
Блог | Украинские спецслужбы возвращаются в высшую лигу абсолютно нарванных операций "длинной воли"

Після п'ятирічної паузи, яка почалася зі скандалу, українські спецслужби повертаються у вищу лігу абсолютно нарваних операцій "довгої волі".
Зашкалює не тільки складність запланованих і проведених заходів. Найбільший шок викликає тривалість управлінського процесу, на кожному кроці якого могла статися невдача. Більше того, я впевнений, що несподіванки і проблеми на такому горизонті постійно траплялися, і в цьому й полягає дивовижна особливість операції "Павутина".
Попри усі технічні та оперативні моменти вражає найбільше той факт, що визначена мета, політична воля її здійснення і управлінський процес підтримувалися протягом 18 місяців. Це тоді, коли всередині країни трапляються політичні та інформаційні "качєлі" навіть в умовах війни мало не щотижня.
Довга управлінська воля всередині спецслужб - це страшна сила. І ті самі ФСБ - тому чудовий приклад. Бо, за 30 років царювання Путіна можна було і мавпу навчити на велосипеді їздити по вертикальній стіні.
Операція стане сюжетом для голлівудських та нетфліксівських стрічок. Василь Васильович Малюк, випускник академії СБУ, стає в один ряд з історичними постатями українських спецслужб, починаючи з Василя Верещака та Івана Богуна.
Однак, слід пам'ятати, що головне - не момент ураження і веселі відео з Олєнєгорска.
Справжній подвиг Малюка полягає у спроможності "довгої волі", коли один раз обраний шлях пробивається місяцями. Підтримувати таку волю в умовах, коли внутрішня політична ситуація характеризується змінним темпом і окремими художествами "сусідів" та навіть "підлеглих" - це дуже важко.
В цьому полягає найвища майстерність управлінця, а також тих людей, які постійно підтримували заходи на такому довгому марафоні.
Це саме те, чому ми так дивувалися операцією з пейджерами проти Хезбалли. Бо, пріоритетом є не винахідливість, а саме спроможність "довгої волі". А щоб довга воля існувала - потрібна мінімальна повага і довіра до держапарату і спецслужб.
Як завжди, значення має не тільки управлінські феномени операції, і не тільки її результати. А й міфодизайн і творення легенди.
У зв'язку з цим, досить тривожно звучить наратив про порівняння операції з Перл-Харбором. Бо, причиною Перл-Харбору був провал.
Причиною успішності "ПАВУТИНИ" був не провал ФСБ, а майстерність та нарваність української спецслужби.
Тому це більше подібне на "рейд Дуллітла", оспіваний у таких фільмах як "Тридцять секунд над Токіо" (1944) та "Мідвей" (2019).
Він відбувся 18 квітня 1942 року, коли 16 бомбардувальників B-25 США з авіаносця USS Hornet атакували Токіо та інші міста Японії.
До цього ніхто такого не робив. Ця операція відкрила новий домен війни - бойову роботу авіаносців з важкими бомбардувальниками.
Фільм 1944 року базований на мемуарах пілота Теда Лоусона. Детально показує підготовку, виконання рейду та аварійну посадку в Китаї.
Рейд Дуліттла: перший авіаудар США по Японії після Перл-Гарбора. 16 B-25 бомбили Токіо, Йокогаму, Кобе. Малий матеріальний ефект, але великий психологічний вплив.
Дуже важливим є те, щоб на наступний день після операції, українські сценаристи почали одразу працювати над сценаріями блокбастерів, які описують "ПАВУТИНУ"
Життєво необхідним є не тільки порадіти за СБУ, але і допомогти створити і поширити метанаративи, які пояснюють, чому те, що відбулося - має епічне значення.
Рекомендую передивитися "Tinker Tailor Soldier Spy"