте в своїх останніх повідомленнях він писав: "Ми мусимо сформувати цілий взвод шведів (на підтримку українців), і ми це зможемо".

Emile-Antoine Roy Sirois 1991 р.н.

Четыре воина приехали за полмира, чтобы бороться против русского нашествия

Канадієць, парамедик із досвідом служби у Французькому Іноземному Легіоні. Приїхав до нас у перші дні великої війни, воював у добробатах, потім перейшов до Бригади Богуна, щоб мати легального контракту із ЗСУ. Казав, що в нього власні рахунки з росіянами за вбитих під Бахмутом друзів – добровольців. Завжди усміхався, і сам собі обрав веселого позивного "Бобер".

Luke Lusyszyn 1991 р.н.

Четыре воина приехали за полмира, чтобы бороться против русского нашествия

Американець українського походження. Вдома служив у поліції. Він складно вимовляв своє прізвище "Лісіцин", але дуже наполягав на своїх українських коріннях: його бабуся після Другої Світової емігрувала з України до США. І звісно ж, у Люка не могло бути іншого позивного як "Скайвокер" - бо, як і у "Зоряних Війнах", він кинув виклик самій Імперії Зла на стороні слабших, але вільних.

Bryan Young 1971 р.н.

Четыре воина приехали за полмира, чтобы бороться против русского нашествия

Він був американським військовим. У військовій місії отримав травму і був відправлений у резерв. В 2017 р. він запланував об’їхати всю планету на велосипеді, але коронавірус став на заваді. Він осів в Грузії, звідки в березні добрався до України. Його позивний був "Рагнар" - військовий богів з давньо-скандинавської. Він писав: "В Україні в мене виникла справжня родина", маючи на увазі свій взвод. Як професійний військовик, він добре усвідомлював всі ризики і писав, що у армії США воювалося незрівнянно простіше. У одному з останніх дописів на ФБ він написав: "Мене часто запитують, що я тут в Україні роблю. Але, така була моя професія з 1988 року: я дав клятву захищати Вільний Світ". "Це (залучення до лав ЗСУ) найбільше випробовування в моєму житті. Побажайте мені удачі. Для цього я маю використати всі мої знання і навіть більше".

У всіх нас бувають хвилини слабкості, сумніві та вагань. Тож коли доведеться чи самому замислитись, чи почути розмови між нами, українцями, на тему "а як би може воно все без нас обійшлося?.. чи не відкосити повістку?.. чи є варіанти виїхати за кордон і все це забути?..." - згадайте цих хлопців, яких ніщо не змушувало через пів світу власним коштом діставатись до нас, йти під ворожі снаряди, розділяти з українцями все, від страху та втоми до зрештою геройської смерті у бою за місто, назву якого вони ніколи до того не чули. Ніщо, крім совісті, почуття справедливості та честі. Просто згадайте їх, перш ніж прийняти якесь рішення, після якого було б важко дивитися їм у очі.

disclaimer_icon
Важно: мнение редакции может отличаться от авторского. Редакция сайта не несет ответственности за содержание блогов, но стремится публиковать различные точки зрения. Детальнее о редакционной политике OBOZREVATEL поссылке...