Блог | Никакие потери не заставят Кремль прекратить войну: как Украине победить?
На мой, достаточно субъективный и предвзятый взгляд, главным смыслом стратегии Украины в нынешней войне должен быть не сугубо военный вопрос, связанный с необходимостью нанести нашему нынешнему противнику наиболее значительное и наиболее чувствительное военное поражение на поле боя, а совсем другое стремление.
Далее текст на языке оригинала.
Поясню.
Найбільша та наймасштабніша з можливих (стратегічного рівня) військова поразка зс рф зовсім не гарантує нам припинення війни виключно на наших умовах. Більше того, вона взагалі не гарантує припинення війни, як такої...
У війні з росією завжди треба мати на увазі ту особливість, що ніякі втрати та поразки, самі по собі, не примушують цю державу припиняти війну. Це така особливість цієї країни, і це не є ані чимось страшним та фатальним, ані непереборним. Іншими словами, навіть не дивлячись на свою нечутливість до втрат й поразок, вона не є "майже непереможною у війні". Це просто її особливість, як держави, не більше того.
Однак, було би вельми недалекоглядно, ведучи війну з росією, не враховувати цього фактора. Особливо, зважаючи на те, що похідним від цієї російської "нечутливістю" є її здатність продукувати військову силу досить значну за своїми обсягами та масштабами.
Тому питання вибору та реалізації такої стратегії ведення війни з росією, яка би найбільш ефективно та повно враховувала цю її особливість, по суті, є питанням перемоги над нею.
Звісно, що якщо ви Китай, або Індія, ви маєте можливість "плюнути та розтерти" на цю особливість російської держави. У мобілізаційній гонці та мобілізаційному напруженні ви все одно її переможете, навіть якщо вона майже "з посмішкою" переносить будь-які втрати та поразки. Ви її задавите просто "масою тіла".
Але, Україна не є ані Китаєм, ані Індією, й навіть не є Пакистаном. У війні з такою країною, як росія, потрібна інша стратегія, яка би позбавляла росію не тільки сенсу ведення війни (це, в реальності, майже неможливо, допоки такий сенс "бачить" або уявляє собі правлячий у Кремлі режим), а перш за все можливості вести війну.
Зробити це по відношенню до росії справа не з простих, бо в реальності:
– росія має військову силу (армію), як інструмент ведення війни;
– росія має ресурси для ведення війни;
– росія має фінанси для ведення війни;
– росія має впк для продукування засобів ведення війни.
Україна, звичайно, може впливати на всі ці чотири передумови, які створюють "продуктивне поле" для ведення війни росією. Але робити це вона може виключно за допомогою своїх союзників та партнерів. Це очевидно.
Більше того, три останніх займають досить довгий час та потребують узгоджених зусиль багатьох країн, що також не робиться "за один раз".
А ось перша "передумова", на мій погляд, є ключової, як у сенсі термінів, так й у відношенні свого загального стратегічного (тобто військово-політичного) значення для загального ведення війни.
Адже очевидно, якщо позбавити росію головного інструменту ведення війни (її армії), то вона буде вимушена припинити війну на тих умовах, яке висуне противник, який буде здатний це провернути.
При цьому нагадую: її військо майже геть нечутливе до будь-яких за розміром поразок та втрат безпосередньо на полі бою, а також, скажімо, ну дуже немаленьке за своїми розмірами.
Тому стає зрозуміло, що у випадку України стратегія, яка передбачає виключно фізичне винищення російського війська, як такого за допомогою ведення бойових дій є, м'яко кажучи, не дуже перспективною у плані шансів та можливості перемогти росію в кінцевому рахунку.
Однак ми з'ясували, що перемогти рф у війні у більш-менш прийнятні строки та терміни можливо, лише позбавивши її головного інструменту – її війська. І при цьому пам'ятаємо, що будь-які поразки та втрати її військо переносить, як "легкий насморк", і своїми розмірами та формою дуже нагадує доісторичного бронтозавра. Перебити всю російську армію фізично ми не зможемо (їх просто овердох*ра і в них дійсно довгий мобілізаційний резерв).
То що ж робити в таких умовах?
Вірно, треба добитися кардинального та вирішального зниження бойових спроможностей російської армії, тобто, позбавити її можливості виконувати своє головне призначення – бути головним інструментом війни.
Іншими словами – розвалити (розкласти) російське військо.
Тобто, провернути той самий трюк, який з ним зробили у 1917-у році. І на мій погляд, це набагато важливіше та значуще для стратегічного (тобто – вирішального) рівня цієї війни, ніж навіть прорив до Азову, або відбиття Криму.
Якщо ви переламаєте (або просто зв'яжете) руки-ноги своєму противнику, то він не зможе ходити, ні взагалі щось робити верхніми чи нижніми кінцівками також просто не зможе. Й на цьому ваш бій закінчиться очевидною вашою перемогою.
Іншими словами, перемогти росію в цій війні ми зможемо лише тоді, коли зс рф перетворяться з організованої військової сили у неорганізовану. Ворога треба не просто позбавити бажання воювати, а можливості воювати.
Як це зробити?
То вже питання іншої розмови.
