Блог | Не проблема, а преимущество: как бизнесу стать партнером для ветерана

Сегодня украинский бизнес сталкивается с новыми вызовами в вопросах взаимодействия с прошедшими войну работниками. Понятно, что многие мобилизованные со временем будут возвращаться в свои рабочие места. Однако подходы к коммуникации и поддержке нуждаются в мудрости от руководителей. Ведь ошибочное отношение может вызвать непонимание, конфликты или даже снизить мотивацию ветеранов и эффективность работы.

Далее текст на языке оригинала

Неприємні висновки

Нещодавно мав честь бути запрошеним у статусі експерта на захід "Діалоги про майбутнє. Бізнес і війна", організований медіахолдингом NV. Мене попросили оцінити кейси українських компаній щодо їхньої адаптації до роботи в умовах війни та підтримки ветеранів серед працівників.

Так от, читаючи анкети від роботодавців, я помітив одну тенденцію: у багатьох відповідях простежується тон комунікації, який міг би бути характерним для повідомлень про пандемію COVID-19. Іноді здавалося, що люди говорять про ветеранів так, наче це певна "проблема", з якою треба боротися. Наприклад, головним досягненням вважають побудову спеціальних туалетів для людей з протезами. Це свідчить про те, що в головах деяких менеджерів сприйняття ветеранів є викривленим.

Ми повинні пам’ятати: ті, хто пішли на війну, не "підхопили повістку" через власну неуважність або неправильну поведінку. Вони свідомо вирішили стати на захист держави. І для компанії такі люди – іміджевий потенціал.

Є інші випадки, коли бізнес свідомо уникає слів "війна", "військовий", "мобілізований" або "загиблий", вигадуючи нові слова для заміни цих термінів. Звісно, слово "війна" страшне, але ховатися від реальності — не вихід. Важливо називати речі своїми іменами. Уникати цього – значить применшувати вагу мужності та стійкості українців.

Поради ветерана

Я зібрав ключові рекомендації, які допоможуть бізнесу ефективніше працювати з колишніми військовими та сприяти їх швидшій реінтеграції.

1. Гордість за співробітників-ветеранів

Перше, що має зробити кожна компанія, — це пишатися тим, що в колективі є люди, які воювали за Україну. Ветерани не є "проблемою", яку потрібно вирішити чи уникати. Співробітники, які повернулися з війни, потребують вашої тактовної підтримки та поваги, і найкращий спосіб її показати — це висловити гордість за них на всіх рівнях комунікації.

Якщо вам потрібен хороший приклад, подивіться на позиціонування такого міжнародного гіганта, як Nike. Їхня компанія робить усе можливе, щоби підкреслити свій зв'язок з ветеранами, акцентуючи увагу на тому, що один із її засновників також має військовий досвід. Це ідеальний тон для компаній, що прагнуть побудувати гідну культуру поваги до ветеранів. Гордість, а не байдужість — ось ключове правило.

2. Не боятися називати речі своїми іменами

У роботі з ветеранами важливо не ховатися за вигаданими словами чи евфемізмами. Слова "війна", "ветеран", "поранений" мають бути у вільному вжитку в корпоративній комунікації. Вигадувати нові терміни для того, щоб уникнути гострих тем — це неправильний шлях, який свідчить про відсутність реального розуміння проблеми. Така політика тільки віддаляє колектив і знижує рівень довіри.

Називати речі своїми іменами — це прояв поваги до ветеранів і чесність перед самими собою.

3. Впроваджувати дієві програми підтримки, а не для галочки

Одна з найбільших помилок бізнесу полягає у створенні формальних програм підтримки, які насправді є недоступними або працюють не так, як потрібно ветеранам. Наприклад, програми психологічної допомоги, які вимагають складної бюрократії чи подання заявок через керівництво, часто стають просто галочкою у звітах HR-відділів. Вони не працюють.

Уявіть, що ветерану без вищої освіти, який проживає в селі чи невеликому містечку, потрібно написати заяву на когось із адміністрації компанії та визнати, що у нього ПТСР. Він не робитиме цього, адже боятиметься наслідків: переживатиме, що про нього подумають люди, чи не загрожуватиме це звільненням.

Це проста реальність. Потрібні механізми підтримки, які мотивують ними скористатися, доступні для кожного працівника. Програма має працювати для людей, а не бути формальністю на папері.

4. Підходити до питання персоналізовано, а не проектно

Війна зачепила людей із різних прошарків суспільства, тому кожен ветеран має свій унікальний досвід і потреби. Стандартні підходи можуть працювати для когось, але не для всіх. Бізнес повинен враховувати індивідуальні особливості кожного ветерана. Це стосується як психологічної підтримки, так і інших кроків інтеграції до робочого колективу.

Необхідно будувати персоналізовані стратегії. Наприклад, хтось потребує допомоги, а для когось найкращим рішенням стане повернення до роботи на звичних умовах, щоб не відчувати себе "особливим".

5. Покращення комунікації з ветеранами

Відкритість і прозорість у комунікації на всіх рівнях — запорука успіху. Важливо не тільки говорити ветеранам, що вони цінні для компанії, але й підтверджувати це реальними діями. Не бійтеся розповідати, що підтримка і створення можливостей для колишніх військових - важливий аспект вашої корпоративної культури.

Отже, робота з ветеранами — це не просто соціальна відповідальність бізнесу, це можливість побудувати сильну, патріотичну команду, яка допоможе вашій компанії розвиватися. Від вас залежить, як скористатися цим ресурсом. Будете сприймати як проблему – отримаєте проблему.

Називайте речі своїми іменами, виявляйте емпатію та гордість за тих, хто захищав нашу країну. І ви побачите, як багато можна досягти, якщо до ветеранів ставитися як до рівних і цінних співробітників. Вони не просто люди, які пройшли війну, але й ті, хто можуть змінювати нашу країну на краще тут і зараз.