Блог | Анонсированное наступление россиян и мобилизация: что нам делать
Давайте без эмоций просчитаем, что будет с анонсированным наступлением россиян. Только цур, без тарологов и конспирологов, только по фактажу.
Далее текст на языке оригинала
Звичайна новина, але із нюансами. Закликають 150 тис. осіб. Це багато для призову. Тому що зараз ми їх обминаємо щодня, і вони затикають цю дірку втрат за рахунок контрактників. Наймають близько 20 – 30 тис. осіб на місяць. Приблизно стільки ми й обминаємо. Закликають у діапазоні від 18 до 30 років. Їжаку зрозуміло, що не для служби у тилу. Для війни проти нас. Закличуть, місяць чи дві підготовки та у бій. Тобто кінець травня чи літо. Про що говорили командир сухопутних Павлюк та президент Володимир Зеленський.
Тобто найманцями продовжують закривати втрати та плюс ще... нехай 120 тисяч. Не факт, що витягнуто 150 тисяч. Це серйозна група військ, але є велике але. Їх треба одягнути, взути, екіпірувати, годувати, лікувати, дресувати. Їм потрібен транспорт та техніка. Плюс уся логістика. Їм потрібне ППО. Їм потрібний РЕБ, інакше наші екіпажі дронів ними поснідають і забудуть. Це складний процес. І дорогий. Чи потягне його РФ? Думаю так. Але з великими труднощами. Головне питання – що нам робити?
Перше – не панікувати. Від слова зовсім. Набагато більшу кількість бійців найкращої якості ми перемололи ще 2022 року. І не менше – у минулому. І у цьому гоу мінусуємо кожен день і щоночі. На Куп'янському тут вони навчилися пересуватися тільки бігом по позиціях, але... нам подобається картинка "кацап, що біжить". Ці 120 тисяч ляжуть на українську землю чи поїдуть додому не у повній комплектації.
Друге – будувати укріплення. Млинці, окопи, нори, рови, мінні поля. Цим Міноборони зараз дуже щільно займається. Та й бойові бригади не чекають на подарунки долі – навчені.
Третє – нам потрібно більше дронів і бомб для них. Кому треба – у курсі про що мова та що робити.
Працюємо ми, працюють суміжники. Потрібно більше снарядів та ракет. Четверте – поповнення. Мотивований, підготовлений до бою, а не до будівництва лазень та заготівлі деревини для військових навчань. Цим потрібно займатися і таки працювати з комунікаціями. Просто, щоб рекрут розумів – він іде не вмирати за Україну, а вбивати. Теж не найприємніше заняття, але так треба.
Насправді все. Не нити, не панікувати. Ми знаємо, що буде, знаємо, як треба робити. На фронті та у тилу вистачає розумних людей. Буде важко? То все це розуміли.
Впораємося. І постараємося вмити цього разу їх так, щоб наступного разу не було. Боєць Сазонов доповідь закінчив.
