Кремль смикає за ниточки і готує нову воєнну кампанію: як Білорусь стала загрозою для України та Європи
Україна 18 лютого застосувала пакет санкцій проти режиму Лукашенка. Президент України Володимир Зеленський озвучив низку причин для такого рішення, серед яких пособництво Білорусі в організації Росією ударів по українських містах, а також постачання РОВ продукцією білоруського військово-промислового комплексу. Але це далеко не все.
Зелене світло агресору
Участь Білорусі у війні проти України на боці Росії не потребує якогось окремого доказу і проведення якогось розслідування. Режим Лукашенка підтримував вторгнення в Україну ще до того, як воно розпочалося, надавши територію РБ 2021 року для розміщення там 40 тисячного російського військового контингенту.
Будь-яке виправдання білоруського диктатора, що, мовляв, ударне угруповання російських військ накопичувалося там протягом року через проведення спільних навчань, не витримує елементарної критики. За рік у Білорусі було сконцентровано сил і засобів російської армії втричі більше, ніж сухопутні війська РБ.
Те, що Росія накопичувала війська для удару по Україні, прикриваючись навчаннями, а Лукашенко "нічого не знав", свідчить або про його розумову неповноцінність, або про безпринципну брехню в спробі виправдати сприяння вторгненню.
Але крім цього, режим Лукашенка традиційно сприяв і іншим операціям Росії, інформаційного та гібридного характеру, спрямованим як проти країн ЄС, так і України.
Багатофункціональний Лукашенко
Режим Лукашенка, так само як і територію Білорусі, Росія завжди використовувала для найрізноманітніших провокацій і спецоперацій ще до повномасштабного вторгнення в Україну.
Думаю, важливим буде нагадати про міграційний терор, який влаштували з території Білорусі російські куратори самопроголошеного білоруського президента влітку 2021 року на кордоні з Литвою і Польщею. Тоді через територію РБ ринули потоки нелегальних мігрантів, організовані російськими спецслужбами за повного потурання режима Лукашенка.
Росія, використовуючи знайому методику ведення гібридної війни у форматі "нас там немає" і "це не ми", використовувала нелегальних мігрантів переважно з Сирії та Іраку, а також територію Білорусі для атаки на країни ЄС і членів НАТО, дестабілізації соціальної та суспільної ситуації. Крім цього країна-агресор у такий спосіб намагалася створити на кордоні Європи проблему, яка б відвернула увагу європейського політикуму від українського питання, до того ж на тлі підготовлюваного повномасштабного вторгнення.
Крім цього, територію Білорусі роками використовували російські спецслужби для здійснення розвідувальної діяльності щодо сусідніх країн ЄС, налагодження шпигунських мереж, проведення інформаційних спецоперацій і диверсій.
Після повномасштабного вторгнення і провалу наступу на Київ Росія хоч і забрала свої основні сили з території РБ, але продовжувала створювати напруженість уздовж кордону диверсійною, розвідувальною діяльністю. Білоруська інформаційна машина перетворилася на російську філію пропаганди війни і під чуйним управлінням з Мінська генерує в білоруський медіапростір ненависть до європейців та українців.
Після відходу основних російських сил територія Білорусі не стала для України та її європейських сусідів безпечнішою. Варто згадати, що після заколоту Євгена Пригожина саме РБ на тривалий час розмістила у себе бойовиків ПВК "Вагнер".
РБ продовжує розглядатися Росією як майданчик для майбутньої воєнної кампанії як проти України, так і ЄС.
Зокрема, фіксується будівництво низки об'єктів для утримання військовослужбовців, які за своєю місткістю явно перевищують потреби ЗС РБ, а можливості залізничної логістики розширюються присутністю РЖД.
І це все крім згаданих президентом України причин введення санкцій, серед яких:
– розгортання системи ретрансляторів для управління ударними дронами;
– співпраця білоруського ВПК з Росією і постачання продукції, необхідної для виробництва озброєнь;
– розміщення (або імітація розміщення) комплексу "Орєшнік".
Режим Лукашенка є багатофункціональним інструментом у руках Росії, що чинить за допомогою цієї маріонетки тиск як на Україну, так і на країни ЄС. І це незаперечний факт.
Настав час цій маріонетці остаточно відрізати ниточки від рук, що нею керують. А що трапиться з маріонеткою під час падіння? Це вже її проблеми. Головне, щоб процес був підтриманий на міжнародному рівні, інакше Білорусь, на жаль, таки залишиться ще на довгі роки не тільки під керівництвом диктатора, а й загрозою як для України, так і Європи.
Матеріал підготовлено в межах спільного проєкту OBOZ.UA і групи "Інформаційний спротив".