Блог | Российская либеральная диаспора на низком старте в Украину. Нужны ли нам "хорошие русские"?
У мене є власне припущення щодо надання Нєвзорову громадянства за "видатні заслуги перед Україною". І воно трохи складніше ніж просто вторинність чи психозалежність від метрополії.
Уявіть собі. Ви росли у суто радянсько-російській культурній рамці, знаєте і доречно цитуєте Пєлєвіна/Сорокіна/Єрофєєва, бачите культурний світ через лінзу умовного Дудя/Латыниной/Д.Быкова/Сноба/Дождя, сприймаєте українсько-російську війну як непорозуміння, ну або "війну затіяли, щоб підзаробити грошенят з того й іншого боку", що можна все порішать, бо росіяни - нормальні, понятійні пацани, зрозумілі люди, на відміну від місцевих упоротих з нав’язливими ідеями про мовні квоти , ідентичність, декомунізацію, армовір та інший чьос.
Словом, вірите, що ми домовимося з росіянами на "добре освітленій вулиці"(с). З часом ви починаєте розуміти, що ваша версія світу не робоча, щось не так. Але іншого базису, окрім совкового, у вас нема. Тому ви далі шукаєте опертя у "великій культурі" і в "хороших рускіх".
І тут 24-го лютого приходять росіяни і починають проти вас повномасштабну варварську, геноцидальну війну.
Я можу помилятись, але мені здається, що є велика імовірність, що після такого ляпаса від пушкіністів, ви не захочете, щоб ті люди, яких ви вважали упоротими – як казав мені один народний депутат – "национально обоспокоенными", стали свідками вашого провалу, вашої ганьби. Свідками того, як рушиться ваш світ. Вам ціннісно ближчими будуть "новопрозрівші".
Саме тому у відповідь на звернення журналістів Медіаруху МКІП відповіло, що ведучі каналів Медведчука, які "перейшли на бік України", цілодобово боряться з ворогом. А от "частина медіаспільноти", яка і була на боці України, а тому вважає, що проросійським ведучим не місце в ефірі, "сіє конфлікти всередині суспільства" і "робить щілину в нашій обороні перед росією".
Саме тому "прозрівший" Нєвзоров, автор серії репортажів про радянсько-російських солдат і ОМОН у гарячих точках в 90-х (Вільнюс, Придністров’я, Нагорний Карабах), колишній депутат Держдуми 4 скликань, радник гендиректора "Первого канала" К.Ернста, довірена особа Путіна 2012, якому заборонений в’їзд до Литви як воєнному злочинцю, раптом відкриває прямо під час війни білий список "хороших рускіх" і блискавично отримує громадянство "за визначні заслуги". Ну а шо? Перейшов на бік України.
Саме тому Інтерфакс на голубом глазу анонсував пресконференцію ще однієї "прозрівшої" пропагандистки Овсяннікової. Ну перейшла ж, нє? Готова була навіть разоблачіть роспропаганду прямо на пресконференції.
Я б промовчала, бо з усіх сил стараюся не робити "щілину в обороні країни". Але є важливий момент. Ми ж розуміємо, що вся ця російська ліберальна діаспора, яка мовчки сидить зараз в Грузії, Ізраїлі, Сербії, на низькому старті і готова до переїзду сюди в Україну, як тільки перестануть стріляти чи намітиться перелам? Вони в курсі, що в РФ шансів нема на десятиліття, а жити в чужомовних маленьких країнах, в незрозумілому статусі, нікому не хочеться. Вони готові їхати сюди, формувати нам тут "смысловые облака", будувати тут затишну, дружню, демократичну Росію. Словом, все як Латиніна у березні мєчтала.
Тільки плз, не треба мені розповідати, що "прозрівші" не заглядатимуть їй до рота. Для цього треба хоча б кілька поколінь санітарної зони.
