Розмови про те, що війну в Україні можуть поставити на паузу, ведуться вже не перший рік – фактично відразу після того, як Росія почала відчувати проблеми з наступом у 2022-му. Найчастіше джерелом цих розмов є або російські спікери, або пов'язані з Москвою західні діячі. Але уявімо ситуацію, якщо й справді війна буде певний період заморожена.

Про те, якими є реальні можливості російського ВПК сьогодні і через три роки, а також чим загрожує замороження війни Україні та іншим країнам – у сьогоднішньому матеріалі спільного проєкту OBOZ.UA та групи "Інформаційний спротив".

Як сьогодні працює ВПК агресора

Ми з вами неодноразово чули про те, що активні бойові дії не дають можливість Росії повноцінно відновлювати втрати та накопичувати ресурс. Саме активні бойові дії змушують російський військово-промисловий комплекс практично повністю працювати на компенсацію втрат – з недостатньою витратою ресурсу накопичення.

Наприклад, якщо ми говоримо про виробництво танків, то слово "виробництво" вже не коректне. Більшість танків, які зараз йдуть у зону бойових дій в Україну, – це зняті зі зберігання (консервації), що пройшли відновлювальний ремонт, модернізацію – і в результаті стають більш-менш боєздатними. Це модифікації Т-90, Т-80, Т-72, Т-62, Т-54/55, а також була інформація про ПТ-76. Кількісно Росія може за місяць видавати від 100 до 150 танків для війни +/- 15-20% залежно від ступеня серйозності ремонтних робіт.

Приблизно така сама у росіян ситуація і з бойовими броньованими машинами (ББМ), до яких належать БТР, БМП, БМД та інші. І тут важливо звернути увагу на те, що за наявних потужностей виробництва та відправки в зону бойових дій потреба в ББМ у російської армії втричі вища, ніж у танках. Це зумовлено тим, що згідно зі штатною комплектацією в підрозділі до одного танка придано три ББМ і більше.

На сьогодні у Росії, яка зазнала найважчих втрат у категорії бойових броньованих машин (понад 10,5 тисяч), просто немає можливості повноцінно постачати у війська стільки цієї техніки, скільки її необхідно для повної комплектації.

Не краща ситуація і з артилерією. Наприклад, у місяць потенціал відновлення буксированих гаубиць 152-мм, 122-мм, 105-мм і дивізійних гармат 85-мм становить у середньому 350 стволів. Окремою категорією йдуть САУ, яких відновлюють набагато менше, ніж буксированої артилерії та мінометів. Сумарно цього недостатньо, щоб накопичувати потенціал, хіба що для компенсації втрат у нуль – та й то не завжди.

При цьому російські підприємства, що виробляють боєприпаси, виходять на потенціал виробництва 1,5-1,7 млн пострілів на рік. Підвищення цих показників залежить від багатьох зовнішніх і внутрішніх чинників, але зафіксуємо цю позначку без урахування варіативності збільшення. Хоча варто розуміти, що вона буде (з огляду на здібності Росії обходити санкції та знаходити постачальників потрібної їй продукції).

А тепер припустимо, що війну в Україні заморожено на три роки. У Росії з'являється можливість відновлювати втрати від війни і накопичувати більший ресурс – завдяки ВПК, який нехай і працює переважно на ремонт і модернізацію, але все ж таки працює в рази інтенсивніше, ніж до 2022 року.

Потенціал Росії через три роки

З урахуванням нинішнього потенціалу у разі повного припинення бойових дій потенціал російської армії через три роки буде таким:

Танки – від 3600 до 5400. Тобто кількісно такий самий показник, як станом на 23 лютого 2022 року і навіть більше – майже вдвічі. Це дасть змогу повністю відновити втрати з 2022 року та сформувати нові підрозділи.

ББМ – приблизно та сама кількість, що й танків – 3600-5400, яка не дозволить відновити втрати з 2022 року, але відновить боєздатність підрозділів та укомплектує новосформовані.

Артилерія – лише щодо буксированої артилерії показник накопичення складе 11-12,5 тис.

Снаряди – за три роки Росія зможе накопичити понад 5 мільйонів пострілів, що дасть можливість їй протягом року вести стабільний добовий настріл у 14 тис. пострілів або вести наступ із підтримкою тотального вогневого валу в 60 тис. пострілів на добу протягом трьох місяців.

У цей список я також не додав можливості Росії виробляти крилаті ракети, такі як Х-101/5 55, боєзапас яких за три роки становитиме понад 2200, і КРМ "Калібр" від 1 тисячі до 1,5 тис.

Не згадував про дрони-камікадзе Shahed-136, виробництво яких Росія вперто намагається вивести на серійний рівень, але з урахуванням нинішніх постачань через три роки РОВ матиме не менш ніж 9 тисяч.

Звичайно, у цих підрахунках є нюанс, який полягає в тому, що Росія на сьогодні просто фізично не має такої кількості радянської техніки на складах, придатної до відновлення до боєздатного стану. Але будемо абсолютистами і відштовхуємось саме від цих цифр.

Отже, це все буде в Росії через три роки замороження війни в Україні.

А тепер розглянемо, як Росія може скористатися цим потенціалом і проти кого першочергово.

Незгасний реваншизм та погрози

Насамперед загроза виходитиме для України, що і не дивно. І з урахуванням наявного потенціалу, куди будуть передусім спрямовані удари російських окупаційних військ? Більш ніж очевидно, що крім інтенсифікації бойових дій, це буде південь.

Для російської пропаганди південь, а саме Херсон, Миколаїв та Одеса, вже давно переросли у деградовану сакралізацію. Але якщо не вдаватися до подробиць багаторічних наративів для маргіналів, головною метою в цьому напрямку для Москви є повне перекриття Україні виходу до Чорного моря та отримання сухопутного коридору до Придністров'я.

Це зі свого боку порушує питання безпеки для Молдови, яка після "возз'єднання" пухлини і рудиментарія без сумнівів стане наступною жертвою Росії – з усіма наслідками, що звідси випливають.

У Чорному морі Росія відновить свій злочинний контроль над акваторією і внутрішніми водами зможе безпечно для себе посилити присутність додатковою групою бойових кораблів.

Крім того, реваншизм може поширитися і на інші країни та регіони поблизу Росії, наприклад, на Південний Кавказ. РФ силовим методом може повністю захопити територію Грузії, увійти у Вірменію та вирішити питання відновлення контролю над регіоном.

І цей сценарій так само реалістичний, як і сценарій вторгнення Росії у країни Балтії. Литва, Латвія та Естонія у такій самій зоні ризику, як і Молдова, Грузія, Вірменія.

Висновки

Перепочинок, пауза, замороження війни (навіть короткочасне) – все це призведе до того, що Росія зможе наростити сили для продовження кровопролиття з другим диханням і не виключено, що за кількома напрямками одночасно.

Можна дійти висновку, у чиїх інтересах діють ті " глашатаї миру", які закликають до припинення вогню. Адже доки Росію остаточно не буде виснажено і повалено, давати їй шанс на перепочинок – самогубна ініціатива.