Коваленко: Росія готується наростити угруповання окупаційних військ в Україні. Що ховається за цим рішенням

Головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський в інтерв'ю виданню The Guardian повідомив, що до кінця 2024 року Росія має намір збільшити своє угруповання до 690 тисяч тіл. Для багатьох ця заява стала шоком та дещо простимулювала панічні настрої. Але як слід сприймати не так саму заяву, як загрозу такого збільшення РОВ? Давайте розберемося.

Що було, що стало

Перш ніж оцінити загрозу, слід проаналізувати, як змінювався склад російського окупаційного угруповання в Україні протягом останніх двох з половиною років. Який був його склад на момент повномасштабного вторгнення і який зараз.

Варто зазначити, що такий аналіз я неодноразово проводив і акцентував на тому, що ефективність окупаційних військ на початку повномасштабного вторгнення була набагато вищою, ніж зараз.

У нещодавньому матеріалі-дослідженні я звернув увагу на те, що якщо у 2022 році РОВ змогли захопити 63,9 тис. км², то у 2023 році цей показник становив 683 км², а станом на перше півріччя 2024 року – 752 км². Але в тому матеріалі я проводив співвідношення між захопленими територіями та втратами окупантів, зараз хочу "розкласти", як змінювався склад окупаційних військ чисельно.

Відео дня

Наприклад, у 2022 році РОВ вторглися в Україну угрупованням у 180 тисяч особового складу та за підсумками року за ними залишилося 63,9 тис. км². Але у грудні 2023-го вже було 450 тисяч окупантів при захоплених ними 683 км². За перше півріччя 2024 року склад РОВ – 530 тисяч о/с при захоплених 752 км².

Тобто збільшення кількості окупантів ніяк якісно на процес захоплення територій України не вплинуло. Тоді навіщо його продовжувати збільшувати, якщо загалом якісна складова полягає у показнику професійності військ та їх штатної комплектації, зокрема технікою?

Якість не кількість

У 2022 році російські окупаційні війська мали можливість захопити десятки тисяч квадратних кілометрів території України складом у 180 тисяч л/с завдяки тому, що це були по-справжньому професійні війська, з багаторічним досвідом служби та якимось, але все-таки досвідом участі у бойових діях. Крім того, практично кожен підрозділ РОВ мав повну, майже стовідсоткову штатну комплектацію технікою і протягом кількох місяців не відчувалось гострого дефіциту ні в боєприпасах, ні в техніці, ні у вогневій підтримці, ні в людях з досвідом.

Потім ситуація стала поступово, але незмінно змінюватися для РОВ у негативний бік. Насамперед у питаннях забезпечення військ технікою відповідно до штатної комплектації, у другу – професійним молодшим офіцерським та рядовим складом.

Тому, коли кількість окупаційних військ збільшилася вдвічі, а потім навіть утричі, проблема нікуди не зникла, адже у міру насичення угруповання людським ресурсом зростала і потреба у забезпеченні його штатно технікою, а цієї можливості у російського ВПК не було.

По суті, російське командування заводило себе у глухий глухий кут, адже чим більше в армії особового складу, тим більше потрібно для них техніки, а чим більше дефіцит техніки, тим більше його намагалися компенсувати людським ресурсом. Замкнене коло, з якого командування РОВ ніяк не могло і не зможе вийти.

У 2023 році я писав, що російська армія поступово перетворюється на суцільний маршовий батальйон, і сьогоднішні процеси це лише підтверджують. Російський військово-промисловий комплекс неспроможний забезпечити армію технікою. Ба більше, можливості її постачання вичерпуються, оскільки виснажуються запаси радянської техніки на складах та центрах зберігання. Як я зазначав раніше, 2024 рік – критичний для РОВ у питаннях компенсації втрат у категорії основних бойових танків та бойових броньованих машин. А що робитиме командування РОВ, коли їх критично не вистачатиме?

Правильно. Будуть їх по-старому компенсувати людським ресурсом, що, як ми бачимо, не працює.

Але невже російське командування настільки твердолобе і не бачить, що збільшення контингенту без його якісного забезпечення не призведе до позитивного ефекту? Бачать. Але їм багато м'яса в зоні бойових дій потрібно не для успіху у війні, а для зовсім інших цілей.

Навіщо Росії багато м'яса?

Російське командування ніяк не вплине на російський ВПК. Випускати нові (саме нові!) танки по 300 одиниць на місяць вони не можуть. Випускати по тисячі нових ББМ – аналогічно. З артилерією ще складніше.

І велика кількість людського ресурсу в зоні бойових дій потрібна не стільки для наступу на Київ 2.0 чи для прориву до Одеси – ця вся маса потрібна російському командуванню для того, щоб хоча б утримати те, що буде захоплено станом на кінець 2024 року. Тобто 690 тисяч російським командуванням розглядається як живий щит, який у єдиному суїцидальному плані повинен буде стримувати контратаки Сил оборони України в 2025 році, поки Москва, активізуючи всі свої важелі, інструментарії та маріонеток у різних країнах, домагатиметься примусу України до миру. Звісно, на умовах РФ.

Тобто 690 тисяч – це не про загрозу масштабного, епічного наступу, а про істерію та гру у ва-банк десятками і навіть сотнями тисяч життів.

Чи зможе Росія мобілізувати таку кількість? Так. Вона має всі можливості до кінця 2024 року збільшити своє угруповання до 690 тисяч. Але для цього потрібно в будь-якому випадку оголосити про часткову або відкрито про загальну мобілізацію.

Я чекав на таке оголошення вже в червні з урахуванням "виборів" президента в Росії і втрат у зоні бойових дій, але військово-політичне керівництво РФ не поспішає з такими заходами, оскільки побоюється внутрішньої реакції. Все ж таки регіональні настрої впливають на ухвалення подібних рішень у Росії, але в будь-якому разі цю мобілізацію вони повинні проводити – виходу немає. Хоча вона й не буде настільки масштабною, як восени 2022 року – мобілізація 60 тисяч на місяць цілком може виконати план до кінця року.

Тому так, завдання цілком можна реалізувати, але якогось кардинального впливу на хід бойових дій і створення критичних умов воно не матиме. Однак це не означає, що у 2025 році у РОВ не виникне проблем уже не з компенсацією втрат техніки, а з компенсацією втрат людського ресурсу.

Висновки

Російське командування усвідомлює, що найближчим часом зіткнеться не просто з дефіцитом забезпечення своєї армії технікою, а зі справжньою кризою. Іншого шляху його вирішення, окрім заміни техніки людським ресурсом, вони не бачать. Тому окупаційний контингент РОВ в Україні планомірно збільшуватиметься, хоча й цей процес має свої межі.

Військово-політичне керівництво Росії подібними рішеннями заганяє себе в глухий кут – з однією лише надією, що йому вдасться протриматися в надії змусити Україну до миру, що дасть можливість РОВ, отримавши перепочинок, відновити свої ресурси. Але якщо цього не станеться – Росія втратить усе й буде цілком і повністю знекровлена.

Саме тому 690 тисяч – це не про загрозу, а про відчай і кривавий, м'ясний ва-банк.

Матеріал опубліковано в межах спільного проєкту OBOZ.UA та групи "Інформаційний спротив".