Блог | Россия может проиграть эту войну

9 мая Россия праздновала День Победы, чествуя разгром нацистской Германии в 1945 году. Внутри страны это ностальгия. В 1970-х годах советский лидер Леонид Брежнев создал культ победы. Россия при Путине продолжила эту традицию.

Далее текст на языке оригинала

За кордоном це залякування. Ми повинні думати, що Росія не може програти.

І занадто багато з нас під час російської агресії в Україні повірили в це. У лютому 2022 року, коли Росія розпочала повномасштабне вторгнення до свого сусіда, консенсус полягав у тому, що Україна впаде за лічені дні.

Навіть сьогодні, коли Україна тримається вже понад два роки, серед друзів Росії в Конгресі та Сенаті переважає думка, що Росія повинна врешті-решт перемогти. Успіх Москви не на полі бою, а в наших головах.

Росія може програти. І вона повинна програти, заради світу – і заради себе самої.

Уявлення про непереможну Червону армію – це пропаганда. Червона армія була грізною, але її також можна було перемогти. З трьох своїх найзначніших зовнішніх війн Червона армія програла дві.

У 1920 році вона зазнала поразки від Польщі. Вона перемогла нацистську Німеччину в 1945 році, після майже повного розвалу в 1941 році. (У цьому випадку перемога була здобута в рамках великої коаліції і за вирішальної американської економічної допомоги). Радянські війська потрапили в біду в Афганістані одразу після вторгнення 1979 року і були змушені вийти звідти за десять років.

І сьогоднішня російська армія – це не Червона армія. Росія – це не СРСР. Радянська Україна була джерелом ресурсів і солдатів для Червоної армії. У тій перемозі 1945 року українські солдати Червоної армії зазнали величезних втрат – більших, ніж американські, британські та французькі втрати разом узяті. Непропорційно велика частка українців пройшла свою війну до Берліна у формі Червоної армії.

Сьогодні Росія воює не разом з Україною, а проти України. Вона веде загарбницьку війну на території іншої держави. І їй бракує американської економічної підтримки – ленд-лізу – яка була необхідна Червоній армії для перемоги над нацистською Німеччиною. У зв’язку з цим немає особливих підстав очікувати, що Росія переможе. Натомість можна було б очікувати, що єдиний шанс для Росії – не дати Заходу допомогти Україні, переконавши нас у неминучості її перемоги, щоб ми не застосовували свою вирішальну економічну силу.

Останні шість місяців це підтверджують: незначні перемоги Росії на полі бою припали на час, коли Сполучені Штати затримували допомогу Україні, а не надавали її.

Сьогоднішня Росія – це нова держава. Вона існує з 1991 року. Як і Брєжнєв до нього, президент Росії Владімір Путін керується ностальгією. Він посилається на радянське, а також російське імперське минуле. Але Російська імперія також програвала війни. Вона програла Кримську війну в 1856 році. Вона програла російсько-японську війну в 1905 році. Вона програла Першу світову війну в 1917 році. У жодному з цих трьох випадків Росія не змогла утримати війська на полі бою довше, ніж понад три роки.

У Сполучених Штатах існує велика нервозність з приводу поразки Росії. Якщо щось здається неможливим, ми не можемо уявити, що може статися далі. І тому існує тенденція, навіть серед прихильників України, думати, що найкращим рішенням буде нічия.

Таке мислення є нереалістичним. І за нервовістю проступає дивна американська пиха.

Ніхто не може вести війну таким чином. І ніщо в наших попередніх спробах вплинути на Росію не вказує на те, що ми можемо здійснювати такий вплив. І Росія, і Україна воюють, щоб перемогти. Питання в тому, хто переможе і з якими наслідками?

Якщо переможе Росія, наслідки будуть жахливими: ризик більшої війни в Європі, більша ймовірність китайської авантюри в Тихому океані, послаблення міжнародного правопорядку в цілому, ймовірне поширення ядерної зброї, втрата віри в демократію.

Для Росії нормально програвати війни. І, загалом, це спонукало росіян до роздумів і реформ. Поразка в Криму змусила самодержавство скасувати кріпосне право. Програш Росії Японії призвів до експерименту з виборами. Поразка СРСР в Афганістані призвела до реформ Горбачова і, таким чином, до закінчення Холодної війни.

Окрім російських особливостей, історія пропонує більш загальний і ще більш обнадійливий урок про імперії. Сьогодні Росія веде імперську війну. Вона заперечує існування української держави і нації та чинить звірства, які нагадують найгірше з європейського імперського минулого.

Мирна Європа сьогодні складається з держав, які програли свої останні імперські війни, а потім обрали демократію. Програти свою останню імперську війну не тільки можливо: це також добре, не тільки для світу, але й для вас.

Росія може програти цю війну, і повинна програти, заради самих росіян. Переможена Росія – це не лише кінець безглуздим втратам молодих життів в Україні. Це також єдиний шанс Росії стати постімперською країною, країною, де можливі реформи, де самі росіяни будуть захищені законом і матимуть право голосу.

Поразка в Україні – це історичний шанс для Росії стати нормальною країною, як скажуть росіяни, які прагнуть демократії та верховенства права.

Як і Сполучені Штати та Європа, Україна святкує перемогу 1945 року 8 травня, а не 9 травня. Українці мають повне право пам'ятати та інтерпретувати цю перемогу: вони більше, ніж росіяни, постраждали від німецької окупації та загинули у величезній кількості на полі бою.

І українці мають право вважати, що Росія сьогодні, як і нацистська Німеччина в 1945 році, є фашистським імперіалістичним режимом, який можна і потрібно перемогти. Минулого разу фашизм був переможений, тому що коаліція трималася міцно і застосувала свою переважаючу економічну міць. Те ж саме відбувається і зараз.