Відео дня
Селезньов: ракети ATACMS дістануть до Росії, ЗСУ давлять ворога. Інтерв'ю
Ракети класу ATACMS для РСЗВ HIMARS дальністю до 300 кілометрів, які можуть бути надані союзниками України, здатні вражати цілі на території країни-агресора Росії та в окупованому Криму, включно із Севастополем. Надання такої зброї не призведе до ще більшої ескалації з боку РФ, оскільки у ворога для цього немає необхідних ресурсів.
Ефективний контрнаступ українських сил оборони можливий лише до середини вересня. Наразі українські захисники "розм'якшують" оборону окупанта, методично знищуючи його командні пункти, бази та склади.
Про це в ексклюзивному інтерв'ю OBOZREVATEL розповів військовий експерт Владислав Селезньов.
– Президент Зеленський заявив, що у нас є 3-6 тижнів, щоб звільнити окуповані території, пізніше це буде складніше. Чому називається саме такий термін? Що мав на увазі президент?
– Він мав на увазі буквально таке: до середини вересня ми маємо погодні умови для того, щоб проводити активні контрнаступальні дії. Потім починається період дощів, тому можна використовувати тільки дороги з твердим покриттям. Полями їздити буде неможливо. Техніка грузне, проводити активні дії в таких умовах не можна.
Плюс це певною мірою акцент і привернення уваги наших західних партнерів. Ми знаємо, що практично із середини липня і весь серпень уся західна еліта йде у відпустки. Нам дуже важливо мати на цей період достатньо сил та засобів, які ми отримуємо в межах військово-технічної допомоги від наших країн-донорів та партнерів.
Я думаю, у цьому контексті президент України чітко дав зрозуміти: поки ви, шановні партнери, відпочиватимете, ми в цей час повоюємо і видавимо ворога якнайдалі. Для цього нам потрібна певна кількість озброєння, снарядів до нього та інші засоби вогневого тиску на противника. До моменту виходу вас із відпусток ми вже матимемо необхідні результати.
До речі, це повністю корелюється із попередніми заявами керівника ГУР генерала Буданова, який казав, що весь світ ближче до середини серпня побачить дивовижні зміни, реалізовані ЗСУ, пов'язані з переломом у ситуації під час російсько-української війни.
– Представник Палати представників США Адам Сміт заявив, що ця країна надасть Україні стільки установок HIMARS, скільки буде необхідно, а також ракети дальністю 300 кілометрів до них. Скільки HIMARS нам необхідно? Що ми матимемо, коли отримаємо такі ракети?
– Все-таки це більшою мірою політична заява. Остаточне рішення ухвалює президент США. Ми знаємо, що ще 4 одиниці РСЗВ HIMARS надійдуть у межах нового пакета військово-технічної допомоги від США. Чи цього достатньо? Думаю, ні.
Міністр оборони пан Резніков стверджує, що для ефективної оборони української армії нам необхідно щонайменше 50 одиниць HIMARS. Ми ж з урахуванням нинішніх поставок матимемо 20 одиниць – у 2,5 рази менше, ніж нам потрібно. За оцінками міністра, для ефективного контрнаступу нам необхідно щонайменше 100 одиниць HIMARS і достатня кількість ракет до них.
Щодо ракет класу ATACMS із дальністю до 300 кілометрів, то цілі на території тимчасово окупованої України, військові об'єкти, включно із Феодосією, Керчю та Севастополем, безумовно, є.
Є подібні цілі на території Російської Федерації. Ми бачимо, яка жвава дискусія триває в американському бомонді з приводу того, надавати чи не надавати таку ракету Україні, щоб не спровокувати Росію на велику ескалацію.
Але не думаю, що ескалація можлива. Тематичні заяви російської сторони не більше ніж армійська риторика, яка ніяк не підтверджена військово-технічними можливостями російської армії.
– Дійсно, прогнози досить оптимістичні. А як ви оцінюєте поточну ситуацію на фронті? Зокрема, на півдні країни, де розпочався контрнаступ?
– Я думаю, що ситуацію треба розглядати у комплексі. Я позначу чотири основних і ще два піднапрями, на які я б звернув увагу.
Перший напрямок – українсько-білоруський кордон. Ситуація там залишається досить напруженою. Війська Білорусі зображують активну підготовку до бойових дій, але за фактом потенціал сил і засобів, які зосередила білоруська армія на кордоні, явно недостатній для проведення дій щодо сил оборони України.
Щоб армія Білорусі мала можливість напасти, до наявного угруповання військ необхідно додати щонайменше 20 тисяч російських військових. Таких резервів у РФ немає і в найближчій перспективі не передбачається, якщо Росія не вживатиме особливих заходів щодо мобілізації.
Далі – харківський напрямок. Там у районі трохи на захід від Бєлгорода перебуває мотострілецька дивізія, практично у повному складі. Поки що вона не залучена. На якому напрямку та в якому форматі це з'єднання використовуватимуть, поки невідомо. Але рухів немає. Тому розглядати це через призму ескалації ситуації на півночі чи на Харківщині поки що не доводиться.
Йдуть бої тактичного значення, росіяни активно використовують артилерійські засоби. Думаю, у найближчій перспективі ситуація буде такою самою – бої тактичного значення з руйнуванням інфраструктури та жертвами серед мирного населення.
Опускаємось на південь від району Ізюма в напрямку Слов'янська. Там тривають бої тактичного значення, там відбувається певне перегрупування російських військ, ведуться артилерійські дуелі. Але можливостей росіян для того, щоб продавити нашу оборону, недостатньо.
У цьому контексті я звернув би увагу на активізацію дій у напрямку на Бахмут. Там ситуація досить складна. Йдуть бої за Покровське. Ворог намагається пробитися ближче до дороги, яка з'єднує Бахмут і Сіверськ із намірами далі рухатися у напрямку Слов'янська та Краматорська.
Ситуація там досить тяжка, але росіяни не мають інших резервів, щоб значно посилити своє угруповання військ. Тому, гадаю, бої такого характеру триватимуть і надалі. Росіяни можуть мати невеликі тактичні успіхи, але говорити про те, що вони візьмуть під контроль Бахмут та Сіверськ, не доводиться.
Також тривають бої у районі Вугледарської ТЕЦ. Надходять різні повідомлення. Хтось пише, що вона перебуває під контролем росіян, хтось цю інформацію не підтверджує. Але якщо подивитися на південь, то там ситуація досить активна.
Наші підрозділи перейшли у контрнаступ тактичного рівня. Тим не менш, від Вугледара йде наступ у напрямку Волновахи. Там росіяни не мають достатніх ресурсів, щоб тримати позиції, а тому змушені маневрувати й відступати. Сюди росіяни змушені перекидати певну кількість сил і засобів, які раніше були на східному фронті.
У такому ж ключі розвивається ситуація у напрямку від Оріхова. Там наші підрозділи проводять заходи контрнаступального характеру тактичного рівня, давлять росіян. Ті змушені перекидати наявні резерви на цей напрямок, щоб посилити угруповання своїх військ. Інакше фронт може посипатись.
Найбільш динамічна ситуація на херсонському напрямку. Всі ми бачили підсумки бойової роботи HIMARS по автомобільному мосту через Дніпро, Антонівському мосту. Не думаю, що руйнування є критичними. Ймовірно, у найкоротший термін росіяни за допомогою конструкції понтонних мостів зможуть перекрити ці дірки. Але міст перебуває під нашим вогневим контролем, його можна довбати і далі. Фактично міст не може виконувати свою логістичну функцію для російських військ.
Була інформація про те, що тими ж РСЗВ класу HIMARS було пошкоджено залізничний міст. Це хороша новина, тому що більшість логістичних вантажів російської армії переважно перевозиться залізницею.
Існує цікава особливість: росіяни фактично всі свої підрозділи десантних військ зосередили на території Херсонської області. Це щонайменше сім БТГ. Ідуть бої. Історії про те, що українська армія активно наступає, бере в котли російські війська і всіляко їх знищує, швидше, історії здебільшого емоційного характеру. Війна раціональніша.
Командування сил оборони України вирішило розм'якшувати оборону противника. Не йти в атаку великими силами, при цьому втрачати величезну кількість особового складу, бронетехніки. Ми знаємо, що той, хто атакує, зазнає втрат у 3-5 разів більших, ніж той, хто обороняється.
Ми використовуємо ті самі далекобійні артилерійські системи, які поступово вибивають бази, склади зберігання російського озброєння, російський командний пункт, казарми, майданчики з бронетехнікою. Йде планомірна системна робота зі знищення всієї ресурсної бази російських окупантів. Треба створити такі умови, коли росіяни будуть змушені відступати, бо воювати їм нічим і нема на чому.
Росіяни продовжують шукати всі наявні у них резерви для того, щоб стримувати контрнаступ українських сил оборони. Ситуація динамічна.
До цього можна додати обстановку в північно-західній частині Чорного моря та фактично піратські дії російського Чорноморського флоту.
З одного боку, ми спостерігаємо, що росіяни змушені відвести свої кораблі в район мису Фіолент і Форос, що на південь від Одеси, щоб не ризикувати потрапити під ракетний обстріл протикорабельних ракетних комплексів класу "Нептун" або "Гарпун". Але з іншого боку, все одно вони примудряються виходити на бойові рубежі та завдавати ракетних ударів, працювати по півдню нашої країни, Одесі та Одеській області. Результати таких обстрілів усім відомі.