Кримський міст – незаконна забудова: три причини його знищити. Інтерв’ю з Мельником

Є щонайменше три причини поставити під сумнів існування Кримського мосту, зокрема те, що йдеться про "незаконну забудову", яка є одним із найголовніших шляхів сполучення країни-окупанта Росії з Кримом, до того ж була зведена без дотримання технічних норм. Ця окупаційна споруда зазнала двох досить вдалих атак. Водночас залізничний рух мостом досі можливий, й цю проблему необхідно вирішити Силам оборони України.

Найбільш ефективними для подальших атак на міст були б балістичні ракети ATACMS, найкраще – в межах комплексної атаки, тобто разом із дронами, відволікаючими атаками тощо. Що стосується росіян, які в ситуації, що склалася, їдуть відпочивати в Крим, зокрема через "нові території", тобто окупований південний схід нашої країни, то тут пояснення може бути тільки одне: деградація інстинкту самозбереження. Таку думку в ексклюзивному інтерв'ю OBOZREVATEL висловив співдиректор програм зовнішньої політики, координатор міжнародних проєктів Центру Разумкова, військовий експерт Олексій Мельник.

– Ми вже бачили дві успішні атаки на Кримський міст. За повідомленнями російських окупантів, його ремонтуватимуть до кінця поточного року. Пролунала й низка яскравих заяв. Зокрема, в ГУР зауважили, що ця споруда там зайва, а президент Зеленський наголосив, що Кримський міст має бути нейтралізований. Чи можна сказати, що його руйнація – це лише питання часу?

– Кримський міст на сьогодні – один із ключових шляхів сполучення між континентальною територією Росії та незаконно анексованою територією Кримського півострова. Це перше.

Друге – це незаконна забудова. Тобто в будь-якому разі, навіть якщо частина Кримського мосту залишиться неушкодженою, перед тим як Україна дасть дозвіл на його використання, необхідно переконатися в тому, що міст є безпечним. Тому що були доволі авторитетні оцінки, зокрема російських спеціалістів, що ця конструкція побудована без дотримання належних технічних умов і стандартів.

Третє – Кримський міст має ще й великий символічний зміст. Він пов'язаний з усіма трагічними подіями починаючи з 2014 року.

Отже, є щонайменше три причини, щоб поставити під сумнів подальше існування і експлуатацію цього об’єкта.

Власне, не йдеться про руйнування усього мосту, а про те, що має бути виведена з ладу його частина, яка унеможливить його використання. Принаймні на час, поки не буде завершена війна. Насамперед це стосується залізничного мосту. Ми вже переконалися, що виведення з ладу автомобільної частини лише створює перешкоди, але не вирішує ключову проблему військових поставок залізницею.

Тому очевидно, що попередні атаки на Кримський міст були вдалими лише частково. Залізниця залишилася практично неушкодженою.

– Дійсно, є над чим працювати нашим Силам оборони. Ми бачили реакцію США на останню атаку на Кримський міст. Держсекретар Ентоні Блінкен заявив, що "Україна сама вирішує, як їй вести цю війну, захищати свій народ і свою свободу".Чи це означає, що Україні буде надано озброєння для знищення мосту? Яке озброєння тут потрібно? Ракети ATACMS чи певні зразки вітчизняного ВПК?

– Неважливо, який саме інструмент буде обраний для знешкодження. Як ми бачимо, дві попередні атаки були здійснені в різний спосіб.

Що стосується того, яке саме озброєння могло б бути найбільш ефективними, то, враховуючи захищеність чи незахищеність цього об’єкта, звичайно, це має бути далекобійна зброя. ATACMS були б в цьому плані доволі ефективними, тому що це балістичні ракети, які найбільш складні для перехоплення.

У разі комплексної атаки, як це спостерігалося не раз, коли запускається не просто одна ракета, а використовується цілий комплекс – безпілотними, відволікаючі атаки тощо, – ATACMS із погляду його корисного навантаження, тобто кількості вибухівки, міг би дійсно бути засобом, який дозволив би досягти успіху.

Що стосується оцінки американців, то Кримський півострів і територія цього мосту, очевидно, попадає в ту зону, де США та інші наші західні партнери не мають застережень, оскільки йдеться про міжнародно визнану територію.

Але я думаю, якби навіть Україна вирішила застосувати цю зброю на ділянці мосту, яка розташована ще до російського берега, то це також не спричинило б довготривалих та надто серйозних наслідків для наших відносин з партнерами.

– Питання щодо росіян, які, незважаючи на абсолютно явні загрози для їхнього життя і здоров’я, продовжують їхати на відпочинок до Криму. Як ви пояснюєте такий цікавий парадокс? Якою є загроза в Криму для мирного населення?

– Це та "загадочная русская душа". Я зустрічав кілька доволі цікавих матеріалів російських авторів – тих росіян, які зараз за межами Росії, які ліберальні, зберегли здатність мислення, незважаючи на вплив російського телебачення. І жодного пояснення, що може штовхати людей, спонукати їх їхати туди з сім’ями, з дітьми, вони просто не можуть знайти.

Це якесь групове захворювання, деградація здатності будувати причинно-наслідкові зв’язки, деградація інстинкту самозбереження. Якщо говорити про Кримський міст, то він відносно безпечний. А якщо говорити про той альтернативний маршрут, через так звані "нові території", елементарно розуміючи, що там іде активна фаза українського наступу… Як можна їхати в зону бойових дій?

Є відгуки туристів, коли вони описують, образно кажучи, відсутність комфорту. Наприклад, на фото колона стоїть у чистому полі, перед якимось блокпостом. Вздовж узбіччя таблички "обережно, міни". Тобто людям елементарно немає кудли сходити в туалет, окрім як вийти на мінне поле. Це речі, які просто не піддаються аналізу з погляду здорового глузду.

– Президент Зеленський заявив, що сьогодні Росія вважає Чорне море суто своїм. За вашими оцінками, наскільки суттєвим може бути контроль РФ над Чорноморським басейном за умов, які склалися на сьогоднішній день?

– Є таке українське прислів’я: сам не гам і другому не дам. Росія, намагаючись, образно кажучи, приватизувати Чорноморський басейн чи його значну частину, тим самим створює проблеми для власного використання акваторії Чорного моря. При цьому залежність Росії від таких базових свобод, як свобода навігації, свобода судноплавства в десятки разів вища, ніж, наприклад, України, враховуючи те, що 90% російського нафтового експорту йде саме через Чорне море. Або крадене зерно, яке Росія має намір вивозити в країни Африки.

Це їхня давня імперська мрія – контролювати Чорне море, протоку Босфор. Зараз вони дуже тішаться, що це вдалось реалізувати стосовно Азовського моря. Але, як відомо, апетити зростають. Але у випадку з Чорним морем їм це однозначно не вдасться з суто об’єктивних причин. Росія може створити для себе небезпечну ситуацію.

Україна може реалізувати свої попередження про те, що всі кораблі РФ будуть розглядатися як потенційні військові цілі. Всі ті міни, які росіяни розкидають на шляху кораблів, які йдуть в українські порти чи можуть потенційно туди йти, так само дрейфують Чорним морем. Куди вони припливуть, який корабель потоплять – лише Нептуну відомо.

Не знаю, наскільки в Кремлі прорахували, якою буде реакція інших зацікавлених гравців. Адже Чорне море було відкрито для комерційного судноплавства. Навряд чи ця ідея буде прийнятна для Туреччини. Окрім того, в Чорному морі є ще дві країни НАТО – Болгарія та Румунія.

На сьогодні НАТО поводить себе доволі пасивно, але не факт, що така поведінка буде тривати й надалі, особливо коли це стосуватиметься їхніх інтересів не просто десь далеко, а безпосередньо. Остання атака по портах на Дунаї призвела до того, що був пошкоджений румунський корабель. Але ніхто не може гарантувати, що цей інцидент не повториться і наслідки не будуть страшнішими.

Якщо Росія спровокує інші країни і блок НАТО загалом на активну протидію таким незаконним спробам, тоді цей підхід "сам не гам і другому не дам" може повернутися Росії сторицею.