Чому мільярд євро кращий за Taurus, а ATACMS серйозно налякали Росію: інтерв’ю з Жироховим
Після передачі Україні першої партії ракет ATACMS усі сподівалися, що за США подібний крок зроблять і в Німеччині – передадуть ракети Taurus. Проте в Берліні вже попередили, що сподіватися на це не варто. Водночас там запевнили, що зараз готується новий пакет допомоги нашій країні на суму в мільярд євро. З низки об’єктивних причин це краще, адже, як стало відомо, ракети Taurus не можна використовувати на фронті одразу – спочатку їх треба адаптувати до українських ракетоносіїв. Водночас потужна фінансова допомога дасть змогу суттєво посилити захист об’єктів інфраструктури, що є вкрай необхідною на період опалювального сезону, та загалом систему ППО України.
Перші ATACMS, які почала застосовувати українська армія, стали несподіванкою для окупаційної російської армії. Там були вимушені поспіхом переміщати свої стратегічні військові об’єкти на відстань щонайменше 300 кілометрів, зокрема, військові аеродроми. Надання цих ракет більшої дальності в РФ вже прогнозують й починають готуватися до цього заздалегідь. Про це в ексклюзивному інтерв'ю OBOZ.UA розповів військовий експерт Михайло Жирохов.
– Перше запитання – щодо Авдіївки. Чому саме зараз ворог настільки серйозно активізувався на цій ділянці фронту? Чому він застосовує Су-25, а не артилерію? Чому готовий втрачати і ці штурмовики, і величезну кількість особового складу, 900 солдатів за добу? Заради чого?
– Цей наступ під Авдіївкою має не військове, а політичне значення. Тому що до кінця року потрібно щось показати. Перемога під Бахмутом – це не дуже перемога, тому росіяни активізувалися на зовсім новому напрямку, де бойові дії фактично тривають вже дев’ять років.
Потенційно це дуже небезпечно для нас, тому що противник кинув сюди досить великі сили, триває наступ з двох напрямків, з півдня та півночі. Там дуже невеликі відстані, всього 7-8 кілометрів між позиціями. За військовими мірками це дуже-дуже мало.
Водночас ця ділянка фронту протягом півтора року була порівняно тихою, тому наші військові змогли там досить потужно укріпитися, звести фортифікаційні споруди. До того ж там невелика кількість доріг, по яких можна наступати. Росіяни зрозуміли це лише зараз – що всі ці дороги прикриті.
З військової позиції взяття Авдіївки нічого не дасть, тому що далі за нею дуже важко наступати, там друга і третя лінія фронту. Вони просто дещо покращать своє тактичне становище, вирівняють лінію фронту і більше нічого.
Не хотілося б цього, але явно повторюється історія з Бахмутом, коли противник намагався завдавати ударів з флангів, а потім все ж таки перейшов до тактики м’ясних штурмів, до тактики вуличних боїв. Фактично лише завдяки цьому вони змогли захопити Бахмут.
Чому не застосовують артилерію? У них величезні проблеми з боєкомплектом. На тлі того, що Росія почала випрошувати, закуповувати боєприпаси в Північній Кореї, в Ірані. Не все добре з артилерією ще й тому, що вона стягнута на Запоріжжя та на інші ділянки фронту, але тут, під Авдіївкою, її мінімальна кількість. Тим більше, що наступають здебільшого підрозділи, які були сформовані на території окупованих Донецької та Луганської областей. А у них з артилерією завжди було не так добре, як у кадрових частин російської армії.
Звісно, зараз наступає й кадрова армія, але вони вимушені використовувати саме авіацію, Су-25. Окрім того, артилерія має меншу потужність. Су-25 несуть 500-кілограмові бомби. Артилерійські снаряди калібру 122, 155 міліметри не завдають такої шкоди, як потрібно для наступу. Тож проблема не лише в тому, що артилерії мало, а ще й в тому, що калібри артилерії недостатні, щоб зламати нашу оборону на цьому напрямку.
– Але зверніть увагу, яких втрат ворог зазнає в авіації. Було повідомлення про знищення п’яти Су-25, кожен з яких коштує близько 11 мільйонів доларів. Завдяки ракетам ATACMS ми бачили успішні атаки на підконтрольні окупантам аеродроми в Бердянську і Луганську. За інформацією британської розвідки, могло бути знищено дев'ять гелікоптерів у Бердянську та п’ять у Луганську. Там вважають, що такі втрати можуть вплинути на спроможність Росії тримати оборону та наступати на цій ділянці фронту. Окрім того, замінити ці літальні апарати також буде складно... Отже, про ATACMS. Перша партія була не надто великою, а самі ракети не надто далекобійні, всього 165 кілометрів. Президент Зеленський повідомив, що під час розмови з президентом США Джозефом Байденом обговорювалося питання постачання більш далекобійних ракет. На вашу думку, які перспективи використання такої зброї вже цього року?
– Будь-яка далекобійна зброя – це плюс. ATACMS, які в нас є, не дістають до аеродромів базування авіації літаків. А вертольоти – так. Але зараз противник використовує вертольоти здебільшого для санітарних, транспортних перевезень і дуже обмежено для ударів протитанковими ракетами "Віхрь" та ЛМУР. Але це не має великого впливу в стратегічному плані.
Якщо говорити про кримські аеродроми, де розміщені і Су-25, і Су-34, Су-35, то застосування далекобійних ракет було б дуже потужним. Але поки що, вочевидь, росіяни відведуть свою армійську авіацію від лінії фронту далі, за 300 кілометрів. Командні пункти і склади озброєння, думаю, вже масово переносять на таку саму відстань.
Якщо ми отримаємо ATACMS на 300 кілометрів, росіяни до цього вже будуть готові. Адже вони розуміють: якщо нам дали першу модифікацію, згодом дадуть і другу. Зараз вони працюють на випередження.
Чому не було заявлено офіційно про надання Україні ATACMS? Щоб був ефект несподіванки. Тому що, якщо б росіяни знали, що в нас з’явиться чи вже є така зброя, вони б просто перенесли ці аеродроми базування далі. Уже вони знають, що такі ракети в нас є, і, можливо, будуть більш потужні. Тому зараз вони діють. Але штаби, пункти базування, які мають бути близько до лінії фронту, неможливо перенести. Втім стратегічні цілі вони будуть переносити.
Це для нас плюс, тому що завдяки зайвим кілометрам, які будуть долати літаки, вони стануть більш помітними, ми матимемо більше часу на реакцію, приведення ППО в бойовий стан, на завчасне оголошення повітряної тривоги тощо. Але це не game changing, це не те, що кардинально змінить ситуацію на фронті.
– Коли дізналися про те, що Україна отримала ATACMS, ми вважали, що тепер буде розморожено допомогу Німеччини в плані ракет Taurus. Водночас посол Німеччини в Україні Мартін Єгер наголосив, що цього не станеться. Проте нині в цій країні готується новий пакет допомоги Україні на суму мільярд євро. На вашу думку, наскільки для нас критичні Taurus? Чи можна сказати, що обмін Taurus на мільярд євро цілком рівноцінний?
– Німеччина не дасть Taurus, бо там дуже складна політична ситуація. Надання далекобійної зброї – це передусім політичне рішення. На жаль, росіяни мають там певну агентуру, певні лівацькі партії, які дуже потужні.
Але ці ракети не адаптовані до носіїв, які ми маємо. У нас є єдиний тип носія – це бомбардувальники Су-24. Наскільки я розумію, вони не можуть нести Taurus без попередньої модифікації. Тобто потрібно адаптувати Taurus до системи бортового озброєння Су-24. Ці ракети мають дещо іншу систему, аніж Storm Shadow, які використовуються з Су-24. Тому навіть якщо сьогодні нам дадуть Taurus, потрібен буде певний час, щоб адаптувати їх.
Інша допомога, передусім ППО, зараз більш критична. Очевидно, що з початком холодної пори року наступ буде припинено. Якщо активні бойові дії не будуть повністю припинені, то їхня інтенсивність буде зменшена. А удари по нашій інфраструктурі вочевидь будуть збільшені.
Тому зараз для нас важливіша ППО, ракети для неї та системи виявлення літаків, системи РЕБ тощо. Адже очевидно, що будуть й удари дронами "Шахед", і ракетами, які росіяни накопичили за літо. Отже, ця допомога на мільярд євро більш релевантна, більш потрібна нам зараз. Наскільки я розумію, там будуть і пускові установки Patriot, і ракети до них. Зараз це навіть більш важливо, аніж Taurus.
– Цієї ночі Путін побував у Ростові-на-Дону, де зустрівся з начальником Генштабу російської армії Герасимовим. Як ви думаєте, для чого це було зроблено? Чи означає цей жест, що моральний дух окупаційного війська впав нижче плінтуса?
– Ні, це здебільшого означає, що Росія хоче перехопити ініціативу в України в медійному плані. Тому що наше вище військово-політичне керівництво періодично буває на фронті. Щойно в Авдіївці був генерал Залужний, президент України Зеленський регулярно буває на фронті, так само як і начальники Генерального штабу.
З російської сторони такого немає. Тому, незважаючи на те, що російське суспільство перебуває в пригніченому стані, виникають запитання: а де ж Путін, де наше керівництво? Тому час від часу Путін має демонструвати, що він альфа-самець і теж не боїться з’являтися якщо не поблизу лінії фронту, то кілометрів за триста – точно.